В оновленому музеї про партизанів тримаються радянської версії

«Вісник Ч» не вперше пише про партизанський музей у селі Єліне Щорського району. Ми виступали за те, щоб відвідувачам тут не тільки розповідали частину правди про партизан, але й давали доторкнутися до історії та й просто запропонували поїсти. Частина наших побажань здійснилася.
В оновленому музейно-меморіальному комплексі партизанської слави «Лісоград» оновили приміщення, переробили експозицію. Набрали персонал: вісьмох сторожів, прибиральницю, двірника, трьох доглядачів, наукового співробітника, бухгалтера, касира та завідувача.
Якщо домовитися з музеєм зарані, можна попробувати печеної картоплі з партизанської печі. А заможні екскурсанти можуть з'їсти пельменів із зайця у мисливському господарстві «Єлінський ліс». Тут можна й заночувати — доба у мисливському будинку з триразовим харчуванням із дичиною обійдеться 500 гривень.
Музейно-меморіальний комплекс є філією Чернігівського історичного музею. І складається з двох частин: власне музею в селі Єліне та лісового комплексу землянок, який реконструює поселення партизанів 1942 року.
Музей розташований в окремій, спеціально зведеній в радянські часи будівлі поряд із сільрадою. У 1990-і музей занепав, був закритий. Півтора року тому його капітально відремонтували, розширили експозицію. Зараз там розташовані п'ять виставкових кімнат та службове приміщення. Опалюється будівля електрикою.
Екскурсії сюди возять не тільки з сусідніх районів, але й дальніх. Вже були з Новгород-Сіверського та Ніжинського. їздять переважно школярі. Але чимало і дорослих. Найбільше екскурсантів восени: люди їдуть у єлінські ліси по гриби, заодно заходять у музей. Усього за 2012 рік тут побуло 8915 відвідувачів.
Субота, 28 вересня. Дев'ята ранку. По дорозі на Єліне одна за одною ідуть машини грибників. Повертаємо в ліс, де під час війни розташовувався партизанський табір «Лісоград». Крім нас, тут нікого немає. За півтора року змінилося небагато: у землянках повісили ліхтарі, з'явилася замаскована мохом будочка електрогенератора.
Біля адміністративної землянки зустрічаємо 24-річного сторожа Максима Савченка.
Освітлення у землянці тепер є: під стелею закріплені дві планки світлодіодів, ще одна — у тамбурі, де розташована піч. Працюють від автомобільного акумулятора. Світла вони дають мало, читати не можна. Але це краще, ніж нічого.
— Генератор заводимо по празниках, — зізнається Максим.
Територія чиста, прибрана. В одній з двох кабінок туалету є папір.
У Єлінському музеї нас зустрічає касир Світлана Пантюшенко. Поки завфілією Володимир Спасік йде з дому, Світлана Миколаївна починає екскурсію.
Заходимо у першу кімнату. Жінка вмикає музичний програвач. Звучить щебетання пташок, радянські пісні та марші.
Кімната оформлена у вигляді простої довоєнної селянської хати.
— Буяє сад, літають лелеки, але мирне життя перериває Велика Вітчизняна війна, — розповідає Світлана Миколаївна. — Годинник встановлений на без п'ятнадцяти четверту. Ви бачите плакат «Родина-мать зовет».
Ми переходимо в другу залу, присвячену приходу німецьких військ.
Звучить запис радіо «От советского информбюро: Фашистская Германия без объявления войны вероломно напала на Советский Союз». Чути звуки літаків, розриви бомб.
На стінах зали розвішані переважно німецькі газети, листівки українською та російською мовами, листи депортованих до Німеччини з викресленими цензурою словами «Скучаю за вами» тощо.
— Поки німці не захопили нашої області, активно закладалися бази для партизанського руху, — продовжує екскурсію Володимир Спасік. — У базах була закладена зброя, продовольство.
— Це ми знайшли, коли минулого разу прибирали територію, — показує на корпус гранати завфілією музею. — А ось гармата, знята з легкого танка, воювала у партизанському загоні «За Батьківщину» в Ніжинському районі. 11 вересня приїхав літній чоловік. Довго ходив навколо гармати, роздивлявся. А тоді й каже: «Це ж моя гармата, я з нею воював».
Спасік розповів про війну та побут партизан.
— Чим відрізняється ваш музей від радянського, який був до цього? — цікавлюсь у Володимира Спасіка.
— Збільшилася експозиція, по-сучасному подається матеріал. Екскурсія йде у супроводі музики та історичних оголошень, звуків війни. Задіяні не тільки стіни, але й підлога, де під товстим склом встановлено міну, і стеля з фото літаків, листів остарбайтерів тощо. Автомати й гвинтівки у нас можна помацати. Вони зварені у спеціальну композицію.
— А саму концепцію ви переглядали? Говорите про те, що партизани провокували терор фашистів?
— Вони захищали свою Батьківщину. Населення Єліного підтримувало партизанів. Жодного кілограма зерна не було здано німцям. Фашисти тут не мали влади.
Від редакції. Ми не заперечуємо. Фашисти — гади! Та за 20 років незалежності з'явилося багато нових досліджень: все було набагато складніше. І страшніше.
Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №40 (1430)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.