moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Коса не клепана — як баба не кохана», каже Микола Троцик з села Осьмаки Менського району. Для клепання в нього є бабка. А своєї баби — нема



«Коса не клепана — як баба не кохана», каже Микола Троцик з села Осьмаки Менського району. Для клепання в нього є бабка. А своєї баби — нема

У полі косять косарками, на газонах — бензокосарками. Для городу теж різні мотокоси є. Та деінде ще досі можна почути металеве тюкання: то клепають коси. Знаючі люди кажуть: нічого кращого за звичайну косу досі не винайшли.


Микола Троцик мантачить косу

«Коси коса, поки роса»

Крім картоплі та грядок, 55-річний Микола Троцик сіє, за хатою конюшину. Бо тримає двох корів, які регулярно хочуть їсти. Живе,сам.

Микола Петрович бере косу. Йдемо на город.

— Ось, з одного боку трактор косив, кущі позалишав, — кивас Микола Павлович на праву половину городу. — Там не захватив, там залишив. А тут, — показує зліва, — сам косив косою: рівненько, гладенько.

Чоловік на ходу начирює косу з одного боку кам’яним бруском — мантачкою.

— Треба трохи підмантачити. Вчора клепав, але вже й косив, стерлась.

Підточивши, Микола Павлович широким розмахом запускає косу в високу конюшину. Вжжих! - вжжих! - вжжжих! Накрапає дощик, коса йде як по маслу. Скошена трава лягає на бік рівненькими купами. Дощ ряснішає.

— Ну, досить. У дощ коса йде легше, але скошене швидко погниє. Краще косити вранці або ввечері, по росі.

Оце в мене коса-шестиручка. С ще семи-, восьми-, десяти- і навіть одинадцятиручки. Так по довжині захвату, по-старовинному, колись, мабуть, долонею міряли.

Вісім кіс скосив за своє життя, — каже Микола Павлович. — Усі з нержавіючої сталі. Давно, років 20-30 тому, накупляв.

Щоб сама траву завертала і у валок складала

Перед тим, як пускати в роботу, косу обов’язково треба наклепати. Для цього в кожному хазяйстві, де є коса, є й бабка.

— Бруском тупу косу підточити можна, але здорово вона брати не буде, і на верстаті можна, як хто піниться чи бистріше хоче. Але клепана вручну косить краще.

Микола Павлович збиває косу з держака, тоді виносить з сараю пеньок висотою з табуретку. Зверху стирчить якийсь залізний балабон.

— Оце бабка. З кріпкого металу. Не заводська — в кузні робилась. її мені дід віддав, — пояснює Троцик. — Бабка тримається на довгому стержні. Такий хвіст, сантиметрів п’ять, забивається в дерево. Треба, щоб і колода була міцна, з акації чи дубова.

Микола Павлович сідає на низенький стільчик, кладе косу лезом на бабку і починає тюкати по ній молотком.


У лівій руці - бабка

— Багато кіс зламали?

— Жодної. П’ятка доволі разів відривалась. (П’ятка — частина коси, якою вона тримається за держак. — Авт.). Там, де вона заходить у кастє, слабке місце. (Кастє — довга палиця, на яку кріпиться металева частина коси). Оце все в кузні робилося. У кастє вставляється п’ятка, зверху надівається залізний обруч, і ще я забиваю дерев'яний клинок, щоб міцніше трималося.

Аби коса не ламалася, клепати треба чисто, щоб зазубців не було. Ось зараз покажу, трохи спорчу, — чоловік кілька разів ударив молотком неправильно, як робити не слід. — Щоб отакі «цицки» не оставались, бо коситься не буде, — стирає свій «косяк» бруском. — Як вийшло таке, треба зачирити, щоб рівненько було, і далі клепати. Отак до самого кінця. Міліметрів на два од краю леза. І молотком бити тільки з одного боку, щоб підрізала знизу. Правильно клепана коса траву в один бік завертає і у валок кладе.

Цю роботу роблять без поспіху. Косу треба клепати не менше 40-45 хвилин, а то й годину, як жорстка. М’яку наклепати швидше, але вона бистріше зношується. Добре наклепаної коси з міцного металу має вистачити соток на 15 до наступного клепання. Ну, дивлячись, яка трава. Зазвичай вранці покосив — увечері або в обід поклепав. Щодня. Бо й кошу кожен день. Поназаводив худоби на свою голову, а збувати жалко.

Ні кота не скосив, ні зайцю вуха

— Якщо косу не клепати — це як ніж не-точений, нічого не бере. Клепають, щоб лезо тоншало. А підмантачують, як тільки трохи вищербилося: камінець попався, чи кротячу нору вцепив, або мурашник. Коса землі боїться.

Було, перепілок знаходив. Або гніздо, а там яєчко, Обминаю і далі йду. Зайченят бачив. Зайчиха одскочить на кілька метрів, потім, напевне, повертається. Вони просто в траві кубла роблять. Скільки кошу, нікого живого не порізав.

Ще б хазяйку роботящу

Хата стоїть край лугу, на відшибі, кругом порожні двори, зарості.

— Лисиця курчат тягає, більше десятка в цьому році забрала. Курей тепер зачиняю.

З дружиною Микола Троцик розлучився багато років тому. Тоді й купив собі цю хату.

20 років пропрацював на тракторі в колгоспі, 14 — на комбайні. А останні роки — в пожежній охороні в Осьмаках. Дочка заміжня, в Полтаві. Син — контрактник, пішов добровольцем в АТО.

Город у чоловіка гарний, доглянутий.

— Картоплі тут соток 10, ще є 15. Грядки коло хати: морква, капуста, огірки, помідори. Ото кавуни цвітуть, тут — дині. Біля вікна квітів насадив, «півників» — люблю їх.

Хазяйку треба, але таку, щоб роботи не боялась. А то або п’є, або городу їй багато.

P.S. Як би швидко не йшов уперед прогрес, а поки косять по селах косами, їх будуть клепати. І робити інші речі, як наші діди-прадіди. Комусь вони звичні-буденні, комусь – незнайомі і дивні. Хтось прочитає і подивується, а інший скаже: та я все життя так робив і роблю. І дітям передам.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №27 (1626), 6 липня 2017 року

Теги: Микола Троцик, косар, коса, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект