ВАТ «Ніжинсільмаш». Невже це унікальне підприємствоне потрібне державі?!

... Такe запитання з подивом сталили один одному учасники наради, яка минулої п'ятниці відбулась у затишній залі адмінкорпусу ВАТ «Ніжинсільмаш». Звичайно, можна порадіти з того, що Чернігівська обласна адміністрація в особі в. о. першого заступника голови Наталії Білоус та керівників відповідних служб так щиро опікуються сільмашівцями, які несвоєчасно отримують зарплатню. Але в ході наради виявилося, що борги із зарплати на «Ніжинсільмаші» утворені штучно і є похідними від низки негараздів, витоки яких знаходяться далеко за межами підприємства. Одне слово, головна тема порядку денного потроху відійшла на другий план, а учасники наради разом з головою правління ВАТ Віктором Писаренком заходилися шукати відповідь на винесене у заголовок запитання. Спробуємо простежити хід думок, висловлених зацікавленими особами. Сподіваємось, вони варті уваги всіх, хто боліє за виробництво взагалі і за долю «Ніжинсільмашу» зокрема.



ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ПІДТРИМАВ

Першою про штучність і тимчасовість боргів заявила Наталія Білоус. Очевидно, вона мала попередні дані про дійсний стан справ на заводі. Тому її доброзичливість і стриманість у першу чергу визначили загальну тональність наради. Хоча, по-моєму, дехто готувався до розносів та розгонів, які, по суті, могли лише загострити ситуацію. і — не більше! Адже півмільйонний борг для підприємства — це місячна зарплатня восьми сотень сіпьмашівців Це не так і багато для людей, які вірять керівництву і налаштовані на сгввпрацю з адміністрацією.



Шановна Наталія Василівна зауважила, що загальний борг із зарплатні в області сягає 8,2 мли. гривень. Із них61% утворений на активнодіючих підприємствах. Ще одна цікава і, на мій погляд, вражаюча цифра — 4,9 млн. гри. заборгували своїм працівникам підприємства, де власником є не хто інший, age держава До речі, «Ніжинсільмаш» намагався акціонуватись декілька разів. Але кожного разу 99,9% акцій підприємства залишались у власності держави. Постає слушне запитання: чому? Адже завод має прекрасну репутацію, сильний виробничий колектив, чудове розміщення, повну внутрішню інфраструктуру, але інвестор - не йде. Щось його не влаштовує, щось заважає... А може, не «щось», а «хтось».

Те, що підприємство унікальне, підтвердив візит на Чернігівщину прем'єр-міністра України Вікторе Януковича, який дуже уважмо поставився до проблем сільмашенців. «Нїжинсїльмаш» зараз інтенсивно опановує російський ринок. Російські птахофабрики вже замовили обладнання (уклавши довгострокові угоди з ніжинця-ми) у достатній кількості, для того щоб у травні сільмашівці дійсно забули про борги з виплати зарплатні.

Виходить, Росія розкрила обійми для продукції українських товаровиробників. А рідна держава?

Виявляється, українські птахофабрики віддають перевагу німецькому секонд-хенду. А ті, хто має створити для вітчизняних товаровиробників рівні умови, вперто не помічають ні досягнень сільмашівців, ні самого «Ніжинсільмашу». Скільки переговорів, скільки візитів чільних керівників державного рівня, а результат — нульовий. Підприємство ж не здається. Навіть створює нові, найсучасніші типи обладнання, які не мають поки що аналогів. Мова йде про 5-ярусну клітку для птахофабрик. Ну що ще сказати? Просто слів немає. А держава (Мінагро-політики, Мінагропром, Фонд держмайна) мовчить...

ПОЗИЦІЇ І ПРОПОЗИЦІЇ

Треба віддати належне Наталії Білоус. Вона вправно керувала процесом, надаючи слово офіційним особам, які доповнювали новими думками попередніх промовців.



Скажімо. Юрій Сухомлин з управління економіки облдержжадміністрації досить скептично висловився щодо будь-якої підтримки і допомоги підприємству з боку державних органів влади. Мовляв, долайте спротив, «борітеся - поборете», «через тернії - до зірок» і таке інше.

А от інші промовці не погодилися з Юрієм Петровичем. Вони позитивно реагували на зусилля підприємства і допомогли йому як змогли.

Наприклад, місцеві податківці зробили безпрецедентний крок назустріч — реструктурували податкові борги (зверніть увагу) - на 15 років! І вже тільки це зупинить скочування до повного банкрутства і дозволить у спокійному ритмі розпочати санацію виробництва.

А ось представник Мінпромполітики за допомогою словесної еквілібристики намагався пояснити, чому «Ніжинсільмаш» не може ввійти в зону державних преференцій.

І саме ці пояснення й стали відправною тезою для всіх інших подальших висновків.

Виявляється, міністерство свідомо «не бачить» перспективного підприємства, а ринок збуту його продукції формує під іноземного виробника. Ємність ринку - до 50 млн. евро!

«Хтось» або «щось» послідовно і методично заповнює потреби українських птахофабрик обладнанням німецького виробництва, яке вже було у використанні.

Для цього піл «німців» встановлено «нульову» ставку мита.

спонукають птахівників на співпрацю з іноземцями А вітчизняному товаровиробнику птахофабрики навіть не сплачують борги за вже поставлену продукцію.

Отже виникав думка, що на найвищих щаблях державної влади б люди, які конче зацікавлені у багатомільйонних (у евро) поставках німецького «секонд-хенду», а півторамільйонний (у гривнях) борг сільма-шівцям їх не цікавить.

Ось така вона, державна “підтримка" вітчизняного товаровиробника, не на словах, а на ділі.

Є ІНШИЙ ШЛЯХ!

Про нього яскраво й змістовно говорив міський голова Михайло Приходько.

Коротко зупинившись на ролі Підприємства для місцевої економіки, він звернув увагу на обставини іншого порядку. По-перше, не треба знущатись з дієздатного і здорового колективу. Треба нарешті дати чітку відповідь на запитання: чи потрібне унікальне виробництво державі?! Якщо держава відмовляється від співпраці з підприємством, то нехай скаже про це відверто (адже проти сільмашівців зараз діє час), а якщо ні, то хай вона (держава) відмовиться від свого пакета акцій і передасть його у комунальну власність.

«Віддайте у власність міста те, що не потрібне столичному чиновництву, і місто знайде інвестора або ефективного власника. Не забирайте майбутнього у восьми сотень ніжинців і їхніх сімей!» — сказав Михайло Приходько.

ЩО Ж ДАЛІ?

Віктор Писаренко додав, що підприємство запрацює на поєну силу тоді, коли буде створено механізм реалізації продукті споживачам, які мають досіатиьо обігових коштів. Адже дли сільмашівців дуже важливо, щоб їхні ринкові партнери спроможні були сплачувати за обладнання у договірні терміни і в повному обсязі Треба також встановити рівні умови реалізації продукції для іноземних і вітчизняних виробників. Встановлення 10-відсоткової митної ставки - лише крок до паритетних умов. Але вже це дасть поштовх українським птахофабрикам добре подумати над тим, що краще: придбати «секонд-хенд» чи нове, найсучасніше обладнання у прогнозованого виробника?

Хочеться вірити, що обласна державна адміністрація в особі II голови Миколи Лаврика, його першого заступника Наталії Білоус, підлеглих їм керівників управлінь і служб робитимуть все для того, щоб підприємство міцно стало на ноги.

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Дозволимо собі додати кілька штрихів до сказаного. Мій батько працював тут рік до війни і 12 років після. Колись тут на обозному заводі (так до 1959 року називали «Ніжинсіль-маш») був встановлений єдиний у місті гудок, який двічі на день сповіщав про початок та закінчення робочого дня. Трохи по-іншому - про перерву на обід. Ніжинці чули його гудіння і раділи ритму трудового життя.

Зараз - інші ритми, інше життя.

Минулого року керівництво заводу пішло на експеримент: прийняли більш ніж сто молодих ніжинців і почали навчати їх конкретній справі. Платили пристойну зарплатню. Але через деякий час змушені були відпустити хлопців на всі чотири сторони. Не стало замовлень - не стало і грошей. І збіднів завод на дві сотні робочих рук, які мали продовжити справу батьків

I ДІДІВ.

Не звертайте, будь ласка, уваги на пафосність цих слів. Але саме в таких ситуаціях і на таких прикладах люди втрачають віру в державу.

Буду надзвичайно щасливою людиною, коли дізнаюсь, що спільними зусиллями всіх небайдужих людей «Ніжинсільмаш» і сільмашівці продовжать трудові перемоги у XXI столітті.

Ось таке моє бачений рядової за змістом події-наради, яка, по суті, можливо, стана вирішальною для унікального підприємства.

Для довідки

Підприємство (повна назва «Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування») створене 10 вересня 1926 року на базі механічних майстерень з виготовлення возів. У 1928 році механічні майстерні було перейменовано в Ніжинський обозний завод. У травні 1959 року обозний завод став називатись Ніжинським машинобудівним.

ВАТ «Ніжинсільмаш» створено за наказом Фонду держмайна України від 20.09.1999 року шляхом перетворення державного підприсмства у відкрите акціонерне товариство. У статутному фонді ВАТ 99,9% акцій належить державі. Орган управління - центральний апарат ФДМУ, за галузевим принципом підприємство підпорядковане Міністерству промислової політ май України.

Валентин Зозоуля, «Гарт» № 18 (2302) від 4 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.