Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Моя машина — як телефон. Зарядив і поїхав»



«Моя машина — як телефон. Зарядив і поїхав»

Електромобіль Олександра Гавриленка «приплив» до нього з Нью-Йорка.
55-річний Олександр Гавриленко — лікар-діагност у Чернігівському військовому шпиталі.



Рік тому купив електрокар — машину, що їздить не на бензині, а на електриці. «Нісан Ліф» приплив до чоловіка з аукціону з Нью-Йорка в Одеський порт. За рік користування Олександр зрозумів, що тратить на машину в десять разів менше коштів, ніж за бензинову «Део Нексію». Єдиний мінус електрокара — важко долати великі відстані.

— «Део Нексію» купував у салоні, — розповідає. — За три роки пробігла 33 тисячі кілометрів. За цей час на бензин, обслуговування, масла, фільтри пішло десь дві тисячі доларів.

Почитав про Ілона Маска, засновника компанії «Тесла», що робить електрокари. Зацікавився.

Машину купив у Нью-Йорку. Не нову, б/у. У мене у Нью-Йорку — однокласник. Тут був лікарем. Там — медичний брат. Якось заговорив з ним на тему електромашин. Сказав, що мені далеко їздити не треба. За місто хіба що тещу, маму відвідати — це 120 кілометрів у бік Новгорода-Сіверського. Я родом з Оболоння Коропського району.

До Нью-Йорка я не їздив. Знайшли посередника. По фото визначилися з машиною. Початкова ставка — 500 доларів. Кінцева ціна моєї машини — 7 тисяч доларів (з усіма витратами).

Машина пливла в контейнеровозі до Одеси місяць і десять днів. Забирати поїхали з кумом. В одному контейнері було чотири машини. Доставка безкоштовна.

Бампер дорого купити, навіть б/у. Тому «рідний» розбитий бампер зварили, склеїли, зашпаклювали. Трошки видно. Капот рихтувався, підсилювач бампера мінявся. На ремонт пішло до 18 тисяч гривень.

— Які мінуси вашого електрокара?

—Досить довго заряджати і трошки малуватий пробіг. Я мрію купити 30-кіловатну машину, у мене — 24-кіловатна. Моя зараз на одному заряді проїжджає 135 кілометрів. Але все залежить від того, літо чи зима. Якщо зимова гума, на дорозі каша, — це додаткові витрати. Потім має значення вітер: зустрічний чи попутний. Чи працює піч, клімат-контроль. Якщо працює, то витрачається дуже багато енергії. Влітку я періодично вимикаю клімат-контроль, коли жарко. Коли не жарко, просто вмикаю обдув.

Якщо піч увімкнена, то на одному заряді машина може проїхати 85-90 кілометрів. Якщо працює клімат-контроль —125-130.

— Скільки треба заряджати машину?

— Існує чотири варіанти зарядки. Перший — система «Чадема». У мене є для неї спеціальний порт. У Києві є кілька таких заправок. Там заряджають електрокари за півгодини до 80 процентів. Завод-виробник гарантує: якщо заряджатися такою швидкою зарядкою раз на добу, то на стан батареї це не впливає, вона не зношується. В Чернігові таких зарядок немає.

Другий варіант — вдома, у приватному будинку. Я так і роблю, бо живу саме в такому. Можна купити станцію за триста доларів, яка буде заряджати за три години. Ця зарядка — як переносний пістолет. Там два перемикачі. Можна заряджатися за шість годин, а можна — за 12. Якщо за 12 годин, то заряджати можна у будь-якому дачному кооперативі — дуже слабкий струм тягне. Якщо за 6 годин — струм тягне більший, і там повинна бути спеціальна посилена розетка, проводка.

Заряджатися можна не тільки в приватному будинку, а й в кафе. Тобто де завгодно, де є розетка.

Третій варіант — на безкоштовних зарядках. Де вони є, можна дізнатися з карти в Інтернеті. Дуже хороша безкоштовна зарядка в ресторані «Вакула» у Козельці. На заправках «ОККО» є. Але тут таке... Якось їхав до Києва — заряду залишалося на 10-14 кілометрів. Вирішив підзаправитися на «ОККО». Було написано, що така зарядка для електрокарників там є. А мені відповідають: у нас нічого такого немає. Кажу: дайте хоч звичайну розетку, заплачу. Ні, говорять, у нас все йде через комп’ютер, не можемо на інші розходи перенести. Мені прийшлося розвернутися, заїхати в село Залісся і попроситися в приватний будинок. Там якраз був механік, який ремонтує машини. Зарядився без проблем.

Четвертий варіант — для тих, хто живе в багатоповерхових будинках. Домовитися з електроенерго, щоб зробити розетку внизу, десь біля під’їзду, біля консьєржки поставити лічильник. У Києві так вже роблять. Або взагалі з вікна. Донька висилала фотку з Києва. Дріт, викинутий з вікна на стовп. На стовпі — ящик, який замикається. Від нього проходить провід до машини. В машині зроблена антивандальна накладка, щоб пістолет не можна було дістати. І електрокар заряджається з квартири.

— Скільки коштує зарядитися?

— Кіловат у нас коштує десь 1 гривню 70 копійок. Повна зарядка—24 кіловата. У мене машина стільки не бере — вже батарея трошки підсіла. Бере десь 22. Плюс — маю тарифний лічильник. 22 кіловати на 135-140 кілометрів. Тобто, у перерахунку на тарифний лічильник, вона бере 10 гривень на 100 кілометрів.

Завод-виробник електрокара гарантує, що батарея через 8 років не втратить 80 процентів своєї ємності. Через 8 років що можна робити? Продати цю батарею тим, хто займається сонячними панелями. Завод електрокарів взагалі вважає, що батарея може втратити тільки до 50 відсотків ємності за 20 років.

Можна купити і б/у батарею. Вона буде коштувати вдвічі менше. Якщо вартість нової — 5 тисяч доларів, то можна купити трирічну батарею, з якою буде ще п’ять років точно класно їздити, втратить тільки до 20 процентів своєї ємності.

У цілому я в захваті від цієї машини, називаю її «жіночою». Не треба заводити, прогрівати — нічого. Автомат. Тільки джойстик: вперед-назад.

Однією ногою керуєш. Давиш на педаль — їде, сильніше давиш — їде швидше.

Батарея в машині дуже важка, 270 кілограмів. За рахунок цього машина стійка — «прилипає» до траси. Іде, як танк.

Плюс — в машині йде рекуперація. Система, яка гальмує двигун, починає виробляти електрику і назад заганяє її в акумулятор, який таким чином підзаряджається.

Зарядив і поїхав — як телефон. Хіба що через наші дороги почне сипатися підвіска. Вона повністю «Жуковська», «Нісана Жука». Важелі, амортизатори, запчастини, колеса, гальмівні диски, балка, пружини.

Комп’ютерна складова. Система працює круто, практично не ламається. Якщо таке станеться, треба везти машину на станцію.

— Яка максимальна швидкість?

— 150 кілометрів. Що цікаво: розганяється досить швидко. Плюс — у неї така обтічність, що ти швидкість цю не відчуваєш. Шуму, свисту немає.

Щоб доїхати з Чернігова до Києва, мені треба підзарядитися «У Вакули» близько півгодини.

Мрію купити модель 2016 року. Вона ще дуже дорога навіть в Америці, навіть бита. Заявлена відстань на одному заряді — 220 кілометрів. Спокійно можна їхати з піччю, клімат-контролем. У вересні планується презентація «Ліф» 2017 року. Кажуть, буде проїжджати 330 кілометрів. Маск будує кілька заводів у Європі, Каліфорнії, Китаї. Будуть виготовляти батареї. Чим більше фабрик, тим машини ставатимуть дешевшими.

— Що про вашу машину кажуть знайомі?

— Облизуються. Інші кажуть: «Нащо взяв?» Зупиняє нове, плюс те, що не можна поїхати далеко. Я за рік проїхав 7 тисяч кілометрів. Село-місто, робота, супермаркет, річка.

Аліна Сіренко, "ВісникЧ" №31 (1630) від 3 серпня 2017

Теги: Олександр Гавриленко, електромобіль, Аліна Сіренко, "ВісникЧ"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект