• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Блоги » Блог efim » Вселенське рівняння. Частина 2


реклама

Вселенське рівняння. Частина 2

7 Февраля 2021 09:55   Просмотров: 398
Метки:
Нравится Рейтинг поста: + 7

 

Частина 2.

Ельєн. Провал

Палац для делегатів огорнула непроглядна тьма. Ніч. Опісля дня, проведеного в гаморі залу засідань, непорушна тиша тисла на мізки. Сіяння нечутно проплило кімнатою у напрямку до відчиненого вікна.

Представники кожної раси, які були присутні на Раді Великих, мешкали у трьохмісних номерах. Так приписували правила. Хто їх  складав і скільки їм років, не пам’ятали навіть представники найдавніших цивілізацій. Вони просто були, і все – як факт, як данина.

Палац з’їздів був завеликим навіть за масштабами цієї величезної планети. Дипломати, які вперше прилетіли на диспут, усі як один зупинялися перед червоними сходами, не наважуючись увійти. Витвір рук давніх майстрів викликали трепіт і захоплення.

Палац вражав своєю грандіозністю і граційністю форм навіть холодний розум Ельєна. Він мешкав у тримісному номері один – це дозволялося лише сіянням. З якої причини? На це питання визначеної відповіді не існувало. Його просто ніхто не осмілювався піднімати.

Чому? Та тому, що боги не повинні звітуватися перед цими нікчемними смертними. Ніколи! Ельєна  так привчали з дитинства. «Цей всесвіт належить расі Світлих. Запам’ятайте це! Ви – цілковиті господарі, у яку б частину світобудови не завели вас обставини. Смертні, незалежно яку посаду вони займають,  -  ваші раби. Ви їх господарі. А якщо

примітиви цього не розуміють, значить, вони ще й покірні раби», - згадувало сіяння настанови Світлійшого наставника.

          Правий був Світлійший? Поза сумнівом! Інакше і бути не могло. Сіяння незаперечно підкорювалися старшим за рангом. Їхні накази  і настанови не піддавалися сумніву та обговоренню. Світлі не визнавали сумнівів. Науковий аналіз – так. Вирахування ступеню доцільності – природно. А от риса, яка була притаманна усім щільним створінням, була для них сторонньою. Це почуття викорінювалося зі свідомості світлих із наймолодшого віку.

          У них формували не лише поведінку, притаманну статусу Бога, але й ремесло, гідне вищих. Світлі наставники навчали юних сіянь керівництву всесвітом. Для того щоб оволодіти цим мистецтвом досконало, необхідно було позбавитися від будь-яких сумнівів. Вселенська матриця була налаштована таким чином, що реагувала лише на накази, надіслані у вигляді рівних і чітких променів. А сумніви викликали тремтіння та неоднорідність відправленого наказу. І цей безмежний блок управління  світами такі посили просто відкидав, сприймаючи їх за галактичний шум.

          Ці прописні істини знало будь-яке сіяння ще до того, як отримувало свій перший вінець.

          Світ раси сіянь був облаштований суто ієрархічно. Вони народжувалися, але не помирали. Коли світлий отримував достатній багаж знань і навичок, його викликали на Раду Просвітлених, і якщо екзаменований демонстрував достатній рівень, йому вручали перший вінець. Такий був порядок.

          Щоправда були і винятки: якщо сіяння демонструвало видатні  результати, здобувача могли зарахувати до знатного роду. І тоді щасливець отримував другий вінець автоматично, і навіть мав право у свій час претендувати на шостий, тоді як звичайний представник цього народу міг дослужитися максимум до п’ятого. Сьомий був лише один – цей дивовижний вінець прикрашав холодну голову Світлійшого Владики, і цей вінець був предметом мрій кожного знатного нащадка.

          Але мрії про сьомий вінець, здається, доведеться відкласти. Надовго. І про шостий також.

Це був провал, Катастрофічний. Ганебний. Як вони могли так помилитися?

Ельєн стояв біля вікна і розглядував величезний супутник Ангіри, цієї розкішної планети, на якій проходила Рада Великих. Видовище прекрасне і водночас зловіще: супутник так непропорційно великий, що здається, буцімто це інше небесне тіло, яке стрімко несеться на зустріч своїй погибелі, і незабаром обидва гіганти зіллються у своєму останньому смертельному танку`.

Провал. По іншому і не скажеш. Він пригадав, як перед самим відльотом їх викликали у покої Володаря. Делегати отримали чітке завдання – будь-якими засобами домогтися резолюції Ради Великих на зачистку гуманоїдів планети Земля. Так називав її цей потворний зелений плазун.

Ох, ця бридка, нікчемна планета! Ельєн ненавидів її настільки, наскільки дозволяло його холодне раціональне єство.

Ця триклята планета! Ці нікчемні облисівші примати! Якими ж вони були огидними світлому кавалеру!!! Він ладен був відправитись туди один і без санкції Ради знищити цих черв’яків одного за одним. Сотні, тисячі, мільйони – усіх.

Сіяння добре запам’ятало слова Володаря. Якщо вдасться схилити Раду до винесення резолюції про зачистку, Світлійший вручить йому п’ятий вінець. А отримати вінець особисто із рук Владики – це пошана, якої  не удостоювалося жодне сіяння протягом останніх двох мільйонів років. Це мав бути тріумф, його рід став би не просто наближеним до вершини влади, він би сам став владою. А тут такий провал!!!

«Це все Льоен, це він винний, - сіяння знову почало плавати кімнатою. – Чому керівником делегації призначили Льоена, а не мене? Хто він такий? Із якого нікчемного роду? Чому мені не надали слова?»

Питання, питання. Хтось потурбувався. Із наближених до Владики –  Ельєн це знав напевне.

Сіяння були телепатами, проте не могли читати думки один одного, саме тому ворога доведеться вираховувати за допомогою розуму та логіки. З цим у кавалера Чотирьох Вінців був цілковитий порядок. Він знайде ворога. І знищить. Нижча каста стане для нього прихистком у вічності.

Але то потім, нині потрібно було добре над усім поміркувати. Завтра  вранці виліт, через три відтинки часу вони будуть вдома, і тоді доведеться тримати відповідь перед Світлійшим Владикою.

Ельєн не боявся. Страх, як і сумніви, випалювалися зі свідомості сіянь ще з раннього дитинства. Не давало спокою інше. Безсмертні по справжньому лякалися лише одного – втрати положення на ієрархічних сходах Богів. Це  автоматично спричиняло до втрати статусу і перехід на нижчу сходинку, і цілком можливо, не на одну. Якщо хтось провалювався до нижчої касти, то повернутися було практично не можливим. Сіяння добре це усвідомлювало.

Як відреагує Владика, коли йому сповістять, що місія провалена? Хто знає. У кавалера Семи Вінців була необмежена влада. Він міг за своїм бажанням позбавити сіяння, - і навіть увесь його рід, - положення і усіх привілеїв. Воля Богоподібного не обговорювалася.

Ельєн знову зупинився біля вікна. Остання ніч на цій планеті і, цілком можливо, остання в ранзі кавалера Чотирьох Вінців. Що буде завтра?

Сіяння крок за кроком відтворювало в пам’яті засідання Ради.

Перед початком виступу світлі делегати радилися. Була зрозуміла і раціональна угода – коли Льоен відчує, що не зможе переконати учасників Ради, він передасть слово Ельєну. Сіяння згадувало, як від присутніх йшов  несхвалювальний фон думок. Відчував його Льоен, чи був так захоплений своєю промовою, що не звернув уваги? Що це? Нестримне бажання виконати волю Владики чи відвертий саботаж?

Ельєн цього не знав. Думки Голови були для його закритими, як і думки інших представників його народу.

Сіяння відтворювало у внутрішньому світі свої відчуття під час доповіді Льоена. Спочатку відчувалася байдужість, згодом нудьга. Тільки цей зелений плазун нестерпно фонив ворожістю. Ох, як же ящур їх ненавидів! Всіма нутрощами, всім своїм бридким нутром.

«Дивний він якийсь, - розмірковував світлий. – Так прихилитися до раси примітивних гуманоїдів було за найвищим ступенем не раціонально!» Сіяння не могло цього зрозуміти. З точки зору логіки це був цілковитий абсурд.

 

Ближче до кінця виступу, коли мова зайшла про зачистку, Рада Великих почала породжувати негативні хвилі. Ельєн це відчував. Негативні думкоутворення йшли чітким потоком. Чому ж йому не передали слова? Він би зміг переконати Раду в доцільності проведення негайної зачистки. Цілком зміг би. Але виступ не відбувся.

Його холодний і досконалий розум хвилювала навіть і не ця проблема. Ну що ж, не надали слова – і не надали. Можливо, Льоен вирішив, що і сам зможе переконати делегатів. Та чому він запропонував провести чипізацію приматів? Мала місце  чітка і логічна угода: якщо Рада буде налаштована негативно, сіяння попрохають перерву. А він раптом взяв і запропонував провести чипізацію, без обговорення. Після внесення офіційної пропозиції перед Радою відступитися від неї було вже неможливим.

Чому Льоен так вчинив? Як пояснить  свій вчинок Владиці? Ельєн губився у здогадках.

Чорні очі сіяння вдивлялися у зоряне небо. Десь там, дуже далеко, знаходився світ, котрий він ненавидів настільки, наскільки дозволяло йому його безчуттєве нутро. Ці мерзотні мавпи спокійнісінько існували і навіть не здогадувалися, що сьогодні щасливо вирішилася їх доля і розвалилася кар’єра  кавалера Чотирьох Вінців Ельєна… Світлійший не пробачить йому цього провалу.

Чипізація дикунів не вирішувала проблему, а лише серйозно поглиблювали її. Для того, щоб отримати резолюцію Ради Великих на зачистку, вимагалося серйозні обґрунтування, дуже серйозні. Ці м’якотілі черв’яки були ніяк не кращі за своїх підзахисних.

«Рада Великих!» - подумки усміхнувся Ельєн.

У Всесвіті є тільки одна раса великих – це, поза сумнівом, сіяння, на чолі з Богоподібним Владикою, а ці примітивні тварюки ще й посміли нав’язувати свою волю Світлим. Дурні дикуни! Ще й захищають собі подібних.

Резолюція про зачистку виносилася Радою лише в тому випадку, коли гуманоїди демонстрували повну нездатність  розвитку і подальшого переходу до раси високих, -  тоді проводилася стерилізація планети та заселялося нове життя.

Ельєн сам багато чого зробив, щоб раса розмовляючих приматів ніколи не піднімалась вселенською висхідною. Ніколи. Зелений плазун неодноразово піднімав на Раді питання про позбавлення сіянь права голосу. Він навіть вимагав виключити світлих із Ради Великих. Але довести, що сіяння проводять свою діяльність на Землі, не зміг. У нього були лише гіпотези, які нікого ні в чому не переконували. Так що справа Ельєна рухалася, але не так швидко, як йому цього хотілося. Він був головою робочої групи на Землі і виконував свої обов’язки бездоганно.

У такому молодому віці стати кавалером Чотирьох Вінців було не можливим, але він зміг. Це дякуючи його старанням і передбачливому керівництву делегація сіянь на кожному з’їзді демонструвала непроглядну дикість місцевого населення. Це його заслуга, що могутні мавпи продовжували чинити разом зі своїм примітивним народом мерзотні первісні ритуали, жорстокі вбивства, усілякі збочення та інші складові життя ймовірних кандидатів на зачистку. 

Він провів величезну за своїм об’ємом, раціональністю і логічністю роботу. Раса розмовляючих приматів була приречена. І раптом такий промах! Чіпи лише ускладнять завдання, дуже ускладнять. Вживляння чипів приведе, поза сумнівом, до посилення контролю за мавпами, а звідси, і до більш суворого порядку. Гуманоїди фактично перестануть нести загрозу для існування планети, а Рада ні за що не видасть ордера на стерилізацію.

Це був крах. Стільки проробленої роботи зійшло нанівець!

Навіщо Льоен це запропонував? Безумовно, формально можна було відзвітуватися Владиці. Він скаже, що чітко бачив думкообрази делегатів: мовляв, більшість була налаштована негативно і, щоб незворотньо не втрачати обличчя, він вирішив внести компромісний варіант – ані смерті, ані повноцінного життя для мавп. А що йому? Він до цієї планети відношення не має, це дітище Ельєна. Владика доручив кавалеру Чотирьох Вінців розібратися з плазунами, а не Льоену. Земля повинна була стати перепусткою до п’ятого вінця і ще однією сходинкою до цілковитої влади, але, схоже, стала крахом кар’єри молодого дипломата.

Що ж тепер робити? Як відповісти Світлійшому на його раціональне запитання?

Як же він ненавидів цих мерзотних тварин! Більше за Ельєна їх ненавидів, певно, тільки кавалер Семи Вінців. При згадці про приматів Богоподібне обличчя Світлійшого навіть трішки втрачало свою незворушність, і тоді сіяння Владики ставало нестерпним навіть для представників його раси.

Світлійший бажав  їх знищення. Повного. Безповоротного. Знищення їх як виду, без права на повторне відтворення.

Наближені радники, як і придворний люд, ніяковіли з приводу такого негативного ставлення Владики саме до цієї раси. Справжню причину знав лише Ельєн, він занадто довго пропрацював на Землі. Розмовляючі примати, за своєю суттю, нічим не відрізнялися від мільярдів видів інших рабів, -  такі ж геномодифіковані істоти. Та це лише на перший погляд. У цих смертних плазунах була закладена величезна міць, про яку смертні навіть не здогадувалися.

Ельєн конфіденційно доповідав про це Владиці. Він добре пам’ятав, як перший раз відчув на собі потужний ляпас самки примата.

Це було давно.

Сіяння працювали на Землі лише перше тисячоліття.  Одного разу світлий пропливав біля дерев’яної хижі приматів. Крізь стіни вбогої будівлі йшли потужні негативні енергетичні викиди. Щоправда, службова інструкція дозволяла в таких випадках не чинити активних дій, але керуючись, скоріше не доцільністю, а почуттям обов’язку, Ельєн вирішив втрутитися і поглибити негатив. Все, що було поганим для розмовляючих мавп, було чудовим для його раси і для завдання, яке йому доручив Світлійший.

Піднявшись на третій поверх примітивної будівлі, сіяння побачило, як самка і самець знаходяться в стані граничного збудження. Вони галасували, доповнюючи ці вигуки зовсім не раціональними рухами верхніх кінцівок.

Ельєн вже було приготувався до мозкової атаки на самця, як у приміщення вбігла їхня маленька дитина. Сіяння було гранично зосереджене, і від неочікуваності його захисна структура затремтіла. Світлий став на мить ледь помітним людському зору.

Усі троє гуманоїдів одночасно повернулися у його бік. У дорослого примата  було вкрай здивоване обличчя. Дитина завмерла на місці. А ось

        самка миттєво кинулась до наполовину видимої істоти і… Ельєн зміг оговтатись лише за декілька відстаней від хижки.

          Спочатку він відчув панічний страх самки за свого виродка. Розумова енергія миттєво почала змінювати свою структуру і пішла хвиля, невимовно міцна, вбивча. Сіяння ніколи раніше не відчувало на собі дії такої могутньої, руйнівної сили. Ельєн чудово пам’ятав , як його відкинуло далеко від цієї первісної будівлі. Удару такої сили теоретично не змогла б завдати жодна із живих істот в дослідженому всесвіті, навіть половиною такої руйнівної сили не  володів жодний  з Богоподібних. А ці тварини володіли. Як таке могло статися – ніхто не знав.

          У юнацтві він чув давню, як і сам всесвіт, оповідку про те, що нижчі смертні створюють расу рабів, якій накреслено стати расою Великих і підкорити усі відомі світи, але світлоносні твердо знали, що це міф, такого не могло бути за жодного випадку. Та опісля того, що сталося, впевненість Ельєна завагалася. Зрозуміло, що він одразу ж доповів Владиці.

          Сіяння добре пам’ятало цю аудієнцію.

          Світлійший вислухав, як і подобає володарю, - без жодних емоцій. Після чого віддав наказ: зробити усе можливе для знищення гуманоїдної раси. Ціна питання – п’ятий вінець та місце третього радника побіля трону Владики.

Після цих слів Ельєн ледь не втратив свою крижану витримку. Це були не амбіції і навіть не фантазії  - це була недосяжна, заповітна мрія, яка на його очах ставала реальністю. Про такий запаморочливий кар’єрний зріст Ельєн навіть не міг і подумати, принаймі, найближчі три мільярди років.  Такий унікальний шанс трапляється один раз на цикл вселеної, і він не втратить його, ні за що!

Сіяння пам’ятало, як проводжати його у дорогу зібрався увесь багаточисленний клан. Ельєн відроджував у свідомості їх рідні обличчя, вони були сповнені вселенської гордості за свого героя.

 Він чудово розумів, що не виправдати високої довіри Владики у світлого немає аніякого права. Не те що бажає, чи не бажає, а просто не має права. Світлійший, рід, співробітники… Усі чекали на нього з перемогою. І раптом такий провал…

Ельєн ще раз глянув на небо, яке було всіяне  мільярдами зірок. Десь там, далеко, знаходився світ, який він ненавидів усім своїм нутром.

Але потрібно відпочивати, попереду надзвичайно важкий день. Чим закінчиться  аудієнція у Владики, не міг передбачити ніхто.

Сіяння проплило у кут кімнати і зависло в декількох сантиметрах від підлоги. Воно стало невидимим. Відпочинок.

Добавить в: