moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » 8 хвилин правди з Олександром Ларченком



8 хвилин правди з Олександром Ларченком

Голова Чернігівської районної ради про роботу, сім’ю, Америку і про крутий мотоцикл на фото.



Хто не боїться казати правду - вам до нас! «Деснянка» розпочала відвертий проект із публічними людьми - депутатами, чиновниками, керівниками різних гілок влади, підприємцями, полісменами, прокурорами, суддями... Під час інтерв’ю наш журналіст запитує не лише про робочі будні і те, що хвилює людей, а й про особисте. На відверті запитання - відверті відповіді. Кожна розмова триває 8 хвилин. Чому стільки? Перша публікація була напередодні 8 Березня, а ще вісімка, з точки зору нумерологи, - показник домінантного початку, практицизму, матеріалізму і впевненості у власних силах. За 8 хвилин, упродовж яких ми ставимо запитання, у людини немає часу на глибоке осмислення і пошук варіантів відповідей, щоб обійти гострі кути.

Правда і тільки правда! Тож, поїхали!




- Олександре Миколайовичу, Вас обрано головою Чернігівської районної ради у 2015-му. Чула, що нинішній депутатський склад дуже плідно працює. Вважаєте, що це Ваша заслуга чи все ж людей, які зробили правильний вибір, віддавши за них свої голоси?

- Обидві тези правильні.

- Децентралізація. Скільки громад об’єдналося за час Вашої роботи?

- Три: Гончарівська, Іванівська, Михайло-Коцюбинська.

- Чи виживуть вони?

- Звичайно. Але згодом можливе дооб’єднання малих територіальних громад.

- Наразі у районі триває активне обговорення щодо створення інших територіальних громад, приміром, об’єднання двох чималих сіл - Халявина і Хмільниці. Кожен із цих населених пунктів хоче бути центром. Селяни розуміють, що дві великі школи ОТГ утримувати не під силу, отож кожне село перетягує канат у свій бік, щоб зберегти свій навчальний заклад. Хто переможе?

- Якщо об’єднати територіальну громаду за географічним розташуванням від Кувечичів до Седнева й створити центр у Халявині, а Хмільниці дати те, що вона хоче, то все можна зробити, аби всі були задоволені.

- А що хоче Хмільниця?

- Можливо, створення у себе центру освітнього округу.

- Седнів, туристичну перлину Чернігівщини, також чекає об’єднання. Але селище розташоване на краю Чернігівського району, може йому ліпше об’єднатися з селами інших районів області?

- Є така думка, але відповідного закону у нас немає. Скоріше за все громади об’єднають примусово.

- На одному із зібрань, де обговорювали питання об’єднання територіальних громад, Ви сказали: «Краще бути першим хлопцем на селі, ніж сотим у місті». Як, на Вашу думку, приміським селам ліпше приєднатися до Чернігова чи все ж до сусідніх сіл?


- Приміським селам самим треба вирішувати свою долю і нікого не слухати, зокрема й мене (сміється).

- Про депутатський фонд. Кожному обранцю виділяють 20 тисяч гривень на його округ. Куди спрямовують кошти депутати?

- Вісімдесят відсотків коштів витрачено на енергозбереження. У ФАПах та навчальних закладах замінили старі вікна на металопластикові. З 920 тисяч депутатського фонду не використали лише 900 гривень.

- А куди Ви витратили свої 20 тисяч з депутатського фонду?

- Звісно, на Халявинську школу! Також на вікна.

- Оптимізація освіти. Скільки вже закрито шкіл у Чернігівському районі і чи плануєте ще реорганізовувати освітні заклади?

- За час моєї роботи не закрито жодної школи. Реорганізовано тільки Шестовицьку. Можливо, така доля чекає ще на чотири навчальні заклади, де навчатиметься менше 25 учнів. А взагалі, я вважаю, що новостворені громади мають самостійно вирішувати це питання, зважаючи на свої фінансові можливості.



- Чи не збирається влада вішати замок на двері Шестовицької школи, де поки діє початкова ланка?

- Нема таких планів і близько.

- Чи всі школярі вчасно дістаються на уроки і чи є резервні автобуси для підвезення учнів на випадок поломки чи ще якихось проблем?

- Транспорту у нас достатньо, приміром, у Халявин-ської школи аж два автобуси. У Дніпровському нещодавно були проблеми з підвезенням учнів - автобус зламався і якийсь час був у ремонті, тож ми туди направили один із халявинських. Техніка зношена, тому й не дивно, що час від часу може дати збій. У таких випадках залучаємо рейсові автобуси. Хоч це не зовсім добре...

- П’ятнадцять років тому Ви створили фермерське господарство «Сад Ларченка», що нині славиться не лише у районі, айв області. Потрібні знання, вміння та досвід Вам, мабуть, дали Українська сільськогосподарська академія і робота головним агрономом в колгоспі «Червоний прапор» у селі Пльохів Чернігівського району?

- Ці фактори важливі, та не більше, ніж на десяту частину. Моя бабуся, з якою я пас корів, розповідала: «Ось це, внучок, наше колишнє поле, а тут, де грушка росте, - була наша хата». Ці слова засіли в моїй голові. Поле у кожного має бути своє!

- Про поле. Скільки землі у господарстві?

- Вісімнадцять гектарів.

- Що вирощуєте?

- Моя рідня вирощує суницю, яблука, смородину. Маю змогу допомагати їм лише під час відпустки.

- Пригостите яблучками?

- Запросто.

- Ваші червонобокі плоди смакували в АТО?

- Так. Волонтери доставили військовим не одну тонну.

- Колись Ви мріяли зробити крапельне зрошення та викопати озеро. Вдалося?


- Зрошення - так. А ось озеро... Насправді, не все так просто! Я тоді був занадто оптимістично налаштований.

- Ви живете в Халявині?

- На території Халявинської сільської ради, ото там - у саду (сміється).

- Яка площа Вашого будинку?

- 200 «квадратів», але 60 з них - це підвал.

- Лазня є?

- Немає.

- Город маєте?

- А як же! і тепличку...

- Дружина Лариса Борисівна теж вирощує яблучка?

- Так, вона веде фермерське господарство і не тільки.

- А доньки - Оксана і Наталя, де живуть?

- Наталя - в Америці, у штаті Монтана, вийшла там заміж і працює. Оксана нині викладає музику у Катарі.

- Онуки є?

- Поки немає.

- Дітей не тягне на Батьківщину?

- Про молодшу доньку моя американська сваха сказала, що вона космополітка. Наталію тягне додому, отож щороку приїздить. Також переймається подіями на сході України. А старша Оксана, як і всі наші заробітчани, - попрацює, заробить грошей і приїде. На квартиру в Чернігові вона вже заробила.

- Вас не приваблює життя за кордоном?

- Приваблює: тиждень-два і додому (сміється).

- Ви були на Майдані 18 лютого, саме тоді, коли розстрілювали людей. Це правда, що Ви кидали бруківку?


- Я до крові зітер долоні... Як і всі, хто там був.

- У Вас недешеве авто. Заробити на нього вдалося завдяки саду чи щось перепродали?

- Йому десять років, отож воно вже дешеве. А купив «Ніссан» і за прибуток господарства, і за кошти, що заробила експертно-оціночна та землевпорядна фірма «Аксіома», якою керує дружина.

- Де купуєте собі одяг і взуття - на базарі чи у фірмових крамницях?

- На базарі не купую дуже давно. Якось донька приїхала з Катару і захотіла придбати мені костюм у крамниці «Воронін». Але не знайшлося мого розміру - дядько ж я тілесний! А там тільки на «дрищів» - так і напишіть (голосно сміється).

- Продукти купуєте?

- Так, але переважно працюю кучером у своєї дружини.

- Скільки коштує батон?

- Десь гривень десять.

- Яка вартість проїзду у чернігівських маршрутках?


- Три п’ятдесят.

- Зізнаєтеся, яку зарплату отримуєте?

- Чистими 10800.

- А якої фірми годинник і скільки коштує?

- Samsung. Вартість - 10000 гривень. Подарунок дружини на Новий 2017-й рік.

- Ви підтримували флеш-моб22PushupChallenge. Кому передали естафету?

- Чернігівській райдержадміністрації.

- А вони змогли віджатися?

- Я не відслідковував.

- Подейкують, що райрада і райдержадміністра-ція не дуже товаришують. Це так?

- Непросте запитання... Законодавство написане так, щоб ми не товаришували. Але розумні люди завжди знаходять спільні рішення, що дають позитивний результат.

- Як Вам вдається бути у такій спортивній формі?

- Мабуть, гени.

- На Вашій сторінці у Fасеbоок є фото, де Ви верхи на двоколісному коні. Він Ваш?

- Ні, це я був на весіллі доньки в Америці, і мої майбутні свати приїхали на святкування мотоциклом. Дали й мені посидіти і проїхатися... Про такого коника я не можу навіть мріяти, бо коштує він від 40 тисяч зелених.

- Що подаруєте дружині на 8 Березня?


- Ще не думав. Квіти - обов’язково!

- Чи бачите себе депутатом Верховної Ради?

- Ні.

- Яку політичну силу підтримуєте?

- Радикальну партію України.

- А Ви в своєму лексиконі не вживаєте «компліменти»: «скотиняка», «політична проституція», «чорти з рогами», «троянські коні», «павуки в банці», «московські зозулі».., як це робить лідер Радикальної парти Олег Ляшко?

- Іноді я різко висловлююся, а потім жалкую...

- Якщо серйозно, можна вижити на пенсію у 1247 гривень?

- Ні. Я дуже дивуюся, як людям це вдається. Система субсидій порочна, хоч вона народ поки рятує. Субсидії не вічні...

- А скільки треба платити пенсіонеру, щоб він став щасливим?

- Всі пенсіонери - від звичайного робітника до Президента - мають отримувати пенсію в розмірі прожиткового мінімуму. Все інше, що людина змогла заробити і відкласти, на те й має жити. Але прожитковий мінімум треба порахувати реально, а не так як у нас, коли пара шкарпеток на сім років. Вважаю, нині прожитковий мінімум це - 3,5-5 тисяч гривень.

- Що важливіше: гроші чи любов?

- Любов.

- Ви завжди кажете правду?

- У дев’яти випадках із десяти.

Лариса Галета, «Деснянка» №10 (643) від 9 марта 2017

Теги: інтерв'ю, Олександр Ларченко, Лариса Галета, «Деснянка»

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект