Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Двері відчинила – на роботі. Зачинила – вдома»



«Двері відчинила – на роботі. Зачинила – вдома»

50-річна киянка Надія Степаненко переїхала зі столиці до Сираїв Козелецького району десять років тому. В будинку, який придбала на кредитні кошти, живе разом з родиною і тримає кафе «Благодать». «Двері відчинила — я на роботі, зачинила — вдома», — розповідає. Надія Федорівна віруюча (у народі їх називають «євангелістами»), тому кафе працює без алкогольних напоїв.


Надія Степаненко


Останнім часом у вигляді додаткового заробітку Надія Федорівна, кондитер за освітою, пече торти та розписні пряники на замовлення. Продає через інтернет.

У минулу п’ятницю, 10 березня, двері «Благодаті» зачинені. На стук виходить господиня.

— Погодуєте?


— Проходьте. Тільки у нас ремонт. Весна, треба все до ладу привести, — пояснює жінка. Донька Тетяна Солов’юк тим часом на кухні починає готувати обід.

— То ви і ремонтуєтесь, і людей годуєте?

— За три дні ви перші відвідувачі, — говорить Надія Федорівна. — Білорусів, росіян, які на відпочинок чи додому їдуть, нема.

— Чому оселилися саме у Сираях?

— Цілком випадково. У Києві ми займалися доставкою гарячих обідів до офісів та на підприємства. Винаймали приміщення. Коли порахували, скільки за десять років наорендували, взяли кредит і придбали цей будинок. Взяли те, що нам підходило по грошах. Раніше тут теж було придорожнє кафе. Добре, коли своє. Хочу працюю, хочу — ні. Хочу торгую алкоголем, хочу — ні.

Придбали приміщення, а через чотири дні сталася пожежа. Замикання. Вигоріло вісім квадратів стелі. І, відповідно, стіни. їх ми відновили, а ось до підлоги руки не дійшли, фінансів не вистачило.

— З міста в село, нормально?

— Коли я була молодою, думала — ніколи в житті. Я дитина асфальту. Коли переїхали сюди, дивувалась, як я могла жити у Києві у тій комірчині і була щасливою. Тут добре.

— Місцеві приходять до вас?

— В Сираях є два генделики. Ми не вписуємось у цей формат через відсутність алкоголю.

— Це ваша принципова позиція?

— Абсолютно. Якось донька з чоловіком умовили ввести алкогольні напої. Проте клієнтів не стало більше. На трасі хоча б одне кафе має бути без алкоголю.

— Хто розробляє меню?

— Меню формує клієнт. Я не можу на трасі феєрверки пропонувати. Людині потрібна гаряча домашня їжа. Борщ, солянка, деруни. Чебуреки для чебуреків, — жартує. — Усе готуємо самі. Як кажуть, з-під ножа. Зранку варимо тільки першу страву. Решту — на замовлення.


Пряник від Надії

— Продукти для страв де берете?

— Купуємо олію, хліб, рильно-мильне. Решту вирощуємо самі. Є і свині, і кури.

З минулої осені Надія Федорівна почала готувати пряники на замовлення.

— Коли працюєш без спиртного, можна придумати все, що завгодно, — жартує жінка. — У листопаді сиділа, скучно, дощі. А скоро Новий рік. Кинула рекламу в Інтернет. І пішли замовлення: Рівне, Мукачеве,

Мелітополь, Дніпро. Виготовляла для компаній до свят, були й індивідуальні замовлення. Маленький пряник коштував 5 гривень. Велика прянична шкатулка, розмальована кольоровою цукровою глазур’ю, з пряничками — 150. Торти випікаю для Козельця, Остра, Десни, Броварів. 300 гривень за кілограм. Крем роблю з сиром Філадельфія, що коштує 70 гривень за кілограм.

І торти, і пряники Надія Федорівна випікає тут же. У кафе є три жарові шафи. Доки розмовляли, на столі перед нами з’явилися червоний борщ з м’ясом, картопля по-селянськи і куряча відбивна. Попросили одну порцію на двох. Півборщу зайняло майже повну тарілку.

— А куди ж тоді цілу порцію наливаєте?

— У цю ж тарілку до самих країв. У нас зараз в основному чоловіки-далекобійники харчуються. Вони дивляться на такі порції, і очі добрі-добрі стають, — усміхається Надія Федорівна.

За обід заплатили 90 гривень плюс 10 гривень за каву.

Марина Забіян, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №11 (1610), 16 березня 2017 року

Теги: Надія Степаненко, Сираї, кафе «Благодать», «Вісник Ч», Марина Забіян, Аліна Сіренко

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект