Пенсіонерка, яку люблять кенгуру

Півтора місяця тому в Менському зоопарку, завдяки компанії „Київстар”, з'явилася парочка австралійських кенгуру. Поки їх везли на Чернігівщину з далеких Нідерландів, самка привела маля. Щоправда, воно показується з маминої сумки рідко. Зараз цими екзотичними тваринами переймається завідувачка секції копитного відділу Валентина Макаренко (на знімку).



— За фахом я бухгалтер, але вже два роки на пенсії і працюю в зоопарку, — говорить Валентина Михайлівна. — Дуже люблю тварин, тому й прийшла сюди працювати. Кенгуру в Менському зоопарку ніколи не було, але ми знаємо, як про них піклуватися, їдять вони сіно, буряк, моркву, капусту, комбікорм, гілки тощо. Як іправило, кенгуру їдять вночі, хоча буває беруть хліб із рук і вдень. Так що ми з ними подружилися. Одного разу я бачила, як із сумки виглядало маленьке кенгуреня. Самка кенгуру приводить за рік двох малюків, отже цього року знову буде поповнення.

— Наші кенгуру - один із багатьох видів цих тварин, батьківщиною яких є Австралія, —- говорить директор Менського зоопарку Зінаїда Максименко.— Вони хоча й невеликого розміру, але стрибають добре. Буває, через Валентину Михайлівну перестрибують. Кличок тваринам ще не дали, Валентина Михайлівна називає їх кицьками.

До речі, слово „кенгуру? перекладається з мови австралійських аборигенів як „Я вас не розумію", адже два століття тому, коли Джеймс Кук запитав у провідйика, що то за тварини стрибають, той відповів: „Кенгуру", — тобто “Я вас не розумію”. А Кук, теж не зрозумівши, так і записав у щоденнику. У Менському зоопарку мають надію розвести цих екзотичних тварин.

Окрім кенгуру, там незабаром з'явиться гепард. Місце для нього вже підготували. А поки що у численних від відувачів єдиного на теренах колишнього Союзу зоопарку в райцентрі є можливість побачити не лише лебедів, крокодилів, мавп, змій та ведмедів, а й кенгуру.

Живе Менський зоопарк в основному на державні гроші. Минулого року з бюджету на його утримання держава виділила 606 тисяч гривень, нинішнього — 812 тисяч. Цього вистачить на корм для тварин, поточний ремонт та зарплату персоналу. Допомагають і спонсори. Наприклад, з початку цього року вже вдалося залучити спонсорської допомоги на ЗО тисяч гривень.

Андрій Димич, «Гарт» № 15 (2299) від 13 квітня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.