школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима



SHOPTOYS

Євген Бондар: в театрі я кайфую

Улюбленець молодих панянок, які багаточисельними натовпами йдуть в театр, щоб подивитись на гру саме цього молодого талановитого актора, зустрівся зі своїми прихильниками.
6 листопада в Мистецькій вітальні Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Володимира Короленка у рамках проекту «Театр у бібліотеці» відбулася творча зустріч з талановитим актором Чернігівського обласного академічного музично‑драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Євгеном Бондарем.
Євген Бондар народився 14 січня 1989 року в Дніпропетровську. Навчався в Кочереській загальноосвітній школі та Дніпровському театрально-художньому коледжі. З 2008 року працює актором в Чернігівському театрі ім. Тараса Шевченка.
Грає у таких виставах, як цьогорічна прем’єрна «Перемудрували», «Вій. Докудрама», «Ніч перед Різдвом», «Комедія помилок», «Безумний день або Весілля Фігаро», «Комедія про... сенс існування», «Слуга двох панів», «Циганка Аза» та багато інших.
Зустріч відбувалась у формі відкритого діалогу.



– Євгене, розкажіть, як ви прийшли до театру?

– Абсолютно випадково. Ми ставили якусь постановку для огляду творчості шкіл району, і якісь гості, я вже не пам’ятаю, сказали вчителям, що цей хлопчик добре грає бо мабуть десь навчається. Вони відповіли – ні, це наш старшокласник. Після цього так сталося, що я потрапив до театрального коледжу, і став навчатися на актора. І до Чернігова я потрапив випадково. Сюди приїхав працювати мій товариш, який сказав приїжджай. Я і приїхав.

– Чи є улюблені ролі, над якими було приємно працювати?
– Над кожною роллю треба добре працювати. Не скажу слово «важко» в тому розумінні, що важко працювати над деякими деталями та інше. Найцікавіше мені було працювати в «Комедії помилок» Шекспіра, де треба було грати двох різних людей в одній виставі. Це була така цікава родзинка.

– Чи не боїтеся емоціонально стертися, спустошитися?
– Це наша професія, і кожного вечора, кожну виставу треба вивертати душу. Інакше немає сенсу дивитись виставу, яку нецікаво дивитись. Сподіваюсь, що я не скоро емоційно спустошусь. Я не боюся, що якогось вечора у мене станеться ступор, бо глядач віддає енергію яку я йому посилаю. Особливо це помітно на виїзних виставах, де інший глядач, інша сцена, і багато інших нюансів. Коли всі ці негаразди пройдені і починається вистава, все це відходить на задній план, і в кінці, коли вже поклони і глядач аплодує, я заряджаюсь на наступну виставу.

– Що особисто подобається вам у фестивальній діяльності?
– Це дуже цікаво. Коли приїжджаєш до іншого міста, тобі треба підкорити глядача. Тут все інше. Я не кажу, що чернігівський глядач вже підкорений на всі сто. Тут також треба грати добре. Але фестиваль, це якесь змагання хто кращий. Пізнаєш щось нове, набираєшся досвіду.

– Чим займаєтесь окрім роботи в театрі?
– Викладаю в театральній студії, в Чернігівській школі мистецтв. Не буду казати, що це викладацька діяльність, бо це не університет. Мабуть це хобі.

– Маєте в планах спробувати себе на режисерській ниві?
– Раніше, років п’ять тому, у мене була така думка. Вивчусь і буду пробувати, але трошки попрацювавши зрозумів, що я в театрі нічого не розумію. Тут треба дуже багато розуму, і думаю повернусь до цієї теми не скоро. Це дуже відповідально, а у мене зараз в акторському плані багато роботи.

– Ви могли б уявити себе не в театрі? Ким би ви тоді були?
– Якщо так складеться ситуація, то я вимушений буду це робити, але з власного бажання ні. В театрі я кайфую. Коли не зможу знаходитись в театрі, тоді доведеться щось вирішувати.

– Як ви ставитесь до друкованої та електронної книги?
– Думаю у друкованої книги є шанс. Я і зараз намагаюсь читати друковані книжки, але світ йде вперед і тут потрібно з цим зміритися. Тут електронні книжки виграють. Я в телефон загрузив стільки книжок, що не зміг би їх всі носити з собою. Їдеш на гастролі, сидиш читаєш, це зручно. Але щоб для роботи, то тут мені потрібна традиційна друкована книга.

– А як реагує дружина на прихильниць Вашої творчості?
– Нормально відноситься, адекватно. В кожній професії є свої нюанси. В поліцейського є небезпека, у військового іще більш небезпека, у актора ось така небезпека (сміється). Були і листи, і запрошення, і подарунки. Поки затишшя. Скандалів у сім’ї з цього приводу ніяких немає.















Більш світлин тут


Володимир Коваль

Теги: театр, кіно, мистецтво, актор, бібліотека, зустріч, Бондар

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект