«Тепер я розумію, що відчувала Леся Гонгадзе»,— говорить мати вбитого в ніжиш льотчика Олега Довганюка

В Апеляційному суді Чернігівської області почалося слухання однієї із найбільш резонансних кримінальних справ минулого року. Троє вже колишніх міліціонерів звинувачуються у вбивстві заступника командира Ніжинського спецавіазагону МНС підполковника 36-річного Олега Довганюка. Цей безглуздий жорстокий злочин викликав великий резонанс як у самому Ніжині, так і в Україні в цілому. Трагічна історія, що сталася ввечері 1 червня на березі Остра, мало не призвела до конфлікту двох міністерств, а престижу органів | внутрішніх справ у Ніжині було завдано нищівного удару. 12 лютого на лаву підсудних у клітку зали Апеляційного суду сіли колишні старший слідчий Ніжинського МРВВСмайор міліції 34-річний КостянтинЛісогор, старший дізнавач МРВВС капітан міліції38-річний Анатолій Гречка і водій взводу ППС старший сержант міліції 26-річний Генна дій Паливода.



БІЙКА НА БЕРЕЗІ ОСТРА

Як встановило досудо-ве слідство, ввечері 1 червня Костянтин Лісогор святкував свій день народження на березі річки Остер неподалік від дамби. За різними показаннями, учасниками гулянки було випито від двох до шести літрів самогону та кілька пляшок горілки. Гості святкування постійно змінювалися, аж поки приблизно о 21.30 на березі не залишилися сам іменинник, Анатолій Гречка, Геннадій Паливода та ще один співробітник міліції. Неподалік від цієї компанії відпочивав Олег Довганюк із двома своїми знайомими —Людмилою Баландіною та Галиною Овдієнко. Гречка, Лісогор та Паливода почали чіплятися до жінок і нецензурно висловлюватися. Щоб захистити приятельок, Олег Довганюк зробив зауваження міліціонерам, однак ті, обступивши льотчика, стали погрожувати йому фізичною розправою. Щоб якось захиститися, Олег Довганюк дістав пістолет травматичної дії і вистрілив угору. Та міліціонери не заспокоїлися, злякавшись зброї, Лісогор та Гречка відступили, сховавшись за дерево, а Паливода сів у службову машину (ВАЗ-2107) і під’їхав нею до Довганюка. Взявши з машини металевий півторакілограмовий ліхтар, він накинувся з ним на Олега. Той вистрілив у його бік, але гумова куля, яка влучила нападникові в живіт, не змогла його зупинити. Він ударив Олега ліхтарем по голові. Коли той упав, до побиття приєдналися Лісогор та Гречка, які завдавали ударів руками та ногами, а Паливода бив ліхтарем. Це тривало кілька хвилин. Побиття припинилося, коли льотчик вже був без ознак життя. Людмила Баландіна намагалася захистити приятеля, але ТІ відтягували від Олега, а коли вона спробувала прикрити його своїм тілом, отримала кілька ударів від міліціонерів по голові та спині.

Від отриманих травм Олег Довганюк помер приблизно о 1 годині ночі 2 червня в Ніжинській центральній районній лікарні. Причиною смерті стала відкрита черепно-мозкова травма та крововилив у мозок. У льотчика була зламана права лопатка, а все тіло вкрите синцями.

Слідство у цій кримінальній справі проводила Генеральна прокуратура України.

«ШВИДКА ДОПОМОГА» ДЛЯ ПІДСУДНОГО

Згідно з обвинувальним висновком, убивство підполковника Довганюка було умисним, скоєним за попередньою змовою групою осіб (пп. 7, 12, ч.2, ст. 115 КК України). Крім того, міліціонери звинувачуються у побитті Людмили Баландіної (ч. 2 ст. 350 КК України).

Підсудні на досудовому слідстві не визнали своєї вини. Вони стверджують, що Довганюк сам почав до них чіплятися, розмахував пістолетом, став з нього стріляти, влучив у старшого сержанта Паливоду, і, щоб захистися, вони змушені були застосувати силу, аби обеззброїти та знешкодити цього чоловіка. І що ніякого наміру вбивати у них не було. Обтяжливими обставинами цього злочину обвинувачення вважає стан алкогольного сп’яніння підсудних, а пом’якшувальними — позитивні характеристики і сімейний стан. Анатолій Гречка і Костянтин Лісогор мають по двоє малолітніх дітей. Але сиротами залишилися і двоє дітей Олега Довганюка.

Кримінальну справу про вбивство Олега Довганюка розглядає колегія суддів на чолі з Валентиною Антипець. Обвинувачення підтримують представник Генеральної прокуратури Оксана Шевченко і представник прокуратури області Сергій Басюк. Постраждалою стороною визнано дружину та матір Олега Довганюка, а також Людмилу Бапандіну. Мати загиблого льотчика порушила цивільний позов проти підсудних на суму 100 тисяч гривень.

Судовий процес проходить доволі напружено. Нервове навантаження, що і не дивно, відчувають усі учасники цієї трагедії. Під час другого дня процесу, саме перед тим, як мали опитувати підсудного Геннадія Паливоду, прямо у залі суду йому стало зле. У 26-річного хлопця так піднявся тиск, що навіть довелося викликати „швидку допомогу”.

ЯК «ЗНИК» ТРУП ДОВГАНЮКА?

Яку адвокатів постраж-далої сторони, так і у захисників підсудних накопичилося чимало запитань, які має з’ясувати судове розслідування.

Адвокат підсудних Анатолій Середа:

— Я вважаю, що мова не має йти про умисне вбивство. І завдання суду — дати об’єктивну оцінку матеріалам цієї кримінальної справи, які були зібрані під час досудового слідства. Під час слідства багато питань так і залишилися нез’ясованими. Наприклад, розтин трупа загиблого був проведений спочатку в Ніжині 3 червня в суботу, а вже наступного дня тіло невідомо яким чином і ким було вивезене із моргу Ніжинської міської лікарні до Чернігова. Труп супроводжував хтось із рідних, що взагалі недопустимо. Потім, коли тіло дослідила в обласному центрі комісія медекс-пертів, з’ясувалось, що мозок, який був зашитий у черевну порожнину, взагалі не належить Довганю-ку. На ньому була виявлена злоякісна пухлина, і виникає запитання: як чоловік міг з цим літати? Тому ці питання ми обов’язково з’ясовуватимемо під час судових слухань. Але, на жаль, генна експертиза мозку не була проведена, тому що мозок тривалий час перебував у формаліні, що позбавило можливості на 100 відсотків сказати, кому він належить. Крім того, на мозку були зовсім інші ушкодження, а не ті, що зафіксував експерт Колесник, досліджуючи труп у Ніжині. До речі, зараз цього експерта у Ніжині вже немає, його змусили звільнитися з роботи і він виїхав до Росії. На мій погляд, навколо цієї справи створено нездоровий ажіотаж. До чого тут вони (підсудні. — Авт.) як працівники міліції? Вони ж випивали як  звичайні цивільні люди, так само, як і потерпілий.

Представниця з боку потерпілих — Катерина Мисник, двоюрідна сестра загиблого, п’ятикурс-ниця Академії прокуратури України. Для неї — справа честі добитися справедливості у справі загиблого брата.

— Те, що мені довелося пережити у ті дні, коли ми намагалися подолати тиск міліції у Ніжині, просто важко передати. Я зробила все, щоб ця справа набула розголосу. У перші дні я їздила до Ніжина у супроводі охоронця, мені було просто страшно через таке ставлення до цієї справи місцевих правоохоронних органів. Нам довелося перевезти тіло Олега до Чернігова на цілком законних підставах через те, що у ніжинському морзі не було морозильної камери, і через те, що ми хотіли добитися незалежної експертизи. У Ніжині це було просто неможливо зробити. Про що може йти мова, коли експерт, який робив перші дослідження, відзначав день народження в одній компанії з підсудними.

Мати загиблого, Галина Довганюк, не могла стримати сліз:

— Коли Олега вбили, мені зателефонували його друзі з авіазагону. Вони не говорили про смерть сина, сказали лише, що хочуть зайти провідати. А коли я зателефонувала невістці, вона мені й сказала: „Мамо, Олега немає!” Просто немає слів, щоб розказати, як ми пережили це горе, як ми змушені були просто ховати тіло сина, щоб добитися незалежної експертизи. Тепер я розумію матір Георгія Гонгадзе. І у нас до слідства є багато запитань. Зокрема, чому ніде не звучить, що Олега спочатку збили з ніг машиною, а потім уже доби вали. Про це мені говорили свідки — рибалки, які бачили цю бійку. Крім того, ліва нога сина, коли його привезли до лікарні, була розпухлою. А ще мій син був високим на зріст — 192 сантиметри, а подивіться на цих. Хіба вони могли так підскочити і вдарити його по голові, щоб збити з ніг?

Судовий процес тільки розпочався. Яким буде рішення суду, покаже дослідження всіх обставин справи. Втім на справедливе рішення надіються як обвинувачені, так і потерпілі.

Валерій Литовченко, «Гарт» №7 (2291) від 16 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.