Хто і як роздерибанив сільгосппідприємство у Ваганичах?

Хто і як роздерибанив сільгосппідприємство у Ваганичах?

Їм обіцяли рай на землі. Говорили, що «незабаром в селі буде все: квітучі сади, щедрі врожаї зернових, полуничні плантації, чисті озера з рибою, племінні корови та коні, величезне стадо овець, птахоферма, сучасні комбайни і трактори», а ще - обіцяли храм у селі збудувати. Натомість селяни втратили навіть те, що було у них до обіцянок. Про занепад українського села та горе-інвесторів мені розповіли в селі Ваганичі, що на Городнянщині.

Так було колись…

За радянських часів колгосп імені Кірова в селі Ваганичі своїми здобутками славився на всю округу. В 2001 році згідно з вимогами часу передовий колгосп реформувався у СТОВ «Верес». Як і годиться, на зборах власників майнових паїв було обрано правління новоствореного сільгосппідприємства (у його склад увійшли 14 осіб) та його голову. Очолив правління мешканець Ваганичів Володимир Сиз. «Втримати на плаву сільгосппідприємство було досить складно, - говорить він. – Ми могли розраховувати лише на власні сили і  резерви. З боку держави не було жодної підтримки». Довіри земляків та бажання працювати і підняти з колін товариство виявилось замало, – справи не залагодились. Чи то зневірившись у своїх сподіваннях, чи втративши бажання боротися з державною політикою щодо «підтримки сільгоспвиробників», Володимир Сиз почав викидати білий прапор, озвучуючи перед районним керівництвом своє бажання скласти повноваження директора товариства.
У 2004 році на ваганицькому обрії з’явилось ще одне підприємство – ТОВ «Ваганицьке». Його засновник – підприємець з Чернігова Володимир Зінченко заявив про намір розбити сад на 252 гектарах землі. Нагадаємо, що саме тоді в Україні діяла державна програма підтримки садівництва, під реалізацію якої виділялись кошти. Та невдовзі державний підхід до цієї справи змінився, механізм фінансування було переглянуто: підприємцям пропонувалось спочатку вкласти у справу власні кошти, а потім вже отримати компенсацію з бюджету. Такі зміни, вочевидь, ентузіазму садоводам не додали. Принаймні, запланований сад і донині росте тільки в думках.

Зміна керівництва

«Тим часом Володимир Сиз все наполегливіше наголошував на своїй відставці, - розповідає начальник управління агропромислового розвитку Городянської райдержадміністрації Микола Кравченко. – Постала проблема вибору кандидатури на посаду голови правління СТОВ «Верес». Спочатку я сподівався, що цю посаду займе хтось із складу засновників. Але всі категорично відмовлялись. Тоді було вирішено запропонувати Ігорю Федосієнку, який разом із Зінченком планував працювати на землі, спробувати відродити сільгосппідприємство. Думалось: якщо людина хоче працювати у сільському господарстві, чому б не надати їй можливість?

До речі, підтримка вітчизняного АПК з державної скарбниці є незначною. Тому  хоч-не-хоч, а інвестора потрібно було шукати. Так, 10 березня 2007 року загальні збори засновників СТОВ «Верес» прийняли рішення про вихід із складу засновників 14 осіб та звільнення з посади голови Володимира Сиза. Одночасно було ухвалено рішення зарахувати  до складу засновників Ігоря Федосієнка. Враховуючи те, що на момент здійснення реорганізації СТОВ «Верес» на балансі підприємства була кредиторська заборгованість (за неповними підрахунками ця сума складала 130 тисяч гривень) засновники передали йому і майнові права у розмірі свого статутного внеску на загальну суму 78 800 гривень».
Так все майно «Вересу» на 15 років було передано в оренду пану Федосієнку у безоплатне користування. Керувати сільгоппідприємством він вирішив через посередника, тобто людину, яку назначив виконавчим директором. До речі, за час «правління» нового керівника на посаді виконавчого директора змінилося двоє людей.
 
Зникли корови, коні, свині і… документи

Микола Кравченко: «Після зміни керівництва товариство почало потроху працювати, навіть намітились деякі позитиви у виробництві. Ми були цим задоволені, сподіваючись на відродження підприємства, і своєчасно не звернули увагу на те, у якому стані знаходиться процес юридично-правового оформлення передачі прав новому власнику. А вже через три місяці робота нового керівництва нас насторожила. Наприклад, у травні 2007 року з ферми господарства було продано шість свиноматок, вісім голів робочих коней, 44 голови молодняку та одну дорослу тварину великої рогатої худоби. Як можна було чинити такі дії без проведення загальних зборів, без згоди співвласників майнових паїв?!»
Начальник районного управління агропромислового розвитку звернувся із запитом до державного реєстратора, і виплило таке: юридична передача прав новому власнику так і не відбулася, хоча, згідно із законом, на це після проведення зборів засновників відводиться місяць. Отже, законним вважався старий склад засновників сільгосптовариства.

«Такий стан речей Федосієнко пояснив тим, що під час оформлення заяв про переуступлення частини статутного фонду та вихід із складу засновників троє з них передумали і відмовилися підписувати ці заяви», - говорить Микола Кравченко. Спостерігаючи за занепадом рідного сільгосппідприємства, поступово «передумували» й інші засновники. Тим часом нові «господарі» продовжували дерибанити майно. «Крім вже згадуваного продажу худоби на суму понад 95 тисяч гривень, у червні 2007 року було продано два картоплезбиральних комбайни та зварювальний апарат на суму понад 143 тисячі гривень», - сказав пан Кравченко. – Потрібно було діяти. Хоча управління агропромислового розвитку не має права безпосередньо впливати на діяльність того чи іншого керівника. Ми не можемо втручатись в господарську діяльність сільгосптовариства. Управління виконує лише дорадчу функцію. Та я звернувся із доповідною запискою щодо Ваганицької проблеми до керівника району Миколи Овсяника. Реагування не забарилось. Була організована зустріч районного керівництва з Ігорем Федосієнком, Володимиром Зінченком та засновниками СТОВ «Верес». Тоді Федосієнку запропонували підготувати програму порятунку господарства. Він це доручення проігнорував, і став уникати спілкування з керівництвом району. Після моєї чергової доповіді Микола Овсяник ініціював залучення до роботи щодо наведення порядку в СТОВ «Верес» правоохоронних органів. На прохання співвласників майнових паїв було здійснено чотири перевірки руху та інвентаризації майна із залученням районної комісії по врегулюванню майнових відносин та працівників міліції. Під час цих перевірок минулого року виявилось, що все зерно з господарства було вивезено. Також не було посіяно жодного гектара озимини, на зиму не заготовлено кормів для тих тварин, що ще лишились на фермі. Взимку і весною тварин годували гнилою соломою, яка залишилась після збирання врожаю в полі. Деякі корови після такого «догляду» не піднімаються на ноги. На фермі із 73 залишилось 65 корів, решту вирізано. Висновки останньої інвентаризації є невтішними. Збитки основних засобів (майно, яке немає право продаватись без рішення загальних зборів засновників підприємства) становлять біля 300 тисяч гривень».

Доки районні керівники вивчали ситуацію у Ваганичах, а селяни бідкались один одному, пан Федосієнко закрив контору у селі і вивіз всі бухгалтерські документи та печатку у Чернігів.
Ознайомившись з результатами численних перевірок, районне керівництво звернулось до правоохоронних органів і прокуратури. Відповідь отримали приголомшливу – «складу злочину не виявлено»! 24 квітня згідно рішення загальних зборах співвласників майнових паїв всі матеріали щодо ваганицьких перипетій були передані в прокуратуру. Реакції – нуль! До цього часу перевірка так і не розпочалася!
До речі, щоб захистити рештки сільгосппідприємства, 17 березня на зборах співвласників майнових паїв було вирішено відновити роботу колишнього складу СТОВ «Верес», позбавити Федосієнка права управління та користування майном господарства.

Коли інвестор «працювати не хоче і не вміє»…

Щоб почути думку селян я їду у відрядження. В центрі Ваганичів зустрічаюсь з людьми. Вони наввипередки мені розказують про те, як горе-інвестор обіцяв їм гори золоті, а натомість обібрав їх. «Всі комори порожні! Вивіз все зерно! Нам говорив: «Продам це зерно, а натомість куплю відбірне». Весною поля засівати було нічим. Минулого року хоч 60 гектарів землі засадив вівсом, а цього року жодної сотки не засаджено! І озимини також не сіяв. Наші поля тепер заростають чагарником, - говорить місцевий мешканець Микола Снопок. – За земельні паї у 2008 році дав людям, але не всім, вівса. Який з нього господар, якщо навіть вівса на всіх не вистачило? А цього року ніхто нічого не отримає».  

«Корів та коней порізали, а нам говорили, що ріжуть тому, що скот непродуктивний, - говорить Василь Хихлуха. - Обіцяли натомість придбати племінну худобу і… дзуськи! За правління Федосієнка на фермі зарізали шістьох тільних корів. Як можна було різати худобу, яка от-от мала привести приплід?! Справжній господар так ніколи б не вчинив!»
«Заїдьте на ферму - подивіться, що там і до чого. Щоб ви не думали, що ми брешемо, - сказав сільський голова Сергій Бондаренко. – Прогодувати корів, що залишились на фермі, допоміг керівник сусіднього ільмівського СТОВ «Прикордонне» Михайло Кондратенко. Він подарував господарству трохи сіна».

 «Всіх свиней порізали, - сказав Володимир Сиз. – Залишились лише корівки. Доярки їх доять, але за молоком ніхто не приїжджає. Жінки забирають це молоко додому. З тракторного цеху розбіглися всі механізатори. Колись там працювало 90 робітників, нині – троє. Заробітна плата працівникам «Вересу» не платиться вже кілька місяців».
Все, що відбулося з рідним сільгосптовариством, мешканці Ваганичів називають по-різному (свавіллям, бардаком, непрофесійністю). Жодної мажорної ноти в їхніх розповідях мені почути не вдалося. «Ми довірили йому майно, а виявилось, що він працювати не хоче і не вміє! Він здатен лише на брехню!», - так говорили всі місцеві селяни.

Чи буде хеппі-енд?

Що ж врешті-решт скажуть правоохоронні органи та прокуратура з приводу ваганицької епопеї? Адже сам Федосієнко – юрист з вищою освітою, ще й депутат обласної ради. Сподіваємось, справедливість відновиться, і винні понесуть заслужене покарання. Таким чином недобросовісній інвесторській діяльності буде поставлено крапку. «На щастя, це єдиний приклад в нашому районі, коли інвестор не лише не підняв господарство, а й завдав йому значної шкоди, - сказав Микола Кравченко. – Взагалі-то, інвестора боятися не варто: по суті він є панацеєю від багатьох хвороб, які вражають сьогодні сільське господарство. Головне, щоб за такою діяльністю стояла чесна, добросовісна, з прозорими цілями людина. А ще – щоб люди, які дають керівникові права розпоряджатися майном, землею і коштами, не стояли осторонь усіх процесів, що відбуваються в господарстві. І якщо потрібно, то своєчасно й гучно били на сполох, а не жили за принципом «моя хата скраю».

«У сусіднє село Перепис прийшов новий інвестор – людина, яка не обіцяє, а працює. Тепер землі там засіяні. Вже зараз в селі ремонтуються свинарники і корівники – буде худоба, - говорить сільський голова. – Наші люди хочуть віддати йому свої паї, але… Що нам робити з паном Федосієнком?»

Валентина Федусь, Світлана Томаш, фото Валентини Федусь, тижневик "Чернігівщина" №28 (199)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.