Став стоматологом,бо у мами боліли зуби

Звернутися до державного закладу мене змусив власний досвід невдалого протезування у "спеціаліста на дому”.

Так я познайомилася з чудовим лікарем обласної стоматполіклініки Миколою Миколайовичем Клюйком. Уже при першій зустрічі мене приємно вразили його терплячість, повага до пацієнтів, щира українська мова.



Ми живемо в час дефіциту людської чуйності, тож таке завжди вражає. Хотілось би, щоб про Миколу Миколайовича знало багато людей, тому і прошу редакцію розповісти про цю чудову людину, чуйну до пацієнтів і вимогливу до себе та колег. Одна з них, лікар з художньої реставрації, коли я до неї звернулася, сказала: „ Треба зробити все точно, бо то ж Клюйко, змусить усе переробити, щоб похибки навіть до міліметра не було”.

У цьому я згодом переконалася і сама: Микола Миколайович запропонував мені навіть безкоштовно переробити поставлену „спеціалістом на дому” коронку, бо інакше, мабуть, працювати не вміє.

Звичайно, я хотіла віддячити, але і він, і медсестра категорично відмовились від цього.

Такі люди лікують не тільки тіло, а й душу. Я дуже вдячна Миколі Миколайовичу за вдало виконану роботу, за збережені мої нерви, за його людяність, і його медсестрі Мотроні Фе-досіївні теж. Дай Боже їм здоров’я, щастя, довгих років життя, праці, вдячних пацієнтів.

Маргарита СМЄХОВСЬКА, пенсіонерка м. Чернігів”

Ось такого листа отримала редакція напередодні Дня медика. Нам теж приємно писати про висококласних спеціалістів і чудових людей, тож, як тільки видалася вільна хвилинка, я відразу подалася до стоматполіклініки. Микола Миколайович, хоч і був дуже зайнятий, погодився виділити мені десять хвилин — більше не міг: чекали пацієнти. Себе не розхвалював, говорив по-діловому.

Лікар-стоматолог-ортопед вищої категорії, ось уже 22 роки працює в Обласній стоматологічній поліклініці. Каже, що обрав цей фах тому, що у його мами часто боліли зуби і він, щоб допомогти їй, вступив до Київського медінсти-
тугу.

— Я свідомообрав цю професію, і тому ніколи не нарікав на труднощі і не буду цього робити. Так, зарплатня маленька, і я вважаю, що люди, які працюють за такі гроші, а не шукають ліпшої долі деінде, роблять, можна сказати, подвиг (лікарі отримують від 697до 897 гривень в залежності від категорії. — Авт.), але водночас вважаю, що якщо щось не подобається, то йди у вантажники, може, там легше буде. Я ж дуже люблю свою роботу, хоч інколи зустрічаються „скандальні” пацієнти, найчастіше це літні люди. Я їх розумію, бо виділити якусь суму на протезування з мізерної пенсії важко, але ж я — найнижча ланка у цьому ланцюжку і не встановлюю розцінок, усе вирішує міністерство, я ж просто протезую. Так, у нашій державі є пільгове зубопротезування і категорії населення, які підпадають під нього, визначені законом (про пільги можна дізнатися і в нашій лікарні). Але проблема у тому, що фінансування на це, як і скрізь, недостатнє і трапляється, що безкоштовного протезування доводиться чекати рік, а то й більше. А за цей чаоможна “посадити” шлунок. Тож і доводиться літнім людям викладати свої останні гроші. Зрозуміло, що коли треба заплатити за квартиру чи купити поїсти, мова про зуби відходить на другий план, а це призводить до погіршення “зубної лроблеми”... Що ж до приватних клінік, то я вважаю добрим знаком, що вони є. І хай їх буде більше! Здорова конкуренція — завжди добре. Єдине, що хотів би порадити людям, які приходять до таких лікарень: не треба забувати поцікавитись наявністю ліцензії та на який вид діяльності вона видана. Є хірургічна, терапевтична, дитяча, ортопедична стоматологія. Зрозуміло, що лікарі вивчають їх усі, але хорошим “універсалом” мало хто буває. Якщо, наприклад, я займаюся ортопедичною стоматологією, то з часом забуваю специфіку хірургічної. Втрачаються навички. Єдиний мінус „спеціалістів на дому” — це те, що після видачі ліцензії їхньою діяльністю ніхто не цікавиться...

Ольга Мусій, «Гарт» №24 (2308) від 15 червня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.