Ego Death at a Bachelorette Party

Пройшло вже достатньо часу, й ось вона — довгоочікувана его-смерть на дев’ятій пляшці шампанського. Альбом, що спершу з’явився як 17 окремих доріжок — наче Магнус-Карлсен розкидав фігури по шахівниці, а потім знову повернув до порядку, — щоби дати фанатам мільйон варіантів, як скласти пазл емоцій. Ідеально? Пфф, ні. Але це саме те, що робить цей реліз таким чудово непередбачуваним.

І що в ньому таке? Здається, Williams вирішила сказати: "Забудьте ваші правила — спробуйте моє его. Ось вам коктейль з trip-hop-попу, синті-попу, інді-року і легкого ф’юджу з ностальгією ’90-х". І це не просто музика — це якщо б Radiohead зустрів Bloodhound Gang на вечірці зі старшою сестрою, що прочитала психологію перед сном.

Навіть початок — "Ice in My OJ" — заявляє: "У мене лід в апельсиновому соку, я крижана, але крута, і без вас не проллю ні краплі"… і додає гучний крик: "Я в гурті! Я в гурті!" — суміш внутрішнього сарказму та величі.

А потім ось вона — “Parachute”, як фінальний акорд: "Я падала так довго, що зрозуміла — без парашута летіти простіше". Іскринка болю і відповідальності одночасно.

Бунтарка, що подолала контракт — Williams звільнилась від Atlantic, щоб створювати музику самостійно.

Назад у 2000-ті, з привітом: фанати самі складали плейлисти з 17 песень — і це було частиною задуму.

Саунд? Мікс із емоцій, експериментів і 90-х — танцюєш, плачеш, дивишся в дзеркало і бачиш точніше, ніж раніше.

Фінал з розривом: “Parachute” — сльози, що претендують на розвиток сюжету.

Якщо вам подобаються музичні «катарзиси» з величезним его, що падає й злітає — цей альбом як раз для вас. Іронічно талановитий, чесно болісний, шалено освітлюючий. Її его померло — але ми, слухачі, ожили на хвилях її музики.

Hayley Williams - Ego Death At A Bachelorette Party