moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Корів доять по-німецьки, під музику Стінга



Корів доять по-німецьки, під музику Стінга

Корів доять по-німецьки, під музику Стінга
 
Селище Парафіївка Ічнянського району — базове господарство сільгосппідприємства ЗАТ «Кремінь». Голова правління «Кременю» Олександр Сенчик. Син. Батько Олександр Сенчик очолює Ічнянську районну раду, не плутайте.
З 2009 року на фермі ЗАТ «Кремінь» працює доїльний зал «Ялинка» німецької фірми «Вестфалія» вартістю мільйон 300 тисяч гривень. Доїльний зал — це, фактично, інструмент для доїння. Як він діє, як його «вмикають»? Попитали в голови дозволу і поїхали в Парафіївку. Олександр Олександрович на сірому «Міцубісі» - пікап чекав у центрі селища. Показав дорогу на ферму.
Там передоручив спеціалістам. Ми приїхали на друге, обіднє, доїння, на 13.00. І бригадир, і її заступник, і зам. головного зоотехніка, і ветлікар були на місці. Голова над душею не стояв — поїхав на Ічню.

«Зате в нас сарай теплий»

Тетяна Ревенко, бригадир молочного комплексу ЗАТ «Кремінь», запропонувала для початку оглянути звичайний сарай. Заходимо. Кислим силосом не пахне. Корови чисті, гладкі, не кошлаті Стоять лежать і не мукнуть. Біля кожної є вода.
— Це родилочка, — пояснює Тетяна Миколаївна. — Тут корови ідуть у запуск, розтелюються.
Наталія Дем'яненко працює в родилці дояркою.
— А хотіли б ви в доїльному залі робить? — питаю. — Там, мабуть, усе сучасне, красиве.
— Я підміняла там дівчат. Скажу одне — дояркам скрізь ловко.

— Як туди потрапляють? Треба кастинг проходити? Нема образи, що ось вони в доїльному залі, а я — по старинці?
— Нема образ. Вони звикли, їм тут краще, — говорить бригадир.
— А зарплата якось відрізняється?
— Усе залежить від корів і від молока. Більше молока— зарплата більша. Плюс за телят, за приріст. Той місяць я дві тисячі получила, перед тим — тисячу шістсот гривень, — каже Наталія Дем'яненко.
Підійшла друга доярка, Тетяна Дятел.
— Хочете в новий зал?
— Я туди не проходжу, в новий зал. Ось трохи підхудаю і тоді попаду, — сміється.
А я своєї, допитуюсь:
— Отже, все-таки там престижно, у «Ялинці»?
— Зимою, як морози були великі, дак такий престиж, що й пальці в дівчат прилипали до апаратів,— каже Наталія Дем'яненко. — А в нас сарай теплий.

«Ялинка» — для моторних і проворних

— Нинішньої зими морози доходили до мінус 30. Такого не очікували ні ми, ні спеціалісти «Вестфалії». Зал був розрахований на європейські, набагато м'якші, ніж у нас, кліматичні умови. Довелося утепляти приміщення. Думаю, наступної зими не замерзнемо. До того ж, якби доїльний зал був заповнений на всі 100 відсотків, а не на 30, як ми працювали, — говорить Тетяна Ревенко, — то інша річ. Зараз у доїльному залі 196 корів. А розрахований він на 320. Плануємо наповнити. Будемо переводити корів з інших дільниць, що в наших селах. (ЗАТ «Кремінь» працює у Петрушівці, Парафіївці, Софіївці, Василівці, Тере-шисі, Смоловому, Мартинівці).
— Чому Тетяна говорила, що для «Ялинки» треба «підхудати»?
— Ходімте, самі побачите. Виявилось, Тетяна жартувала.
Прохід між двома рядами, де з кожного боку по 12 доїльних місць, здається вузьким тільки на перший погляд.

— Тут треба швидко працювати, — розповідає бригадир.— Час розписаний по хвилинах на кожну корову. І ти повинна вкластися, правильно її видоїти. Дояркам зі стажем на нову систему перейти важко. А молодь швидко, активно працює.
— Ви й самі ще молоді!
— 26 років. Я була вчителькою історії. Потім пішла в «Кремінь». Була завскладом. Тоді голова запропонував очолити ферму. В доїльному залі — три доярочки: Катерина Радієвська, Олена Бичок, обом до тридцяти, Валентина Краснікова трохи старша. До «Ялинки» було 10 доярок. Тепер дві доять і одна підмінна. Два дні робиш, третій вдома.
Заходимо в приміщення доїльного цеху. Добре, що спочатку зайшли в родилку. Хоч і тепло там, і звично, але різниця між приміщеннями — як між Парафіївкою і австрійським містечком. Там, де доїлка, — переплетіння труб, спочатку і не розумієш нічого. По проходу ходять двоє дівчат у зеленій формі. Хустки теж зелені.

Я своєї:
— Чи заздрять вам?
— Аякже, — відповідає Катерина. — Там прибирати, поратися треба. А ми замили зі шлангу ряд, де корови стають, — і все.
Лунає мукання. Корови подають голос, хочуть доїтися. Зал на 24 доїльних місця, два по 12. Вони йдуть у «Ялинку» з іншого крила сараю, відділеного від доїлки. Там корови на безприв'язному утриманні. У них цілий день «фуршет» — їдять, скільки хочуть, подрібнене сіно, сінаж, силос та ін., воду п'ють, лижуть сіль. Це називається кормовий стіл. Є три чухалки — корови вмикають їх самі. Підійшла, ткнула мордою, і закрутилось таке, схоже на гумовий ковбик з ворсинами. А вона тільки спину підставляє чи шию, чи що там засвербіло.
Поїли, прибрались, прийшли віддати молоко. Доїльні апарати самі піднімаються з підлоги вгору, до вимені. За процесом стежать два слюсарі: Сергій Костенко та Дмитро Бичок, чоловік Олени. Доярки беруть паперові одноразові рушники, м'які, гарної якості, вони висять у поїлці. Протирають вим'я коровам. Потім під'єднують доїльний апарат.
— Треба, щоб сухеньке вим'я було. Під апарат, — пояснює Тетяна Ревенко.

Вперше корів доять о 5-ій ранку, потім о 13-ій, третій раз — о 19.00.
На шиях у корів висять респондери. В них заведено номер. Під цими номерами худоба занесена у комп'ютер. Там зчитується вся інформація про корову: як звати, скільки дала літрів. Це для доярки, щоб вона бачила, що далі робити з коровою, чи треба додоїти.
— У доїльному залі не треба поратися, — говорить Тетяна Ревенко.
— Раніше доярка повинна була нагодувати корову, почистити її, прибрати біля неї, отримати молоко. У зал доярки приходять тільки доїти. Все інше робимо механізовано.
Після доїння вим'я кожної корови треба помазати спеціальним розчином з йодом. «Вестфалівський» препарат.

Якщо здорові і щасливі — тоді вищий сорт

Отже, перші висновки:
1. У доїльному залі праця легша, не треба поратись.
2. Підвищується сортність молока, воно коштує дорожче.
Про це розповів Олександр Рудько, заступник головного зоотехніка:
— У «Ялинці» набагато чистіша продукція від корів. Прямим потоком молоко з доїльного залу йде до холодильника, немає контакту ні з повітрям, ні з руками. Вищий сорт повинен бути у цьому доїльному залі. Але це залежить від багатьох факторів. Частіше молоко першого сорту виходить.
— Чого не виходить вищий сорт?
— У ГОСТі багато вимог. По білку і жиру воно проходить. По наявності соматичних клітин — ні. Соматика — це наявність бактерій, запальних процесів і т.д.
— Якщо корови здорові і щасливі — тоді вищий сорт?
— Можна сказати і так.
— Чи ламається німецьке обладнання?
— Серйозних поломок не було. Коли що, з Білої Церкви приїздять представники «Вестфалії». За умовами техобслуговування — раз на квартал. А так за викликом — у будь-який час. Тричі за рік приїздили.
— Стоїть до вас черга на роботу?
— Ні, зарплата тут десь 1,5 тисячі. Для села це немало. Але робота нелегка. Доярки кожного дня рано, о четвертій, встають, пізно лягають, після 22.00. А завтра знову о 4-ій вставати.
Бригадир і помічник бригадира в цей час теж на фермі, з 4.00 по 13.00 одна, інша з 13.00 по 22.00.

Вмикаємо музику, електрики вимикають світло

От так: корови тепер з паспортами, з номерами, ще й з респондерами.
— Настане літо, з євросараю на пасовище підете?
— Пасти їх немає сенсу. Європейський принцип — вони переходять на однотипну годівлю цілий рік. Траву возити не рекомендують, — каже зоотехнік.
— Хоч рекомендують, хоч ні, літом ми корів випускаємо у загони, і будемо випускати. Їм треба походити, відчути землю, свіже повітря, побачити сонце, — заперечує Тетяна Ревенко. — А що скажуть з цього приводу німці, так ми їх питати не будемо.
Піднімаємося сходами в кімнату. Олександр Рудько вмикає... музику, її чути в доїльному залі. Корови заворушили вухами. Німці, як встановлювали обладнання, залишили диск — більше 100 класичних рок-мелодій. Вітні Х'юстон, Мерайя Кері, Кріс Норман, Кріс де Бург (звісно, «Леді в червоному»), Стінг, Селін Діон (саундтрек до фільму «Титанік»), «Скорпіонз» («Вітер змін»).
— Під музику вони стоять спокійніше, — говорить зоотехнік. — Це теж елемент технології.

Тут доїльні апарати падають з вимені і зависають. Світло вибили.
— А що ви робите? — це бригадир до електриків. — Хто вам дозволив вимикати світло під час дойки? Ну, дурні люди.
Чути, як електрики басом виправдовуються. Чужі, не з «Кременю». За мить світло з'являється.
— У нас є резервна підстанція. Вмикається, якщо довго немає світла, — розповідають спеціалісти.
— Хто з вітчизняних виконавців звучить для корів?
— Ніхто. Бо дівчата тоді будуть слухать музику, а не доїти корів, — жартує Олександр Рудько.
— Чи є мелодія, яку люблять коровії?
— Їм головне звук. Якщо корова звикає, їм умикаєш музику, і вони самі заходять надойку.
Питаю Катерину і Олену:
— А ви яку музику любите?
— Коровам все одно. І нам те саме. Нам не до музики. А корови тоді спокійні. Не б'ються.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №17 (1251)

Теги: ферма, молоко, корова, Ольга Макуха

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект