Сеть ТА"Юнион тур"
Все виды отдыха
(0462)699-690
(050)313-76-61
пр.Мира,32
ТЦ "Метрополис"
"Т.А.Дюна"
Большой
выбор туров
(04622)651-854
(067)460-92-64
ТА "НААМА БЕЙ"
Открывайте мир с
нами!Пр.Победы,85
т.974-880
(050) 261-45-56
ТА"Скифтур"
скидки до 45% -
раннее бронирование!
Авиабилеты, TRAVELSIM
93-76-75,626-634
(050)6755291
(063)6281403
ТА "Пакуй вализы"
Сеть магазинов
горящих путевок

Вам позавидуют
попутчики
пр.Победы,95, оф.101
0462-613-999 066-707-62-60
ТА "SunЛандия"
Если вы с нами,
то весь мир в ваших руках.
ул.Одинцова,9 оф. 215
(0462) 93-56-89 (050) 447-95-36
ТА "Резиденция красоты"
Салон уникальной
аппаратной косметологии
ул.Мстиславская, 20
ТК "Валентина"
(0462) 676-776 (093)41-30-413 (095)536-93-52
"Мандруємо світом"
Дешевая Болгария2014
пр. Победы, 87
(со двора)
ул. Белова, 7, оф.304 611-400, 670-337 (067) 386-31-62
Заказ микроавтобуса
Украина, Россия, Беларусь, страны Европы
050-465-21-34
Пластическая Хирургия
Клиника Валентина Богдана
(095)600-55-00 (0462)97-10-10
Служба доставки
Любая печатная продукция в офисы и ящики Чернигова
653-653(106)
Реклама на сайте
GOROD.CN.UA
Быстро, недорого
и эффективно
653-653(160)
Газетная подписка
на черниговские издания
Просто позвоните:
0462 653653 (243)
Завод МеталПрофіль
Чернігівський виробник
Металопрофіль
Металочерепиця
Комплектуючі
(0462) 95-98-98 (063) 651-47-33
Ресторанный
комплекс "Шенонсо"

Отдых
на летней террасе
под звуки
живой музыки
ул. 50 ЛЕТ ВЛКСМ, 15 тел.605-710
Офтольмологический
Центр "LENS""

Консультируем,
лечим, оперируем
заболевания глаз.
г. Чернигов
ул. Гоголя, 3 тел.93-03-60
Меблі по кишені
вул.Щорса 48,
за "Будмаркет"
т. 675 231
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Корів доять по-німецьки, під музику Стінга



Корів доять по-німецьки, під музику Стінга

Корів доять по-німецьки, під музику Стінга
 
Селище Парафіївка Ічнянського району — базове господарство сільгосппідприємства ЗАТ «Кремінь». Голова правління «Кременю» Олександр Сенчик. Син. Батько Олександр Сенчик очолює Ічнянську районну раду, не плутайте.
З 2009 року на фермі ЗАТ «Кремінь» працює доїльний зал «Ялинка» німецької фірми «Вестфалія» вартістю мільйон 300 тисяч гривень. Доїльний зал — це, фактично, інструмент для доїння. Як він діє, як його «вмикають»? Попитали в голови дозволу і поїхали в Парафіївку. Олександр Олександрович на сірому «Міцубісі» - пікап чекав у центрі селища. Показав дорогу на ферму.
Там передоручив спеціалістам. Ми приїхали на друге, обіднє, доїння, на 13.00. І бригадир, і її заступник, і зам. головного зоотехніка, і ветлікар були на місці. Голова над душею не стояв — поїхав на Ічню.

«Зате в нас сарай теплий»

Тетяна Ревенко, бригадир молочного комплексу ЗАТ «Кремінь», запропонувала для початку оглянути звичайний сарай. Заходимо. Кислим силосом не пахне. Корови чисті, гладкі, не кошлаті Стоять лежать і не мукнуть. Біля кожної є вода.
— Це родилочка, — пояснює Тетяна Миколаївна. — Тут корови ідуть у запуск, розтелюються.
Наталія Дем'яненко працює в родилці дояркою.
— А хотіли б ви в доїльному залі робить? — питаю. — Там, мабуть, усе сучасне, красиве.
— Я підміняла там дівчат. Скажу одне — дояркам скрізь ловко.

— Як туди потрапляють? Треба кастинг проходити? Нема образи, що ось вони в доїльному залі, а я — по старинці?
— Нема образ. Вони звикли, їм тут краще, — говорить бригадир.
— А зарплата якось відрізняється?
— Усе залежить від корів і від молока. Більше молока— зарплата більша. Плюс за телят, за приріст. Той місяць я дві тисячі получила, перед тим — тисячу шістсот гривень, — каже Наталія Дем'яненко.
Підійшла друга доярка, Тетяна Дятел.
— Хочете в новий зал?
— Я туди не проходжу, в новий зал. Ось трохи підхудаю і тоді попаду, — сміється.
А я своєї, допитуюсь:
— Отже, все-таки там престижно, у «Ялинці»?
— Зимою, як морози були великі, дак такий престиж, що й пальці в дівчат прилипали до апаратів,— каже Наталія Дем'яненко. — А в нас сарай теплий.

«Ялинка» — для моторних і проворних

— Нинішньої зими морози доходили до мінус 30. Такого не очікували ні ми, ні спеціалісти «Вестфалії». Зал був розрахований на європейські, набагато м'якші, ніж у нас, кліматичні умови. Довелося утепляти приміщення. Думаю, наступної зими не замерзнемо. До того ж, якби доїльний зал був заповнений на всі 100 відсотків, а не на 30, як ми працювали, — говорить Тетяна Ревенко, — то інша річ. Зараз у доїльному залі 196 корів. А розрахований він на 320. Плануємо наповнити. Будемо переводити корів з інших дільниць, що в наших селах. (ЗАТ «Кремінь» працює у Петрушівці, Парафіївці, Софіївці, Василівці, Тере-шисі, Смоловому, Мартинівці).
— Чому Тетяна говорила, що для «Ялинки» треба «підхудати»?
— Ходімте, самі побачите. Виявилось, Тетяна жартувала.
Прохід між двома рядами, де з кожного боку по 12 доїльних місць, здається вузьким тільки на перший погляд.

— Тут треба швидко працювати, — розповідає бригадир.— Час розписаний по хвилинах на кожну корову. І ти повинна вкластися, правильно її видоїти. Дояркам зі стажем на нову систему перейти важко. А молодь швидко, активно працює.
— Ви й самі ще молоді!
— 26 років. Я була вчителькою історії. Потім пішла в «Кремінь». Була завскладом. Тоді голова запропонував очолити ферму. В доїльному залі — три доярочки: Катерина Радієвська, Олена Бичок, обом до тридцяти, Валентина Краснікова трохи старша. До «Ялинки» було 10 доярок. Тепер дві доять і одна підмінна. Два дні робиш, третій вдома.
Заходимо в приміщення доїльного цеху. Добре, що спочатку зайшли в родилку. Хоч і тепло там, і звично, але різниця між приміщеннями — як між Парафіївкою і австрійським містечком. Там, де доїлка, — переплетіння труб, спочатку і не розумієш нічого. По проходу ходять двоє дівчат у зеленій формі. Хустки теж зелені.

Я своєї:
— Чи заздрять вам?
— Аякже, — відповідає Катерина. — Там прибирати, поратися треба. А ми замили зі шлангу ряд, де корови стають, — і все.
Лунає мукання. Корови подають голос, хочуть доїтися. Зал на 24 доїльних місця, два по 12. Вони йдуть у «Ялинку» з іншого крила сараю, відділеного від доїлки. Там корови на безприв'язному утриманні. У них цілий день «фуршет» — їдять, скільки хочуть, подрібнене сіно, сінаж, силос та ін., воду п'ють, лижуть сіль. Це називається кормовий стіл. Є три чухалки — корови вмикають їх самі. Підійшла, ткнула мордою, і закрутилось таке, схоже на гумовий ковбик з ворсинами. А вона тільки спину підставляє чи шию, чи що там засвербіло.
Поїли, прибрались, прийшли віддати молоко. Доїльні апарати самі піднімаються з підлоги вгору, до вимені. За процесом стежать два слюсарі: Сергій Костенко та Дмитро Бичок, чоловік Олени. Доярки беруть паперові одноразові рушники, м'які, гарної якості, вони висять у поїлці. Протирають вим'я коровам. Потім під'єднують доїльний апарат.
— Треба, щоб сухеньке вим'я було. Під апарат, — пояснює Тетяна Ревенко.

Вперше корів доять о 5-ій ранку, потім о 13-ій, третій раз — о 19.00.
На шиях у корів висять респондери. В них заведено номер. Під цими номерами худоба занесена у комп'ютер. Там зчитується вся інформація про корову: як звати, скільки дала літрів. Це для доярки, щоб вона бачила, що далі робити з коровою, чи треба додоїти.
— У доїльному залі не треба поратися, — говорить Тетяна Ревенко.
— Раніше доярка повинна була нагодувати корову, почистити її, прибрати біля неї, отримати молоко. У зал доярки приходять тільки доїти. Все інше робимо механізовано.
Після доїння вим'я кожної корови треба помазати спеціальним розчином з йодом. «Вестфалівський» препарат.

Якщо здорові і щасливі — тоді вищий сорт

Отже, перші висновки:
1. У доїльному залі праця легша, не треба поратись.
2. Підвищується сортність молока, воно коштує дорожче.
Про це розповів Олександр Рудько, заступник головного зоотехніка:
— У «Ялинці» набагато чистіша продукція від корів. Прямим потоком молоко з доїльного залу йде до холодильника, немає контакту ні з повітрям, ні з руками. Вищий сорт повинен бути у цьому доїльному залі. Але це залежить від багатьох факторів. Частіше молоко першого сорту виходить.
— Чого не виходить вищий сорт?
— У ГОСТі багато вимог. По білку і жиру воно проходить. По наявності соматичних клітин — ні. Соматика — це наявність бактерій, запальних процесів і т.д.
— Якщо корови здорові і щасливі — тоді вищий сорт?
— Можна сказати і так.
— Чи ламається німецьке обладнання?
— Серйозних поломок не було. Коли що, з Білої Церкви приїздять представники «Вестфалії». За умовами техобслуговування — раз на квартал. А так за викликом — у будь-який час. Тричі за рік приїздили.
— Стоїть до вас черга на роботу?
— Ні, зарплата тут десь 1,5 тисячі. Для села це немало. Але робота нелегка. Доярки кожного дня рано, о четвертій, встають, пізно лягають, після 22.00. А завтра знову о 4-ій вставати.
Бригадир і помічник бригадира в цей час теж на фермі, з 4.00 по 13.00 одна, інша з 13.00 по 22.00.

Вмикаємо музику, електрики вимикають світло

От так: корови тепер з паспортами, з номерами, ще й з респондерами.
— Настане літо, з євросараю на пасовище підете?
— Пасти їх немає сенсу. Європейський принцип — вони переходять на однотипну годівлю цілий рік. Траву возити не рекомендують, — каже зоотехнік.
— Хоч рекомендують, хоч ні, літом ми корів випускаємо у загони, і будемо випускати. Їм треба походити, відчути землю, свіже повітря, побачити сонце, — заперечує Тетяна Ревенко. — А що скажуть з цього приводу німці, так ми їх питати не будемо.
Піднімаємося сходами в кімнату. Олександр Рудько вмикає... музику, її чути в доїльному залі. Корови заворушили вухами. Німці, як встановлювали обладнання, залишили диск — більше 100 класичних рок-мелодій. Вітні Х'юстон, Мерайя Кері, Кріс Норман, Кріс де Бург (звісно, «Леді в червоному»), Стінг, Селін Діон (саундтрек до фільму «Титанік»), «Скорпіонз» («Вітер змін»).
— Під музику вони стоять спокійніше, — говорить зоотехнік. — Це теж елемент технології.

Тут доїльні апарати падають з вимені і зависають. Світло вибили.
— А що ви робите? — це бригадир до електриків. — Хто вам дозволив вимикати світло під час дойки? Ну, дурні люди.
Чути, як електрики басом виправдовуються. Чужі, не з «Кременю». За мить світло з'являється.
— У нас є резервна підстанція. Вмикається, якщо довго немає світла, — розповідають спеціалісти.
— Хто з вітчизняних виконавців звучить для корів?
— Ніхто. Бо дівчата тоді будуть слухать музику, а не доїти корів, — жартує Олександр Рудько.
— Чи є мелодія, яку люблять коровії?
— Їм головне звук. Якщо корова звикає, їм умикаєш музику, і вони самі заходять надойку.
Питаю Катерину і Олену:
— А ви яку музику любите?
— Коровам все одно. І нам те саме. Нам не до музики. А корови тоді спокійні. Не б'ються.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №17 (1251)

Теги: ферма, молоко, корова, Ольга Макуха

Добавить в: