Abyss – The Final Chapter

Новий альбом Annisokay — "Abyss – The Final Chapter" — це саме той момент, коли гурт урочисто заявляє: "У нас є ще трохи драматичності в запасі, і ми збираємося вилити її на вас усіма доступними способами". І вони справді виливають — місцями відрами.

Уже з перших треків стає зрозуміло, що Annisokay вперто відмовляються бути просто металкор-групою. Вони хочуть бути надмірно металкор-групою: з епічними приспівами, атмосферними синтами та таким числом брейкдаунів, що можна було б відкривати цех із виробництва музичних бетонобійок. І якщо комусь здається, що "емоційно" — це про тонкий ліризм, то хлопці швидко пояснюють: ні, це коли вокаліст кричить так, ніби йому пообіцяли, що це допоможе врятувати Всесвіт.

Звук — як завжди: чистий вокал гладкіший за полірований мармур, скріми — як удар будильника о сьомій ранку, гітари — ніби намагаються розпиляти саме повітря, а барабани працюють на межі закону фізики про швидкість ударів. Усе це разом створює атмосферу шляхетної депресії, у якій хочеться і повільно ходити під дощем, і одночасно кидати меблі з вікна.

Чи це найінноваційніша робота Annisokay? Ні. Чи це їх найемоційніша робота? Можливо. Чи це найголосніша робота? Безсумнівно. І якщо ви коли-небудь мріяли почути, як би звучала прірва, якби вона була меланхолією з хорошим продакшном — то ось вона перед вами.

Annisokay - Silent Anchor