• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Криминальные публикации » «Я не убійца, і не насильник». Вісім годин тримав прив'язаною 78-річну Валентину Суярко


«Я не убійца, і не насильник». Вісім годин тримав прив'язаною 78-річну Валентину Суярко

Вертіївка Ніжинського району хвилюється за 78-річну Валентину Суярко, колишню завучку місцевої школи. У жінки слабке здоров’я, перенесла інсульт, а тут ще й пережила стрес.



10 грудня до неї серед білого дня прийшов розбійник. Жінка живе сама. Вдовою лишилася у 42 роки. Поховала 23-річного сина, котрий хворим повернувся зі служби в Афганістані. Померли батьки й обидва брати.

— Я випрала тюль і розвішувала її у веранді. Було близько десятої ранку. Зайшов чоловік у масці, шапка на лоб насунута, в руці пакет. Я подумала: «Це по свєту прийшов перевіряючий», — пригадує Валентина Анатоліївна. — Каже: «Я ваш сосед». А я сусідів знаю. Прошу: «Зніміть маску, побачу, який сусід». А він мене так плечем заштовхав у хату і каже: «Я бєглий зек. Мовчи, бо буде хуже». І за шивороти мене, засунув кляп у рота і штовхнув на диван. Натяг мені шапку на голову, а зверху ще й наволочку. Я пручаюся, кляп виштовхала язиком. Тоді він схопив з телевізора серветки і прив’язав одну мою руку до ніжки стола, а другу до ніжки дивана.

Так я сиділа, як розп'ята. І кожну хвилину смерті чекала, бо не знала, чому він прийшов саме до мене.

Може, хто направив, бо знав, що самотня. Питав: «Де золото?». А де воно у мене? В туалет мене не відпускав, їсти не давав. Зате сам навів ревізію у холодильнику. Смажив собі стегенця курячі, яйця. З п’ятнадцяти лишив тільки два, забрав усі цукерки. Коли наївся, його розморило. Приліг, а за мною спостерігає. Тільки ворухнусь, кричить: «І не думай». Я кажу: «Скоро сусіди прийдуть, вони за мене переживають». Він наказав: «Пиши записку: «Пішла до Каті. Скоро буду». Він її знадвору повісив. Сусідка приходила, прочитала, здивувалася. Мені подзвонила. Він дав мені мобілку. Пригрозив: «Не дай Бог, скажеш про мене». Сусідка питає: «Як ви?» «Погано», — кажу. Став вимагати гроші. Відповіла, що немає. Здивувався: «Я думав, тисяч 20-30 є. Для чого ж ти живеш на світі, якщо немає?» Я кажу: «Для того, щоб на могилу сина ходити, квіточку віднести». Тоді він мені сказав: «Я не убійца, і не насильник». Називав себе різними іменами. Потім спитав: «Як твоя фамілія?» «Живу без прізвища», — відказую. «А ім’я?» «Нема». «Як же тебе люди називають?» «Анатоліївна люди звуть». «Ти, певно, вчителька або психолог. Могла уже за стільки часу мене вмовити, аби пішов», — розмірковує вголос нападник. До мене вже наступного дня дійшло, навіщо йому моє прізвище. Можливо, перевіряв, чи до тієї прийшов. Я сиділа, читала усі молитви, які тільки знаю.

Він пішов шукати гроші. Знайшов 700 гривень, потім ще 300, навіть копійки зі столу згріб. Більше у мене не було.

Знову сусідка телефонує: «У вас не топиться. Я прийду витоплю. В хаті ж холодно». Я кажу: «Не треба». Незнайомець каже: «Якщо ви мене здасте, Повернуся і спалю». «Нікого я не буду здавати. Забирай все, що хочеш і йди», — говорю. Він мене розв’язав. Каже: «Піду. А ти годину сиди і не руш». Пішов. Хвилин 10-15 минуло, вертається. І так разів п’ять чи шість. Можливо, мене перевіряв. А тоді на початку сьомої вечора, як пішов, нема й нема. Тільки тоді я вже спромоглася звернутися до сусідів. А вони заявили в поліцію.

Приїхало в село три машини. За описом почали шукати. І впіймали розбійника дорогою, що веде на вокзал.

З’ясувалося, що чоловік перед тим, як прийти до Анатолїївни, ночував у старому сільському курнику (там зберігають сіно для худоби). Так він вирив у ньому ямку. Йдучи звідти, полишив шкарпетки. Коли привезли на слідчий експеримент, нагнув голову і з усім погоджувався. Що і як робив, показував на манекені.

Підозрюваному 46 років, уродженець Запорізької області, раніше судимий. Останнім часом жив у селі на Київщини. Чому його занесло до Вертіївки, має встановити слідство.

Поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 3 статті 187 (розбійний напад поєднаний з проникненням). Зловмиснику загрожує від 7 до 12 років тюрми.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №51 (1805), 17 грудня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Валентина Суярко, Ніжинський район, Вертіївка, розбійний напад, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в: