Alienation

Three Days Grace – "Alienation": або як остаточно відчужитися від слухача

Коли гурт із назвою "Три дні благодаті" випускає альбом "Alienation", ти вже знаєш, що на благодать тут можна не розраховувати. І не тільки три дні — тут вистачить на повноцінну емоційну дезінтеграцію на весь тиждень.

Альбом починається з треку, який звучить так, ніби хтось запустив стару пісню гурту на касеті, а потім випадково кинув ту касету в мікрохвильовку. Вокал звучить, як наче вокаліст знову перечитав свій щоденник з 2007-го і вирішив, що світ мусить страждати разом з ним. Музика? Ну, вона точно є.

Тематика альбому — класична: світ злий, люди фальшиві, я знову один, і, здається, Wi-Fi не працює. Все це під акомпанемент гітар, які вже давно здаються втомленими від життя, і драм-машини, яка звучить так, ніби її змусили це робити.

Втім, "Alienation" — це не зовсім провал. Якщо вам 14, ви щойно відкрили для себе чорний одяг, і вас не пустили на вечірку — цей альбом стане вам справжнім другом. Він поділиться з вами своєю екзистенціальною кризою, шепочучи на вухо: “ніхто нас не розуміє, але це нормально, бо ми унікальні”.

"Alienation" — це не просто альбом. Це музичний інтервенціонізм: гурт заходить у ваші навушники без попередження і кричить про свої проблеми з такою силою, що ваші власні проблеми відступають. Тому, можливо, це і є справжнє мистецтво?

Оцінка:

6/10 – за послідовність у стражданні і хоробрість нести свій біль, наче прапор на рок-фестивалі. (Але, чесно кажучи, цей прапор трохи вже поношений.)

Three Days Grace - The Power