Духовні святині Чернігівщини

ПЕРУНІВ ГАЙ В ЧЕРНІГОВІ

Сліди шанування Перуна збереглися і в Чернігові. На думку кандидата архітектури А. А. Карнабеда, капище на честь Перуна знаходилось на території дитинця, там, де зараз можна бачити будинок колегіуму. В 1700 р. під час зведення будинку тут знайдено відлиту зі срібла скульптуру із зображенням одного з богів народовір'я. Найбільш імовірно, то було зображення Перуна. Цей твір тоді ж переплавили для виготовлення царських врат Борисоглібського собору в Чернігові. На користь думки про існування капища свідчать, як вважає А. А. Карнабед, і оброблені брили пісковику, що оперізують цокольну частину будинку колегіуму. Ще одне Перунове капище знаходилось на тому місці, де зараз стоїть Іллінська церква. Адже шанування Перуна з прийняттям християнства перейшло на святого Іллю.
       На Чернігівщині знаходять і свідчення поклоніння священним дубам. У 70-х рр. XX ст. в с Количівка Чернігівського району знайдено залишки дуба із встановленою в нього свинячою щелепою. Це була вже третя така знахідка. Перша була у 1909 р., а друга по війні біля впадіння Десни в Дніпро. Цікаво, що завдяки сучасним методам датування археологічних знахідок вдалося з'ясувати, що священний дуб у Количівці ріс понад тисячу років тому.
       Багато було дубових гаїв біля Чернігова. Один з них прозвали Перуновим, який після запровадження християнства почали називати святим. Він знаходиться неподалік від Іллінської церкви. І зараз тут ростуть нащадки Перунових дубів. Про зв'язок часів із цього приводу добре сказав чернігівський поет Володимир Сапон:

Пам'яті найтоншу павутинку 
Порухом, гляди, не розірви. 
Загляда в літописну сторінку 
Підліток-дубочок із трави.
Наймолодший в Перуновім гаї, 
Доторка корінчиком віків, 
Де двигтять громи та виднокраї, 
Мов іде орда степовиків.
Обпалило блискавкою дуба,
 Впав на крона вогняний нагай -
"Цеє древо Перунові любо!" 
І пішло з тих пір - Перунів гай.
І вклонялись сіверяни горді 
Лику громовержця поміж віть. 
Сотні літ, як він уже не в моді, 
Тільки гай, як і колись, стоїть.
Гай шумує буйноквітно, лунко. 
Де Перун? Не наздогнать літа... 
То його праправнучок Перунко 
Чи дубочок-підліток зроста?
Я його красі і юній міці 
Поклонюсь у древньому гаю, 
Мов схилюсь до вічності криниці 
- Чи себе пізнаю? Пізнаю...
У шелестінні дубового листя чується відгомін тих давніх днів.

Анатолій Адруг