Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Видеосюжеты » Чернігів – місто з великою історією та гідним майбутнім! Фільм про історію міста


Чернігів – місто з великою історією та гідним майбутнім! Фільм про історію міста

Чернігів – одне з найдревніших міст України. Перші поселення тут з’явилися понад 3 тисячі років тому. Проте початок існування міста вчені відносять до IX століття. Встановлення влади Києва над сіверянами вважається переломним моментом. Саме на цей час припадає перетворення існуючих поселень в місто.



У 907 році наше місто вперше згадується у літописі. У договорі Русі з Візантією Чернігів, другим після Києва, згадується серед тих міст, яким імперія має сплачувати данину і дозволила торгувати на своїй території.

В Х столітті для захисту населення споруджений Вал з потужними стінами та глибоким ровом. Саме ця територія стала основною частиною давньоруського Чернігова і отримала назву Дитинець.

Новий етап розвитку починається в ХІ столітті. Перший князь, ім’я якого стало відомим – Мстислав Хоробрий, син Володимира Великого і брат Ярослава Мудрого, зробив Чернігів столицею величезного князівства. Він заклав Спасо-Преображенський собор – один з найстаріших православних храмів східної Європи.

За часів князя Святослава Ярославича у Чернігові з’явилися Єлецький та Іллінські монастирі. Саме він запросив до себе Антонія Печерського, завдяки котрому з’явилися Антонієві печери.

Володимир Мономах розбудував Чернігів. Звів храм і кам’яний терем на Валу. Від них сьогодні залишилися фрагменти фундаменту. Обладнав також дорогу до Києва, щоб долати її за один день.

За часів Давида Св’ятославича у Чернігові з’явився Борисоглібський собор. П’ять храмів часів Київської Русі збереглися і донині.

Територія чернігівського князівства у різні часи простягалася від Дніпра і околиць Києва на Заході і до Москви та Дону на Сході. На початку ХІІІ століття його населення налічувало до 50 тисяч людей. До прикладу, великим містом Західної Європи цього часу вважався поліс з населенням у 10 тисяч осіб.

Останнім правителем давньоруського Чернігова був Михайло Всеволодович. Він та його боярин Федір вбиті у ставцях хана Батия, бо не забажали поклонитися язичницьким богам.

Восени 1239 року військо монголо-татар зруйнувало Чернігів. Ця навала стала першою і найбільшою катастрофою в історії міста. Воно на кілька сотень років поринуло у морок. Проте життя тут продовжувалося, а давньоруська спадщина назавжди позначилася на долі Чернігова. Завдяки їй у наступні сторіччя ніхто не заперечував високого адміністративного статусу міста. А численні архітектурні пам’ятки залишились свідченням колишньої краси і величі міста.

Наприкінці XIV століття Сіверщина разом з більшою частиною України перейшла під владу литовських князів. Даних про цей період небагато.

У 1500 році Чернігів разом зі всією Сіверщиною перейшов до складу московського князівства і понад 100 років перебував під владою московітів. Відомо, що за цей час тут відбудували дерев’яну фортецю.

У 1618 році Чернігів переходить під владу речі посполитої. Вже не незабаром тут відновлюються укріплення в межах старого Дитинця.

27 березня 1623 року Чернігів отримує Магдебурзьке право від польського короля Сигізмунда ІІІ. Це дало значний поштовх для розвитку населення і територія міста почала зростати. Саме з цього часу можна говорити про формування міської громади Чернігова у сучасному європейському розумінні цього терміну. За Магдебурзьким правом створюється магістрат, як орган місцевого самоврядування. Міська влада стежила за дотриманням законів, встановлювала податки та збори, розподіляла отримані кошти.

Королівський привілей надав місту і герб. Це було зображення воїна у рицарському обладунку з прапором в правій руці. За описом печатки, це було зображення шанованого християнами святого Владислава. Привілей зобов’язував збудувати будинок для магістрату – ратушу, а на ній тримати годинник.

Війна Богдана Хмельницького позначила чергову зміну політичного життя України та Чернігова. Місто стало центром козацької сотні, а згодом і полку. Його полковники входили до вузького кола впливових лідерів гетьманщини – Іван Самойлович, Дем’ян Многогрішний та Павло Полуботок стали гетьманами. Іван Скоропадський – багаторічний писар чернігівського полку, теж очолив гетьманщину.

На козацьку добу припав другий після Київської Русі розквіт Чернігова. Стефан Подобайло відновив Іллінську церкву і печери. Зусиллями полковника Василя Дуніна-Борковського та єпископа Лазаря Барановича відновлені Спаський собор, П’ятницька церква, Єлецький монастир. У відновлених церквах цього періоду простежується унікальний синтез давньоруського стилю і українського бароко. Завдяки Лазарю Барановичу у Чернігові з’явилася друкарня. Він же створив у Чернігові знаменитий на всю Україну колегіум. Відкритий у 1700 році, він став першим в козацькій Україні навчальним закладом такого типу. Великим меценатом і шанувальником чернігівських святинь був гетьман Іван Мазепа. Завдяки йому у Борисоглібському соборі з’явилися срібні царські врата. Він пожертвував 10 тисяч золотих на будівництво Троїцького собору, освяченого у 1695 році. Він став найбільшим храмом міста.

За полковника Лизогуба на Валу з’явилося приміщення полкової канцелярії. Справжнім пам’ятником Чернігівському козацтву стала мурована Катерининська церква, освячена у 1715 році. Вона єдина збереглася до наших днів практично у незмінному вигляді. Велику загрозу у Чернігові зі щільною забудовою становили пожежі. За XVIII століття є згадки принаймні про 5 великих. На кінець XVIII століття місто налічувало понад 600 будинків і близько 4 тисяч людей.

У 1802 році Чернігів став центром губернії. Змінився герб міста. Відмінене Магдебурзьке право. В цей час велася велика перебудова. Він втратив велику частину старої забудови і кварталів. З найдавніших вулиці центру лишилася Гонча, яка зараз знову носить свою історичну назву. На середину ХІХ століття в Чернігові було 38 вулиць і 3 площі. За Черніговом закріпилася слава міста саду. Тут було понад 90 великих приватних садів, не враховуючи маленьких дерев на вулицях.

У 1859 році у місті з’явився телеграф. У 1863 – закінчили будівництво шосе Чернігів-Київ. З 60-х на Десні почалося регулярне судноплавство. У 91-му проклали вузькоколійку від станції Крути. У 1870 після реформи у Чернігові створили нову думу. Повноваження місцевого самоврядування значно розширилися. За 5 років у місті відкрили банк – один із перших подібних установ у російській імперії. У цей час Чернігівським міським головою був Василь Хижняков. За нього місто отримало перший водогін з артезіанських свердловин і перестало пити воду з Десни. Паркувалися і електрифікувалися вулиці.

На канонізацію святителя Феодосія наприкінці ХІХ століття до Чернігова приїхали понад 100 тисяч туристів. Населення ж міста складало 27 тисяч. До цієї події реконструювали парк на Валу і встановили гармати з ліквідованої фортеці.

На початку ХХ століття в місті з’являються дерев’яні та кам’яні будинки у стилі модерн, котрі збереглися і донині. Збудовані і будинки земства, музею української старовини, поміщика Глібова, нинішньої філармонії, пожежна каланча. Вирувало і культурне життя. У Чернігові Михайло Коцюбинський написав кращі свої твори. Тут жили і працювали Григорій Верьовка, Леонід Глібов, Борис Грінченко, Софія Русова, Павло Тичина та інші.

ХХ століття принесло місту промислову модернізацію з різким зростанням населення. Одночасно з двома трагедіями – сталінізмом і нацизмом.

У 1932 році Чернігів став центром області. На сучасні Красній площі знесли торгові ряди та встелити її клінкером. Він збережений у пішохідній частині і після реконструкції у 2019 році. 23-25 серпня 1941 року німецька авіація здійснює масові бомбардування міста. А вже 10 вересня війська третього рейху повністю захоплюють його. Протягом нацистської окупації населення зменшилось з 70 до 11 тисяч. В місті відбувалися масові розстріли мирного населення. На території Чернігова є кілька масових поховань, де покояться десятки тисяч мешканців різних національностей. Чернігів визнаний одним із найбільш зруйнованих міст Радянського Союзу.

21 вересня 1943 року війська радянської армії фронту на чолі з Рокоссовського силами армії під керівництвом Пухова та Бєлова вигнали нацистів з Чернігова. Зараз ця дата що року відзначається як День міста.

Наступні два десятиріччя місто відбудовується. Відновлюються пам’ятки архітектури, змінюються планування кварталів і зовнішній його вигляд. Зокрема, за проєктом Барановського відновлюються П’ятницька церква в її первинному вигляді. Відбудовуються й інші пам’ятки історії. На руїнах кількох центральних кварталів міста постала Алея Героїв. Вона змінила свій вигляд після реконструкції у 2018 році.

На початку 50-х років у Чернігові відкривають вище авіаційне училище льотчиків. Тут підготували 13 космонавтів, в тому числі Леоніда Каденюка, першого українця, що підкорив космос.

У 60-х Чернігів перетворюється на промисловий центр. Тут відкривається «Камвольно-суконний комбінат» та «Хімволокно» - найбільші підприємства у своїх галузях в Європі. Наприкінці 60-хвідкрилися завод автозапчастин та радіоприладний завод. На останньому виготовляли деталі, що використовувалися в радянській космічно-ракетній техніці. Разом з цим активно будуються мікрорайони міста. Наприкінці 80-х населення Чернігова сягнуло понад 300 тисяч.

1986 року тисячі чернігівців брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, яка сталася за 100 км від нашого міста. Проте самому місту пощастило, через напрямок вітру радіаційний пил його оминув.

У грудні 1991 року чернігівці на референдумі підтримали проголошення незалежності України. Так розпочався новий етап в історії міста.

Після 1991 року в місті поступово занепали та закрилися великі підприємства. Протягом перших десятиріч незалежності, Чернігів розвивався повільніше, ніж інші обласні центри країни. Як результат, занедбана інфраструктура, високий рівень безробіття та низькі заробітні плати.

Ситуація почала змінюватися лише після 2015 року. В Чернігові почався новий етап – відновлення та розвитку. У місті реконструюються парки і сквери, змінює свій вигляд центр міста. Вперше за роки незалежності масово ремонтуються дороги, замінюються старі і зношені комунікації, котрі десятиріччями перепрацювали свій термін експлуатації. У вересні 2019 року відкрився перший за 25 років дитячий садок. Старі будівлі шкіл, дитсадків та лікарень отримують друге дихання через капітальні ремонти. В місті відкриваються спортивні об’єкти, встановлюються дитячі майданчики, а міський пляж «Золотий берег» вже вважається один із найкращих в Україні.

Чернігів же повертає свою славу міста-саду. Зелені парки, газони і квіткові клумби, що притягують увагу не лише містян, а й туристів. За короткий час містяни повернули оптимізм щодо майбутнього Чернігова. Вони більше не бачать рідне місто сірим, провінційним містечком, а із гордістю запрошують сюди рідних та близьких. І це лише початок сторінки повернення амбіцій величного Чернігова. Місто з понад 1300-літньою історією, яке колись поступалося своєю могутністю лише Києву. Місто з великою історією та гідним майбутнім.

Сюжет телеканалу «Дитинець»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: історія, місто Чернігів, місто легенд, «Дитинець»

Добавить в:


ЦентрКомплект