Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Батюшка відкрив магазин. Заздрісникам тепер не спиться



SHOPTOYS

Батюшка відкрив магазин. Заздрісникам тепер не спиться

Матушка Ольга з Веронікою та отець Василь

«Батюшка відкрив у селі продуктовий магазин. Закупив холодильники. Взяв на роботу жінку-реалізатора і возить продукти. Матушка примушує людей у магазині купувати. За п'ять років купили скутер за 6 тисяч 500 гривень, котел газовий за 5 тисяч, душову кабінку з унітазом, мікрохвилівку, посудомийну машину, дві супутникові тарілки. А нам розцінки піднімає і тарілки у проповідях забороняє!» — такий анонімний лист надіслали до редакції «Вісника» з Костобоброва. Зазвичай ми анонімки не розглядаємо. А це якраз їхали у ті краї в іншій справі. Подивимося?

Село Костобобрів Семенівського району прославилось, коли Леонід Кучма став президентом. Данилович, як був ще маленький, ходив у місцеву школу. Тепер її не впізнати. Відбудував по-столичному. А ще, завдяки Кучмі, у селі за рік — з червня 1996 по липень 1997 року — побудували високу (37 метрів) гарну церкву. І будинок для священика. Є газ, вода, асфальт.


«Оце так! Заділо за живе»
Сільський голова Костобоброва Любов Рубан підтвердила: магазин такий є, офіційно зареєстрований, все, як належить. І додала — наскільки їй відомо, батюшкою люди задоволені. Мати її ходить до церкви постійно, про отця Василя і матушку Ольгу говорить тільки хороше. Церковного старости, керівника хору у селі нема. Поїхали до Ніни Кулак — вона у храмі псалтир і часи (вид служби. — Ред.) читає. «Церква у нас Святого Данила. Назвали так на честь Кучминого батька, — каже Ніна Михайлівна. — Такого дбайливого батюшки, як отець Василь, у нас ще не було. Служимо усе, що положено. У суботу вечірню стоїмо з п'яти вечора і по пів на дев'яту. Люди бачать, коли я додому повертаюся. Не інакше, як магазин зачепив когось за живе. Те, що він працює. Ото і вся причина».

Почала розпитувати ще людей, і близьких до церкви, і далеких. «Про батюшку і його родину я слова поганого не чула, — сказала медсестра Лариса Коник. Вона якраз відійшла на хвилину з роботи. — До людей він добре ставиться. Щоб забороняв тарілки — не чула. А те, що магазин відкрився, особисто я задоволена. Може, конкуренти які?».


«Спиртним, цигарками не торгуємо»
Приміщення під магазин отець Василь Гавій орендує у райспоживспілки.
— Тут продукти свіжі. Мені подобається. Хто б це примушував мене купувати? Я сама з охотою ходжу. — сміється Тетяна Любочка.
А якийсь чоловік просто розізлився на мене за такі запитання, думала, з кулаками кинеться.
За прилавком магазину того дня була матушка Ольга. Вона педагог за освітою (освіта вища), вчить малечу у молодших класах місцевої школи. Зараз у декретній відпустці. Народила другу доньку, дівчинці нема ще року.
—   Магазин ми відкрили з 1 квітня нинішнього року. Торгуємо лише продуктами. Спиртного, цигарок немає, навіть пива не продаємо. Батюшка за прилавком ніколи не буває. Ми так постановили: торгувати лише якісним товаром, зайвого з людей не брати.
Даю їй лист-анонімку. Вона прочитала, розстроїлась:
— Поїхали до нас додому. Побачите, як живемо.
Матушка їздить на скутері. Залишила його біля магазину в центрі і поїхала з нами в машині. Ми аж роти порозкривали. Ще в одному дворі бачили не примкнутий велосипед, і хвіртка легко відчиняється.
Ось і будинок батюшки. Заходимо. Чистота ідеальна. Ні пилинки, ні смітинки. Отець Василь був дома, з малою Веронікою на руках.

Ольга Григорівна показала кухню: — Нема в нас посудомийної машини, як бачите. Я за неї. Душової кабінки нема. Газовий котел купили за декретні гроші, за чотири з чимось тисячі. Скутер брали у кредит. За 4 тисячі 800 гривень. Документи кредитні я зберігаю, гляньте. Машину купили через рік після того, як приїхали до Костобоброва. Допомогли батьки. До того ж обробляємо 55 соток картоплі, годуємо двоє свиней.
Меблі в нас? самі бачите, які. Стінка 15-річної давності, оці два дивани-малютки купили за 350 гривень, як хтось помер, спальню брали у кредит. А супутникові тарілки у нас встановлюють всі, хто може. Бо інакше телевізор добре не подивишся. Хто ж би міг про нас написати таке? Знаю в селі одну жінку — вона по молодості вкрала в магазині плаття і сховала в труси. Переказували люди, проклинала мене і батюшку. Може, вона?»

Костобобрів майже на кордоні з Росією. Без тарілки українських каналів не буде, хіба один-два. Батюшка дивиться канал «Глас» — це можливо тільки через супутник.
На моніторі комп'ютера у Гавїїв побачила незвичну заставку. У нас там рибки, дівчата... У батюшки Божа Матір Володимирська.
Отцю Василю 27 років, матушці — 26. Не дивно, що вони живуть по-сучасному. Зрештою, це викликає повагу.
— Якби був багатий приход, якби я міг прожити з церкви, навіщо був би магазин? — говорить батюшка. — Храм дуже красивий, та людей ходить мало. У мене є вільний час, чому ж я повинен сидіти, склавши руки? Машина є, причеп є, їжджу за товаром.
А розцінки в нас не мінялися з нового року. 150 гривень за похорон, хрещення, вінчання, 50 — панахида. Ціни встановлюємо, згідно з рекомендаціями благочинного нашого округу. До нового року було 100 гривень. Полонина з цих сум іде на церкву, половина — мені.

Коштами на ремонт опікується Мельничук
Від будинку священика до храму близько. Йдемо пішки. Красиві ж тут місця! Радує око зелень, простір. Церква у будівельних лісах.
— У вівторок чекаємо Леоніда Даниловича, — розповідає отець Василь. — Він займається ремонтом храму. Приїздить особисто, дивиться, як просувається робота. Усередині розпис робимо. З Чернігова художники, їх привіз Валентин Мельничук (колишній губернатор, екс-народний депутат. — Ред.). Валентин Васильович — розпорядник коштів. Ремонтні роботи виконує Новгород-Сінерська ПМК.
Церкву збудували за рік. Дуже поспішали. Фасад треба фактично робити заново. Чим, власне, зараз у Костобоброві і займаються.
— Батюшко, а вам не пропонували самому розпоряджатися тими коштами?
—  Я не хочу мати до них відношення. Бо як почнуть говорити...
Під час поїздки по традиційному маршруту Чайкине-Костсбобрів-Олександрівка Леоніда Кучму зазвичай супроводжують Валентин Мепьничук і В'ячеслав Кауфман з Новгорода-Сіверського. Зараз очолює райрержадміністрацію.

«Я скільки років торгую, а скутера купити не можу!»
Оце така райдужна картина, всі задоволені, батюшка дбайливий, а хто ж анонімки пише?—зауважить читач. Хто ж його знає, за руку не спіймали. Але таки знайшли жінку, яка має власну думку. Навіть онука возила хрестити в Семенівку.

Ольга Івченко вважає, що негоже батюшці мати магазин. Вона торгує поряд, але промисловими товарами.
— Як єпархія взнає, що буде? Уберуть його отсюда? Один приїхав у село тільки з сумочкою, другий, а як виїжджають, добро вивозять КамАЗом. І де вони беруть гроші? У мене два магазини, і я ні скутер не куплю, ні причеп до машини! Те приміщення, де вони тепер торгують, я брала в оренду. Но налогами обложили, і довелося бар закрить, — каже Ольга Борисівна. — Я дзвонила сестрі, вона в Пітері живе, розповіла про батюшкин магазин. Так вона сказала, щоб не несли хрестити до нього дитину. І ми поїхали в Семенівку до отця Валерія. А попередній наш батюшка на полювання ходив і дівчат водив. От як буває. Баба Катя Завадська перестала до хору ходити. Ви спитайте в неї, чого?!!


«Тільки прижився, і того почали ковирять»
— Бабо Катю! Бабо Катю! — гукаю.
Виходить. Сива, старенька. Очі добрі і усмішка добра. Це про таких кажуть — сива ластівка, сиве сонечко.
— Як людина хороша, їй усі хороші. А поганим... Один батюшка з чотирьох у нас прижився, і того почали ковирять. Чим же йому жить? Приход зовсім малий. Молодь до церкви не ходить. Прийде 5-6 людей, покладуть по рублю. Хтось глумковатий розпускає плітки. А з хору я пішла, бо нема здоров'я. Коли можу — співаю...

Отець Василь Гавій (зліва) тисне руку Леоніду Кучмі

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №25 (1205)

Теги: село, батюшка, Ольга Макуха

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект