moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Ми теж на фронті, тільки на культурному»



«Ми теж на фронті, тільки на культурному»

Нехай вибачає мене Артем Аніщенко, герой сьогоднішнього матеріалу, та, коли їхала у Прилуки на інтерв’ю, уявляла його консервативним та підстаркуватим. Помилялася. Насправді він молодий, веселий, сповнений нестримного бажання та енергії творити й змінювати все навколо лише на краще. На посаді директора Прилуцького міського будинку культури він працює всього два з половиною роки. За цей короткий час Артему Аніщенку вдалося зробити стільки добрих справ і для закладу, і для творчого колективу, і для прилучан, що, боюся, не вистачить газети, аби про все це розповісти. Скажу лишень, що цікава розмова про його життя і театр так затягнулася, що ми незчулися, як спливло кілька годин.



Про себе і найрідніших

- Народився я в Охтирці Сумської області, - почав розповідати пан Артем.

- А як же Вас сюди занесло?! - цікавлюся.

- Коли мені було два роки, батьки переїхали до Прилук працювати на одне з підприємств. Отож виріс тут і вважаю себе прилучанином. Мама Ганна Олексіївна нині на пенсії, багато років трудилася на м’ясокомбінаті. Батька Юрія Петровича вже шість років немає з нами. Він був чудовим будівельником, громадським активістом, засновником прилуцького клубу голубівників «Дружба» та клубу спортивного голубівництва «Удай». Знана й поважна людина! Люблячий батько і чоловік... Мені його дуже не вистачає.

Артем закінчив місцеву школу №6, потім було навчання в агроколеджі, де отримав фах електрика. Далі здобував вищу освіту в Харківському технічному університеті сільського господарства.

Після закінчення рік працював у Прилуках, не відчувши перспектив та насолоди від роботи, вирушив до Харкова. Влаштувався у драмтеатр. І що цікаво, аби працювати освітлювачем театру, Артему знадобився той самий диплом електрика. Згодом він став художником зі світла, а у 2006 році повернувся до рідних Прилук і поринув у творчість - продовжував тут театральну справу.

- З часом я зрозумів, що енергетика сільського господарства менш цікава, ніж енергетика людська. - розповідає 36-річний директор Будинку культури. - Оскільки театр - це обмін енергією, я пішов навчатися далі - до столичного театрального університету імені Карпенка-Карого на факультет режисури.

Стати ж керівником новоствореної театральної студії «Новий театр» було для нього неабияким викликом - відповідальним, свідомим.

- Ми розпочинали з експериментальних етюдів. На той час це було новим для Прилук - новий формат, підхід, художня естетика, цілі, - продовжує Артем Аніщенко. - За ці одинадцять років були і злети, і періоди творчих пауз, бо ж іще працював начальником відділу культури та туризму райдержадміністрації. Ця чиновницька робота забирала чимало часу. До того ж місто та район не дуже товаришували, а оскільки наш творчий колектив був міським і я керував районною культурою, то про діяльність студії можна було призабути... Нас навіть «попросили» покинути приміщення МБК... Після смерті батька я звільнився з роботи, щоб трохи підтримати маму і переорієнтуватися в житті.

- Роки минали, ніби все наладилося, але... знову сталася втрата, - із сумом каже співрозмовник. - 12 лютого пішла з життя моя дорога дружина Катерина, котра працювала у нас режисером. Наразі у мене ключовий поворот у житті. 27 березня відбувся вечір пам’яті, і насправді це не лише велика особиста втрата, а й творча. Є над чим замислитися, як кажуть, «куда бежать и что делать?».

Про ініціативу

На Прилуччині з ініціативи тодішнього начальника відділу культури і туризму Артема Аніщенка і його друга, отамана куреня імені Івана Сірка, Романа Зінченка та підтримки райдержадміністрації у 2011 році в селі Манжосівка відбувся І Всеукраїнський фестиваль бойових мистецтв просто неба «Прилуцький герць».

- Це були і спортивні змагання боїв без правил, і ножові бої, «Богатирські ігри», виставка-продаж майстрів народних ремесел, виступи команд, що представляли традиційні слов’янські бойові мистецтва, - згадує чоловік. - Тоді для прилучан і гостей видовищним було приголомшливе вогняне шоу, на той час фаєр-рух у Прилуках тільки починав розвиватися.

Прилуцький спортклуб «ТАЙМ», з яким здружився Артем Аніщенко під час одного зі свят, планував організувати Всеукраїнський фестиваль із мотокросу. Завдяки дипломатичним зусиллям пана Артема мотокросу Прилуках відбувся. Та ще з яким розмахом! Райдержадміністрація витратила на проведення чималі кошти, подбала про траси та інші організаційні моменти. На запрошення козацького куреня імені Івана Сірка на змагання завітав Василь Вірастюк. Словом, усе відбулося на високому рівні, і люди отримали від екстремальних змагань незабутні враження та море задоволення.

- Цей період у моєму житті став переломним, - каже пан Артем. - Коли пішов із життя батько, я рятувався роботою. І на цій хвилі вдало організованих проектів у мене виникло бажання створити громадську організацію «Творче об’єднання «АНТ-тема». А першим проектом був І Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Мрій-Дім», меценат якого - відомий благодійник, почесний громадянин Прилук Юрій Коптев. До речі, цьогоріч ми відзначатимемо «Мрій-дім» уже вшосте!

Колега-однодумець Артема Аніщенка Ігор Павлюченко - головний редактор часопису «Прилуки. Фортеця», що приєднався до розмови, сказав:

- Фестиваль «Мрій-Дім» задумано саме для того, ш,об згодом у Прилуках з’явився свій професійний театр. А для цього треба створити відповідне середовище. От і запросили сюди театральних людей з усієї України, щоб те середовище ясніше окреслилось.

Як на мене, місто Прилуки - чудове і неймовірне. І, мабуть, більше жоден районний центр в Україні не зможе похвалитися такою кількістю фестивалів, що тут прижилися! Це і Міжнародний фестиваль «Мистецькі барви», і «Воздвиженський ярмарок», «Театральна осінь», «Театральне коло», «Подвір’я», кінофестиваль україномовного кіно «Відкрита ніч»... А скільки організував Артем Ані-щенко з командою однодумців різноманітних конкурсів, приміром, кіноконкурс «Місто і я», коли прилучани знімали про своє рідне місто короткометражки. Подобаються прилучанам і флеш-моби: танцювальні, весільні, жартівливі. .. Теп лої пори року щочетверга для дорослих і дітей у Прилуках крутять кіно. Організували клуб настільних ігор. Проводять акцію «Писанковий рай», під час якої всі бажаючі розписують пасхальні яйця, а потім ними прикрашають центральну арку міста...

Про досягнення

- Погодитися на посаду директора - для мене це був амбіційний виклик, - пояснює Артем Аніщенко. - Було цікаво, чи справді у нашій країні нічого не можна зробити, як нас запевняють?! Причин багато - війна, політична й економічна нестабільність... Минув час, і я зрозумів, що немає на світі такого, чого не можна змінити на краще. Якщо є бажання й потужна креативна команда однодумців - усе вдасться!

Найпріоритетніший напрямок роботи за ці роки, - не замовкає директор, - залучення спонсорів та благодійників до життя Будинку культури й театру. Я намагався вселити у них віру, що наша робота важлива і виконуємо ми її чесно. Протягом перших чотирьох місяців на посаді за фінансової допомоги ще тоді кандидата, а нині народного депутата України Олега Дмитренка ми відремонтували всі вбиральні в Будинку культури. У нас з’явилися душові кабінки, бойлер і гаряча вода, якої тут ніхто раніше не бачив! З часом за підтримки Агропромислового об’єднання імені Івана Супруненка «Прилуцький хлібозавод» ми отримали пральну машину. Тепер костюмер пере сценічне вбрання не вдома, а на робочому місці! Ми зробили ремонти в тих кімнатах, які не знали, що це таке, понад двадцять років. Будівельні матеріали надавали місцеві підприємці, зокрема крамниця «DOMМАХ».

Нещодавно, - продовжує мій співрозмовник, - до Будинку культури завітав молодий чоловік, років 25-ти, і запропонував свою допомогу: «У мене лише двісті доларів. Що можна за ці кошти придбати для дітей?!» - поцікавився. Ми вирішили разом оновити роздягальню для наших юних відвідувачів. До речі, ця людина забажала залишитися інкогніто. Ось такі вчинки вселяють віру, що ми таки змінюємося і добра у світі стає більше...

Пишається Артем Аніщенко й тим, що йому як депутату міської ради і директору МБК вдалося переконати депутатський корпус і керівництво міста у потребі заходів з енергозбереження закладу та реконструкції фундаменту. На що у минулому році було виділено з міського бюджету півтора мільйона гривень.

- За ці кошти ми підсилили фундамент будівлі та замінили 52 металопластикових вікна, - радіє директор. - У нас тепер стало трохи тепліше!

До ювілею Будинку культури було виготовлено чимало сувенірної продукції - календарі, блокноти, магніти... і, знову ж таки, все це за підтримки Олега Дмитренка. А ще ж за його кошт відремонтували три бандури, зробили ремонт у приміщенні капели бандуристів.

- Радію від того, що фойє Будинку культури прикрашають портрети всіх членів нашого творчого колективу. Завдяки друзям, зокрема Ігорю Павлюченку у нашій фото-галереї є понад двадцять світлин з Миколою Яковченком, славетним артистом та народним улюбленцем.

Дякує керівник БК й батькам, котрі за власний кошт придбали дзеркала для класу балету.

За словами директора Артема Аніщенка, у Будинку культури модернізовано систему освітлення, замінено старі лампи на енергозберігальні. Також велику підтримку відчули від Прилуцької тютюнової фабрики «Бритіш Американ Тобакко Україна». Це підприємство виділило майже 30 тисяч гривень, завдяки яким у них тепер є сучасні виставкові площі. Всеукраїнська газета «День» уже мала можливість відчути це, коли наприкінці лютого перебувала у Прилуках із фотовиставкою.

Про творчі виклики

- Разом із господарськими викликами потрібно відповідати на художньо-мистецькі, - пояснює пан Артем. - Бо, як би гарно не було пофарбовано, які б тут не стояли вікна та двері - якщо немає творчого процесу, то все втрачає сенс. За цей час ми реалізували проект, що виношували аж десять років, - це «Театральні вечори». Його мета - аби щовихідних відбувалися вистави. Грали самі, запрошували колег з інших міст, які дарували своє мистецтво прилучанам і були дорогими гостями в нашій оселі. Знаєте, люди відчули потребу в мистецтві театру, стали більше ним цікавитися... Зала з кожною виставою все більше наповнюється глядачем. Нам таки вдалося зацікавити публіку, і це насправді найбільше з досягнень!

Багато значить і реклама, і власний бренд та логотип, і мудрий слоган: «Ми творимо історію сучасності».

- Ми досить активно проводимо рекламну кампанію будь-яких заходів, як своїх, так і гастролюючих артистів, - каже директор. - Підвищили плату за оренду зали і тепер маємо можливість трохи заробити завдяки цьому. А зароблене витрачаємо на ремонт гримерних, купівлю дверей, інформаційних стендів та іншого, без чого важко було б працювати.

Режисер Артем Аніщенко у співавторстві з відомим столичним драматургом Тетяною Киценко написали дитячий блокбастер «У пошуках героя» спеціально для прилуцької аудиторії. Цей проект був дуже відповідальним для пана Артема. Усе вдалося! На сцені грали майже сто яскравих героїв: Гаррі Поттер, Панда Кунг-фу, Супермен, Скрудж Мак Дак, Котигорошко... Ця вистава об’єднала творчі сили і дорослих, і діточок.



Про успіх

Артем Аніщенко вважає, що успіх творчої команди неабияк посилила його дружина Катерина, яка працювала режисером Будинку культури. Вона привнесла потужний потенціал у творчий процес.

- Люди йдосі не можуть забути прекрасний реквієм, приурочений першій річниці загибелі «Небесної сотні», - розповідає пан Артем. - Також варто згадати масштабний обрядовий проект «Щедрий вечір, добрий вечір». Навесні за задумом Катерини ми реалізували етно-перфоманс «І народилася дитина». Камерна сцена, де перебували, крім акторів, глядачі, зігрівала кожного! Для Прилук це було щось неймовірне!

Директор Будинку культури пишається й тим, що за час його роботи було створено хоровий колектив, відновили роботу капела бандуристів, театр вогню і світла «Агній», музичний гурт «Родослав», жіночий вокальний ансамбль «Либідь», «Новий театр».

Одним із перших громадських проектів було відкриття пункту волонтерської допомоги воїнам АТО. Він діяв у Будинку культури майже рік. Прилучани несли сюди овочі, консервацію, теплі речі...

- Моя позиція: ми теж на фронті, тільки на культурному! - зазначає мій співрозмовник Артем Аніщенко. - І маємо його тримати не гірше, ніж хлопці на Сході. Бо війна на Донбасі - це ще й культурна війна, яку ми програли задовго до її початку. Шансон нашу країну не об’єднає...

Нинішній рік для нас особливий, - з усмішкою каже директор і режисер, - ми стали все більше заявляти про себе. «НАШ НОВИЙ ТЕАТР» із виставою «РеінкарНАЦІЯ Тараса» побував у Чернігові, Ічні, Каневі... Нас чекають у Львові і Києві. Плануємо відвідати Конотоп, Суми, Ніжин.

- Крім театру, чим живете?

- їм, сплю (сміється).

- А голос у Вас хороший?

- Командирський (знову сміється).

- Коли ж висипаєтеся?


- Люблю поспати, але вдається це не так часто, як хотілося б.

- Можете назвати себе багатою людиною?

- Так. У мене багато друзів. Нещодавно відвідав Харків, завітав до драмтеатру, де не бував аж сім років. Зустріч із колегами була настільки теплою, що склалося враження, ніби я нікуди звідти й не їхав. Вважаю, що це і є мій скарб. А ще дуже дорожу своїми доньками, котрі також не можуть жити без театру.

Про плани на майбутнє

- Так сталося, що сам Господь звів мене з Олегом Дмитренком, який допомагає всім нам. На моє прохання зі свого депутатського фонду він виділив цьогоріч мільйон гривень на оновлення сценічного та світлового обладнання, звукової апаратури. За це йому велике спасибі! - із вдячністю каже Артем Аніщенко. - Звісно, мільйон не вирішить усіх наших проблем, які накопичувалися протягом двадцяти років незалежності. Нині гостро стоїть питання модернізації системи опалення нашого закладу. Рахунки за тепло отримуємо захмарні, натомість у приміщенні холодно. Щоб у нас було тепло і ми економили ресурси, потрібно подбати про автономну котельню, завершити роботи із заміни вікон, реконструювати дах. Словом, планів трохи є (сміється). Сподіваюся, що з ними ми теж справимося!

- Що Ви зрозуміли для себе?

- Що хочу працювати з професіоналами.

- Бажаю Вам успіхів!

По темі
Справжній талант живе у Прилуках

Лариса Галета, "Деснянка" №16 (649) від 20 квітня 2017

Теги: Артем Аніщенко, інтерв’ю, Прилуки, Лариса Галета, "Деснянка"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект