Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Вирощувати малину нелегко, зате прибутково


Вирощувати малину нелегко, зате прибутково

Іван Славов з Олишівки Чернігівського району доводить, що вирощування малини – справа хоча й не з легких і потребує грошових вкладень, але прибуткова. Це твердження чоловік довів на власному досвіді. Більше того, він не просто вирощує і продає малину, а насамперед турбується про тих, хто куштуватиме його ягоди. Тому й не обробляє їх жодними хімічними препаратами.


Іван Іванович показує врожай малини


Нині садівництво набирає в Україні більшої популярності не тільки серед великих фермерських господарств, а й серед селян. Звичайно, розвиток ягідництва вимагає капітальних вкладень, але ж виправдовує себе. Бо ця культура на початковій стадії потребує найменше фінансових затрат. Адже саджанці малини не надто дорогі, а прибуток дають майже відразу: після осінньої посадки наступного року малина вже плодоносить - практичний варіант бізнесу для людини, котра має невеликий стартовий капітал.

Незчувся, як засадив город малиною

Тривалий час сім’я Івана Івановича Славова жила в Ізмаїлі на Одещині. Чоловік все життя пропрацював у сфері заготівлі і переробки металобрухту. Спочатку в цеху заготівлі металу, який належав ЗАО «КиївВторМет», потім його перевели в Київ, а після того, як Київська компанія викупила «ЧернігівВторЦветМет», Івана Івановича перевели в Чернігів. Згодом перевіз до Чернігова й дружину з дітьми. Придбали квартиру, але навіть у неметушливому місті не затрималися.



«Хотілося спокою. І друзі порадили придбати будиночок в Олишівці, – розповідає Іван Іванович. – Тоді тут стояла маленька старенька хатинка, біля якої було 20 соток землі. Ділянка нам обійшлася в 200 доларів. Це був 2000-й рік. Будинок, звичайно, збудували новий. Я не маю фахової освіти, та й займатися садівництвом ніколи не входило в мої плани. Та коли переїхали в село, біля хати була ділянка, і я вирішив посадити для себе, як годиться – картоплю, цибульку, помідори, огірки. Декілька фруктових дерев та кущів. Незчулися, як під плодові кущі та дерева зайняли весь город біля хати».

Під малиною майже 6 соток

На невеликій ділянці землі умілий господар зміг посадити чимало дерев та кущів. Чого тут тільки нема: малина, ожина, яблуні, груші, вишні, черешні, абрикоси, горіхи, фундук, виноград і навіть ківі. Найбільшу плантацію займає малина. Під кожний її кущик проведене крапельне зрошування. Адже постійний полив – запорука того, щоб рослина не всихала і давала щедрий врожай.

«Спочатку посадили один сорт малини, потім інший, і так з часом вийшло дев’ять рядів – дев’ять сортів, – продовжує Іван Іванович. – Зараз більше 5 соток суто під малиною. Сорти є різні, ремонтантні і літні. Дуже багато роботи біля неї. Адже за кожним сортом потрібен свій догляд: ту підрізати, ту прорідити – так все літо і половину осені. Адже у нас є такі сорти, що аж до морозів плодоносять. Цей бізнес затратний. Бо ж треба не лише хороший сорт малини купувати, а й підживлювати, від шкідників захищати. Крім того, під кожен кущик мусиш забезпечити полив».

Саджанці краще брати в розсаднику

«По саджанці потрібно їхати у розсадники, до людей, які навіть через роки будуть на тому ж місці, – пояснює Іван Іванович. – Краще тоді, коли рослини плодоносять, щоб все побачити на власні очі. Саджанці своєї малини я беру лише у перевірених постачальників. Знаєте, на перших етапах, коли тільки починав, купував одне, а виявлялося, що то зовсім інша рослина. Хороший саджанець не може коштувати дешево. До того ж, у розсадниках, де займаються вирощуванням саджанців, можна отримати будь-яку інформацію щодо догляду за рослиною. Я намагаюсь брати саджанці у великих розсадниках у Києві. Та й у нас, в Ічні, є непоганий розсадник. Саджанці міцні, добре приживаються. А ще купуємо у Луцькій фірмі. Зараз є багато сайтів, через які продають різні сорти малини за низькою ціною. Та це має насторожити. Адже часто назва сорту не відповідає рекламі. Був випадок, коли знайомий купив таким чином саджанці сорту «Геракл» по 7 гривень за штуку, а ми в розсаднику - по 15. І вийшло, що у нас сорт відповідає дійсності, а в нього невідомо, що виросло».

Рослини підгодовує лише органікою

Іван Іванович не використовує жодних хімічних препаратів. Бо вважає, що не має права продавати людям труєну хімікатами ягоду, та й сім’ю хімією годувати не збирається. Органічне землеробство – це найперше правило його захоплення.

«Я ж не агроном за освітою. І весь свій сад ми садили виключно для себе, – ділиться досвідом садівник. – Не було розрахунку, що ось один сорт яблук даватиме щедрий урожай, а інший - менший. Декілька років у нас яблуні взагалі пропадали. Ми їх викорчовували і саджали нові. Я їздив в Іванівку, у садове господарство неподалік Анисова, спілкувався з директорами, радився. Зараз у мене вже певний досвід у вирощуванні фруктових дерев. Головне для них – мульчування з додаванням органіки під кожне дерево. Щороку купуємо два причепи гною, закладаємо його в целофанові мішки, поливаємо водою. Так ця маса перегниває. Потім розкладаємо перегній під малину, під дерева і накриваємо соломою, щоб трава не росла. Щороку три тонни перегною маємо вносити під малину, щоб вона давала щедрий урожай».

Свої яблука до весни

Яблуневий сад пана Івана хоча й молодий, та сорти підібрані так, що сім'я споживає яблука з літа і до весни наступного року. Всі яблуні різні, немає жодного сорту, який би повторювався.

«Першим спіє літній сорт - «Конфетне». Вже через тиждень будемо їсти з нього яблука, – розповідає садівник. – Потім - «Прас», «Мелда» і так по черзі. Перекладені газетою плоди зберігаємо в погребі в ящиках. Свої яблука їмо аж до кінця весни, бо є такі сорти, яким потрібно полежати, щоб набути смакових якостей. Це, наприклад, сорт «Грені Сміт», вони найсмачніші у березні. У нинішньому році погода нас не радує, багато дерев вимерзло, тому й врожай очікуємо скромний. А були ж роки, коли збирали і по півтори тонни яблук. Майже півтонни залишаємо собі, а решту продаємо. Як правило, купують односельці».

І мед свій є

Іван Іванович не тільки садівництвом займається. Декілька років тому вирішив завести бджіл. Обставини так склалися.

«Я попросив свого знайомого пасічника на літо привезти мені один вулик у двір, щоб запилював дерева, кущі, – розповідає пан Іван. – Та той не поспішав. І от одного дня до нас у двір залетів рій бджіл. Я покликав знайомого, ми зняли рій з дерева. Помічник і каже: «Тепер цей рій - твій». Так і почалося. Ось вже чотири роки займаюсь бджолами. Пасіка в мене невелика – всього десять вуликів. Сказати, що за ці роки отримав якийсь дохід, не можна, поки що тільки вкладаю кошти. Адже вулики, рамки, вощина – все це потребує грошей. Цього року повністю обновив маточне поголів’я. Купив на Закарпатті з гірських пасік. Пасіка, як і сад, вимагає багато часу, сил і знань. Я тричі на день ходжу на пасіку і спостерігаю за нею. Всі ці роки ми не купуємо меду для себе, та й родичі з друзями також не купують».


Господар не боїться турбувати бджіл без спецодягу

Відпочинок тільки сниться

Вирощування ягід – трудомістка справа. Людей для збору малини Славови не наймають, а збирають удвох із дружиною, іноді й діти допомагають, коли приїздять у гості. Буває, по вісім годин доводиться працювати, аби зібрати всю ягоду.

«Ми не можемо навіть вибратися на відпочинок, – каже Іван Іванович. –Навіть якщо їхати по одному - не вийде. Бо той, хто залишиться, просто сам не впорається. Вибирати малину потрібно щодня, а ще й полив. Це ми робимо вночі, бо стоїть двозонний лічильник, і вночі - дешевше. Можемо відпочивати лише з грудня по січень, бо вже з лютого - знову щоденні клопоти. І в саду, й на пасіці».



Зі збутом малини проблем нема

Свою малину Славови здають перекупникам, хоча й втрачають на цьому, але по-іншому поки що не виходить.

«Ціна цього року на малину значно нижча, ніж торік, – розповідає Іван Іванович. – Здаємо на Центральному базарі Чернігова по 35 гривень за кілограм. Самим ніколи продавати, бо ж якщо хочеш мати хороший врожай, кущі постійно потрібно проріджувати, полоти, боротися зі шкідниками. Якщо нападає кліщ, то користуємося органічною речовиною «Актофіт» – цей препарат не шкодить ні людям, ні бджолам.

Останнім часом ягідний бізнес розвивається великими кроками. Багато фермерських господарств беруть курс на садівництво. І ягода з кожним роком стає дешевшою, та в будь-якому разі свій дохід ми отримуємо. Хотілося б співробітництва напряму з чернігівськими закладами харчування. Та це питання треба обговорювати, але в мене все не доходять руки. Хотілося б співробітництва з компаніями, які займаються заморожуванням ягід і постачанням їх до Європи. На жаль, у нашому регіоні таких поки що немає. Вони зосереджені в західній частині України, та й працюють такі компанії з великими фермерськими господарствами і забирають малину по 20 гривень за кілограм».


Система крапельного поливу в дії

На ківі не зупиниться

Іван Іванович за всі роки своїх експериментів став справжнім садівником. І мріє, що колись на його ділянці будуть рости ще й екзотичні рослини. Деякі вже прижилися.

«Цього року ми з дружиною посадили три кущики ківі сорту «Фейворіт», – ділиться пан Іван. – Вони морозостійкі, канадської селекції, витримують до 35оС морозу, але все одно укривати на зиму треба. Ми вже саджали хурму, але вона не прийнялася. Та я думаю, що все ж таки ця рослина з’явиться в нашому саду. Найближчим часом ще хочу посадити лохину, а для неї потрібний спеціальний ґрунт. І нова проблема – землі вже не вистачає».

Марія Пучинець, тижневик «Чернігівщина» №28 (637), 13 липня 2017 року. Фото автора

Теги: малина, врожай, Олишівка, Іван Славов, «Чернігівщина», Марія Пучинець

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект