moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Вчитель від Бога: у Олександри Гончар із Дроздівки - ювілей!



Вчитель від Бога: у Олександри Гончар із Дроздівки - ювілей!

Багата талантами земля Чернігівська, У цьому ще ра переконався, побувавши у Дроздівці Куликівського району. Там золотими літерами в освітянський літопи місцевої десятирічки вписано ім'я Олександри Гончар, заступника директора з виховної роботи, фахівця з англійської мови. За понад чотири десятиліття вчителювання через її руки і серце пройшло не одне покоління сільських дівчат та юнаків...



Така примітна деталь: ще в дитинстві Шура, граючись з однолітками «в школу», завжди обирала собі роль вчителя. Ось так започатковувалася симфонія життя в рідних Козарах Носівського району. Народившись у багатодітній сім’ї інваліда війни Федора Хархуна, дівчина рано пізнала ціну хліборобської праці. А кому в ті сорокові було легко? Батьки допізна на роботі, а їй, старшій сестрі, доводилося не тільки долати сільські університети, а й доглядати меншеньких братиків Анатолія і Юрія, прищеплюючи їм працелюбність, чесність, порядність. І ось ці характерні риси майбутнього педагога помітив у п’ятому класі вчитель іноземної мови Травень Порфирович, який сказав:

- Шуро, ти найздібніша моя учениця, а ще в тебе природний талант до мови, тому не вагаючись вступай до педагогічного інституту.

Пораду свого наставника дівчина запам’ятала й після здобуття середньої освіти у 1965 році успішно склала екзамени до Ніжинського педінституту на престижний факультет іноземних мов, з головою поринувши в студентське життя.

Це були неповторні роки! Сама історія дихала в аудиторіях навчального корпусу, коридорами якого ходив свого часу Микола Гоголь. Вчилася легко, з насолодою, пізнаючи красу слова. І в цьому їй допомагали талановиті викладачі. А у хвилини відпочинку мажорного настрою додавала пісня, яка змалечку вабила Олександру чарівними мелодіями. Це захоплення супроводжуватиме жінку все життя.

Відмінницю навчання після розподілу направили до Дроздівки, в одну з найбільших у районі середніх шкіл, яка налічувала близько 600 учнів.

- Я майже нічого не знала про Куликівськийрайон, -згадуєжінка, - не чула й про село, в якому мала розпочатися моя трудова діяльність. А ось бажання, енергії, сил, щоб передати дітям набуті знання, було вдосталь. Мене зустріли радо, надали житло, а головне - призначили класним керівником. Щоправда, було трохи лячно, адже учнів багатенько. Рятувало те, що від випускників я була не набагато старша, і різниця у віці особливо не відчувалася. Мабуть, тому неодноразово довіряли випускні класи. І я не жевріла, а горіла на роботі, тому діти любили мене й добре вчилися. Тоді у практиці сільських школярів були постійні трудові десанти на поля місцевого колгоспу-мільйонера. Скільки ж ми назбирували овочів, городини - не перелічити.

Взагалі шкільна пора - найкращий час у житті людини. З нею пов’язано безхмарне дитинство, перші радощі і прикрощі, перші успіхи. У школі діти з незграбних підлітків перетворюються на чарівних дівчат і мужніх юнаків, і велике щастя бачити та відчувати ці перевтілення на власні очі.



Водночас Дроздівка, яка стала для Олександри другою малою батьківщиною, принесла їй кохання, і через рік воно спалахнуло сяйвом подружнього життя з місцевим красенем, учителем Віталієм Гончаром. Ця вікопомна подія наповнила буття жінки новими гранями. У школі - улюблена робота, вдома - сімейний затишок і ніжна увага чоловіка, а ще - сцена, адже Олександра була активною учасницею художньої самодіяльності в учительському ансамблі «Чураївна», співала у сільському хорі, радуючи шанувальників фольклору та народної пісні.

Можете уявити, в якій освітянсько-мистецькій атмосфері народилося і зростало троє діточок?

- Для жінки материнство -справжній рай! - стверджує, лагідно усміхаючись, Олександра. - А пісня - це душа. Тому, коли дітки підросли, вивчилися, створили сімейний ансамбль Гончарів і з успіхом виступали на сільській, районній та обласній сценах. Я пишаюся тим, що доньки пішли моїм, освітянським шляхом. Лариса вже 22 роки успішно вчителює у рідній Дроздівці, чудово співає. Вона - солістка сільського та районного будинків культури. А Людмила - учитель музичного мистецтва Вознесенсько-го навчально-виховного комплексу Чернігівського району. Цього-річ стала переможцем районного та обласного конкурсів педагогів й представлятиме Чернігівщину на всеукраїнському конкурсі «Учитель року - 2017».

А сьогодні, вже для бабусі, головна радість - шестеро онуків. Найстарший Антон - студент Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Максим опановує вищу науку в столичному залізничному виші, а меншенькі співають у шкільних ансамблях.

- Діти і онуки - це моя гордість, і я щаслива, що маю таку родину, - з радістю каже Олександра Федорівна. - У нашій сім’ї ніколи не прагнули багатства чи розкоші, автомобілів чи престижних котеджів. Жили скромно в будиночку для вчителів, але намагалися завжди робити людям добро, і за це маємо від них глибоку шану. На жаль, чоловік Віталій Григорович, з яким ми прожили 42 роки, і він був з часом обраний сільським головою, передчасно відлетів у вічність і не може розділити привітність весняного сонечка...

Олександра Федорівна нині вже на пенсії, але мало не щодня буває в школі. У ці дні вона святкує свій поважний ювілей. І зрозуміло, що для неї прозвучить багато вітань, пісень від родичів, колег та друзів. Зокрема, Дроздівський сільський голова Олександр Кравченко, колишній учень іменинниці, коротко зазначив:

- Такою жінкою, багатодітною мамою і бабусею, вчителем від Бога пишається наше село.

А я зі свого боку скажу:

- З роси і води Вам, Олександро Федорівно, на многії-многії літа!



Сергій Гаййдук, "Деснянка" №11 (644) від 16 березня 2017

Теги: Олександра Гончар, с.Дроздівка, вчитель, Сергій Гаййдук, "Деснянка"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект