Квітка України

Квітка Цісик.. сьогодні Україна відзначає День Її  Народження..

Пам’ятаю, як в перше її почула.
За вікнами 90-ті… старі люди, принижені раптовими злиднями, пусті дитячі садки перепрофілюються у «контори»,
«пацани» у спортивних штанях…зневіра, зневага, безнадія…..Друзі та знайомі ,не по одинці, а зграйками відлітають
на Захід…
І тут цей голос, ці українські пісні… Пісні Квітки, яка на той час жодного разу не була на Землі Батьків… але яка неймовірної сили пам'ять, генетична Любов до України….
І розумію… до болю… до крику - немає людині щастя без коріння, без пам’яті…
Повинні бути поруч зі мною, а не за «кордонами-гратами» темні загадкові ікони моїх предків старообрядців, сходинки біля Дюка, що пам’ятають мої розбиті дитячі коліна, пронизливо високе місце на горі понад морем в кримському Рибачему, перехоплююча дихання краса карпатського Синевіру, тепло і вдячність моєї харківської подруги, захват від споглядання Дніпра з Володимирської Гірки….та окрема, довга історія про Чернігів та Десну… моє місто з його Високими Світлими місцями… моя Ріка першої Любові….
Залишаймося!
Дякую, Квітка… 
youtu.be/6eg5dkDsu6A