Єдиний волонтерський центри у Чернігові буде потрібен навіть після закінчення війни на Сході України

- До речі, хоча і створений у серпні 2014 року, проте фактично чернігівські волонтери розпочали свою діяльність раніше - у листопаді 2013-го, - роз’яснює координатор «Єдиного волонтерського центру» Геннадій Обушний. - Нам невдовзі виповниться шість років.



А офіційно ГО «Єдиний волонтерський центр» репрезентовано 21 серпня 2014 року. В найгарячішу стадію війни на Сході України. Тоді об’єдналися під спільний дах 14 громадських організацій, представники малого бізнесу, окремі свідомі громадяни. Мету перед собою вони ставили одну - допомогти нашим бійцям матеріальним забезпеченням. А це і військова амуніція, і продукти, ще й консультації для демобілізованих із зони бойових дій тощо. Роботи вистачало. Це тоді. А сьогодні?

- Центр функціонує у звичному режимі, - каже Геннадій Обушний. - Хіба що нині нас менше - чоловік двадцять. А в 2014-му було більше сотні. Тоді взагалі спостерігалась велика активність громадян. Нам несли, щоб ми передали фронту, все, а особливо харчі. Люди, фермери, приватні підприємці, церква. Мені до цих пір ріже душу внесок однієї чернігівської бабуськи, яка принесла три коробки сірників, скріплені скотчем. «Вибачте, але нічим більше допомогти не можу», - тільки й сказала.

Нині потреба у заготівлі харчів, навіть довгострокового зберігання, як «сухих борщів», відпала. Налагоджено професійними структурами. Зате виготовлення систем оптичного захисту, тобто маскувальних сіток, триває. Запит на них стабільний, адже це матеріал витратний: він може згоріти, порватись, швидко зношується.

- Волонтерські сітки військовики більше полюбляють, аніж ті, що виготовлені промислово, - пояснює Геннадій Обушний. - Чому? У тих, які зроблені на замовлення Міністерства оборони, бувають прорахунки. Ми ж на недоліки реагуємо швидше, виправляємо миттєво. У нас ручна робота, будь-яка сітка може мати свій розмір. Зазвичай наші - 10x6 метрів, промислові - блоками по 3x6 метрів. Нашою можна і техніку накрити, і бліндаж, і якусь транспортну структуру. З квітня 2015 року ми вже виготовили 152 сітки, а це одна сітка на тиждень. Нині працюємо над черговою, 153-ою.



Така деталь. Волонтерські сітки виготовляють на синтетичній основі - рибалки допомагають, а потім жінки-волонтерки вшивають клаптики маскувальної тканини обов’язково натуральної, адже синтетика в променях сонця відблискує, чим може видати об’єкт.

Раніше виготовляли і снайперські костюми з назвою «кікімори». Інколи й тепер замовляють, проте вже рідше. Частіше просять пончо: і бігати в ньому легше, і спеку витримувати краще. Снайпери ж нині об’єднані в окремий підрозділ, який забезпечений усім професійно.



- Ми не прив’язані до конкретного військового підрозділу, - каже Геннадій Обушний. - Хоча особливість нашого центру - 13-й і 41-й батальйони територіальної оборони. А взагалі охоплено до ста підрозділів. Скільки виготовили буржуйок, навіть не рахували! Нині актуально поряд із маскувальними сітками робити устілки у взуття, теплі шкарпетки. Сама лише Ольга Трейтяк особисто сплела більше 800 пар вовняних шкарпеток! І далі це робить.

У день відвідин «Єдиного волонтерського центру» над виготовленням сітки працювали чотири жінки-волонтерки. Робота кипіла, скоро й закінчать. Аж не віриться, що після завершення війни на Сході, вони залишаться без роботи.

- Формальне закінчення війни - не кінець діяльності центру, - резюмує Геннадій Обушний. - А скільки ветеранів, які потребують і ще довго потребуватимуть нашої допомоги. Творити добрі справи ніколи не завадить. Адже тут зібралися люди, які поза межами свого власного життя задля України прийшли сюди за покликом душі...

Віталій Адруг, «Деснянка» №35 (770) від 29 серпня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.