Диво-сад головного судді

Суддя з Носівщини, який чверть століття віддав служінню Феміди, знаний садівник-аматор. Яблуні, груші, вишні, сливи, хурма, виноград, малина, полуниця, лохина, глід і навіть гумі ростуть на його обійсті. Наразі Володимир Дикий взяв курс на розвиток садівництва, посадивши цієї весни півтори тисячі яблунь у селі Підгайне, де ще два роки тому буяли чагарники.



У всіх за хатою картопля з буряками, а в нього – фрукти й ягоди на будь-який смак. Дружина Ольга Іванівна пишається захопленням чоловіка, хоча й зізнається: працювати доводиться не покладаючи рук з ранньої весни до пізньої осені. Проте всю зиму родина ласує лише вирощеними у власному саду запасами.

Любов до плодових дерев Володимиру Михайловичу прищепив батько, який був садівником від Бога.



«Я сам з Борзнянщини, невеликого села Берестовець, - розповідає головуючий Носівського районного суду Володимир Дикий. - Тато працював у колгоспі садоводом. У нас вдома також завжди був найкращий сад, який і нині намагаємося підтримувати. Батько вмів щеплювати. Його безцінні поради я й досі пам’ятаю. Отож власний сад – це мрія з далекого дитинства».

Голова суду зізнається, що по справжньому відпочиває лише біля своїх дерев. Особливо приємна пора – осінь. Сезон, коли дозрівають яблука, груші, сливи, виноград.



«Я вже маю солідну вислугу років, тому скоро йду у відставку. Пенсію збираюся присвятити улюбленій справі, - зізнається пан суддя. - Кожен громадянин нашої держави має право на два гектари землі. От ми з родиною і реалізували це право. Тепер маємо п’ять гектарів у Підгайному. Двадцять років ця земля пустовала і не оброблялася. Все заросло чагарниками: в’язи, клени, акація. Більше того, мешканці Підгайного добре знають, що то був уже справжнісінький смітник, куди звідусіль везли непотріб. Півтора місяці моєї відпустки у минулому році пішло на те, аби привести до ладу цю земельну ділянку. День у день разом з сином Олегом та бензопилою в руках ми проводили там. Потім працювали всією родиною, ще й друзів підключили. Поки що не всю землю вдалося розпахати. Але на більшій половині землі ми вже посадили пітори тисячі яблунь цієї весни».

Сад осінньо-зимовий, розповідає господар. Це напівкарликові дерева, які вже на третій рік плодоносять. Яблука родина збирається продавати.



«Проблем з реалізацією зараз немає. Бо мало фермерів нині беруть курс на розвиток садівництва. Але спочатку треба виростити», - посміхається садівник-аматор.

У клумбах біля будинку Володимира Михайловича буяють осінні квіти, у яких порається невтомна дружина Ольга Іванівна.

«Самих троянд – сімдесят кущів, - посміхається жінка. – Це чоловік теж саджав, а я тепер доглядаю, доки він справи суддівські вирішує. Володя не лише садівник-аматор, він ще й експерементатор. Привіз гумі із Ботанічного саду – це надзвичайна рослина із країн Китаю, Японії. На смак – щось між полуницею та малиною. Але росте кущами висотою до трьох метрів, що зручно для збирання врожаю, «доживає» до 80 років. Загалом ягода невибаглива й витривала. Дуже корисна для людей, котрі мають проблеми зі шлунком. Крім того, вона поліпшує кровообіг. А ще з Умані привіз ліщину щеплену з в’язом. Тепер чекаємо на врожай. Кажуть чудово має плодоносити. Та найулюбленішим моїм фруктом є хурма. Тому я про неї найбільше дбаю (сміється)».

Груші й яблука у саду Диких величезних розмірів. Вагою до півкіло кожна, доводиться підв’язувати гілки, щоб не зламалося дерево. А виноград на смак, як мед. До речі, вулики у господаря теж є. Із медом із власної пасіки голова суду цілий рік п’є чай. Каже, заспокоює нерви. При тому мед є гарною і корисною альтернативою шоколаду.

Планів у Володимира Михайловича дуже багато. Він неабияк радий, що його захоплення підтримують діти – Олег і Тетяна.

«Хочемо у Підгайному ще малину і полуницю вирощувати. Сподіваємося, Господь поможе», - завершив свою екскурсію диво-садом голова Носівського районного суду Володимир Дикий.

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №36 (645) від 7 вересня 2017

Теги: Володимир Дикий, Носівщина, Сніжана Божок, "Чернігівщина"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект