• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Криминальные публикации » Майже відрізав голову сусідці. Під Новий рік


Майже відрізав голову сусідці. Під Новий рік

 

31 грудня, о пів на восьму вечора, у Митченках Бахмацького району у хату до 44-річного Євгена Коломійця, білий, як стіна, з широко розплющеними очима, заскочив 51-річний односелець Олександр Білочицький (по вуличному — Гарбуз, бо живота вміє надувати). Крикнув з порогу:

— Свєта готова!

— Прохмелиться, — відмахнувся Євген Анатолійович.

— Ти не поняв. Зовсім готова. Холодна.


Підозрюваний Андрій Ющенко

Боялась, але пускала

56-річна Світлана Кудлай жила у Митченках сама. Дві доньки роз’їхались. Випивала. Час від часу до неї з пляшкою заглядав сусід (жив через декілька хат від неї) одноліток Андрій Ющенко, зареєстрований керівником громадської організації «За реальні зміни». У Митченках на Ющенка кажуть Хвадєй, бо Федосійович по-батькові. Хвадєя і затримали за підозрою у вбивстві Світлани Андріївни, котру знайшли з перерізаним горлом і ранами грудної клітини. Попередньо, смерть Кудлай настала ще ввечері 30 грудня. Добу її ніхто не знаходив.

— Я пришов — веранда не на замку, — киває на хату загиблої Олександр Білочицький. — Двері в сінях і на кухні прикриті. Але в кухонне віконечко видно — світло горить. Я: «Андреєвна, Андреєвна», вона мовчить. Зайшов на кухню. Сидить за столом. На столі — розгорнута книжка, ніби читала. Голова опущена, ноги прямі. У старому домашньому одязі, у якому кіз порала. У валянцях. На мій прихід не зреагувала. Я до неї підійшов, свою руку до шиї, — холодна. Її руку підняв — дубова. Я все і поняв. Але ні крові, нічого. Подумав, що просто померла. Я бігом до Женька: «Пішли». Він «Не піду, боюся». Та таки пішли, забрали ще сусідку, що людей рядить на смерть. Мертва Свєта. Женько став викликать поліцію.


Олександр Білочицький (або Гарбуз)

— Так зовсім крові ніде не було?


— Ні краплі, тільки покійна жовта, — дивується Євген Коломієць. — Комір светра на саме горло натягнутий. Сидить та й сидить. Одне тільки дивно: на столі не було, як завжди чаю, цукорниці.

Поліція приїхала. Оглядали, що і як. Кажуть до нас: «Вийдіть». І зачинили двері за нами. Довго не виходили. Тоді і з’ясувалось, що горло перерізане, а голова майже відділена від тіла. Тепер уже багато говорять: і що за сараєм убивця її різав, і що в хаті, але ретельно прибрав. Питають у нас поліцейські, хто міг таке зробити. Я й кажу: у нас он рецидивіст по-сусідству живе, це про Ющенка. Він ще 30-го, певно, одразу після вбивства, прийшов до мене, його трусило, хотів, щоб я на Конотоп терміново відвіз. Я відмовився. Але когось, хто відвіз, знайшов. У біга подався, його поліція з потяга зняла, хотів заграницю тікати. А 31 грудня, ще до того, як про смерть Свєти дізнались, він мені подзвонив: «А что там нового в сєлє?». А що нового, усе по-старому. А він, видно, хотів з’ясувать, чи Світлану вже знайшли.

— Часто Ющенко до Кудлай заглядав?

— Бувало. Вона його то пускала, то ні. Останнім часом не пила, Ющенка боялась, а він гримів у двері-вікна, — зітхає Наталя Миколаївна, дружина Євгена Коломійця.

— 30 числа Хвадєя на шляху («п’ятачок» магазинів і кафе на трасі) бачили, під магазином пив, — продовжує Євген Анатолійович. — І Свєту бачили, ходила вечором у магазин, казала, хоче на Новий рік продуктами закупитися. Бачили, що під магазином Ющенко дав їй гроші, щоб дві чекушки купила. Купила, віддала Ющенку. А ще він там комусь розказував: «Мені треба секс. Він у мене буде». Озабочєний.

— У нього навіть на банківській картці гола жінка була зображена. Хіба це банк такі картки видає? Де він її взяв? — дивується Андрій Коломієць, брат Євгена.

— Люди казали, він поліції пояснював, що 30 грудня Свєта до нього клеїлась, сексу хотіла, ото так і вийшло, — зневажливо морщить губи Наталя Миколаївна.

— А що ж тої Свєти! — бідкається чоловік Наталі. — 40 кілограмів ваги. Ото й горло перерізав так, що голова ледь трималась. Він же височенький, десь метр 75, і жилавий дуже.

— Сили, як у вола, — підтверджує Андрій Анатолійович. — Він у мене попервах робив (то ремонт, то дрова попиляти), так йому за двох заплатити не шкода було. Поки я повернусь, він уже сам колоду важелезну тягне. Такий сильний! А тоді я перестав його просити помогти, бо Хведєй випивати почав. А питущого та відсидівшого 27 років не дуже хочеться до роботи залучати.

«Люди під феєрверками горілку п'ють, а нас тягають»

Першими підозрюваними у вбивстві стали якраз ті, хто тіло знайшов і поліцію викликав. Таке у них самих відчуття.


— Сутки ще мене поліція так витягала! — махає рукою Євген Коломієць. — І мене, і Гарбуза, і ще там когось познаходили. Люди під феєрверками горілку п’ють, а нас у відділок тягнуть та детектор брехні проходимо. Ще й дзвонять поліцейські до своїх: «Ми тут сомнітєльних веземо, підготуйте п’ять койок на ніч. Одну окремо, бо серед них вонючий». Я вже не радий був, що поліцію викликав. Переживаю: ще пришиють діло, а рецидивіст на свободі гулятиме!


Євген Коломієць

Відсидів 27 років

Про Хведєя у селі говорять різне. Дехто каже, що на депутата був схожий, так презентабельно виглядав. Інші переконані — усе показне, а «депутатський» одяг із секонду.

Поселився у батьківській хаті: стара, полущена, вікна плівкою затягнуті. У дворі — друга, ще страшніша глиняна хатка. На клаптику городу за будиночком — бадилля помідорів. Доріжка у дворі цеглою викладена. За зачиненими на навісний замок дверима, кажуть, новенька, ще запакована пральна машина, непогані меблі. Наче й плазма була.

— Родом Ющенко з Митченок, але довго був відсутній, за плечима десятиліття тюрми, — розказує про підозрюваного Євген Коломієць. — Передостанній раз був тут у 1997 році. Прожив у селі тижнів, зо два. Тоді пропав. Об’явився взимку 2014, коли Майдан був. Казав, що коктейлі Молотова кидав у столиці. Багато про політику говорив, про ринок землі, про два гектари для кожного. Одягався у чорне пальто, білий шарфик. Говорив по-руському.

— Певний час жив у Горькому, в Росії, там же і сидів, — пояснює брат Євгена Анатолійовича Андрій. — У нього там жінка була, Марина. Двоє дітей. Діти за розмовами, з ним не спілкуються. Хоча він недавно навіть їздив до них. Не прийняли. Сам казав, що з дітьми зв’язок підтримує.

— По селу пліткують, що ще там отримав термін — голову тещі відрубав і в криницю вкинув, а другий раз сидів, наче, за те, що вагітній жінці живота споров і кишки випустив, — майже пошепки говорить Євген Коломієць.

— А сам казав, що за крадіжки сидів, — голосніше відгукується брат Андрій. — Він нам на сіні помагав. Роздягнений по пояс був. Другий, якби стільки відсидів, то зелений від татуювання б був, а в нього на грудях тільки з одної сторони лев з роззявленою пащею, а на другій — Ленін лисий. Ніякого страху не викликав.

— Йому й 56 років не даси 50 — максимум. Гарно виглядав, — характеризує підозрюваного з жіночого погляду Наталя Коломієць.

— «Вот бил с Андрюшей Пальчєвскім*, разговаривал, ми дружим» — і фотографії зі студії з Пальчевським показує,
— дивується Євген Анатолійович. — І розмовляв так грамотно. Заслухатись можна. Біблію напам’ять цитував. Легко переходив з російської на українську мову. Хіба б подумав, що такий страшний злочин утнути може?

— Агресивним його колись бачили?

— Ніколи не бився, нікому не погрожував. Стримувався, певно, — розмірковує Андрій Коломієць. — Розказували, як у магазин за горілкою заходили. Вітя Когодій, Саня Шабельник. Шабельник купляв горілку. А Когодій до Ющенка: «Що ти, не можеш за свої гроші купити?». Андрій поставив пляшки на стіл: «Саня, мне такого не нужно. Не надо проблєм». І пішов.

— Де ж він гроші на випивку і наряди брав?

— Він і на місцевому підприємстві «Нива» працював, і людям корови пас, і у підприємця Бориса Собори робив, наче, за двісті гривень на день. І в Польщу на заробітки їздив. Він трудяга.

— Тут рідню має?

— Є сестра у Батурині. Але вона з ним не спілкувалась, не пускала до себе. Певно ж знала, за що сидів, — говорять.

Жителі Митченок бажають довічного ув’язнення Андрію Ющенку. За статтею 115 Кримінального кодексу («Умисне вбивство») йому загрожує від семи до 15 років в’язниці. Бояться його повернення.

— Він один раз сюди жінку привіз, Світлану. Міська така. Гола по двору ходила, без купальника загорала. Я йому почав казать, що на тракторі їду високо, усе видно, а він: «Не обращай вніманія. Городскіє такіє». Вона, може, і сама від нього та від сільського життя поїхала. А тоді другу привіз, Лену. Господинька така хороша, — перераховує Євген Анатолійович. — Де вона ділась — питання. Мо’, вже і в живихнема. Вона десь здалеку була, чи не з Росії. Хто її шукатиме, раптом що? Хтозна, чи він оце у Митченках не вбивав нікого, чи просто не знали...

— Он у шлюзах чоловіка витягли, він по-любому не сам потонув. А то жінку молотком по голові вбили. Так і не розкрили справу, — перераховують місцеві інші свої підозри.

* Андрій Пальчевський — телеведучий, політик, бізнесмен.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №2 (1809), 14 січня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Андрій Ющенко, вбивство, Митченки, Бахмацький район, Світлана Кудлай, «Вісник Ч», Вікторія Товстоног

Добавить в:
 
 


Центр Комплект