Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Ляшківську Смерічку переселенці продали за 20 тисяч гривень



Ляшківську Смерічку переселенці продали за 20 тисяч гривень

Переселенці Боброви живуть у Змітневі Сосницького району третій рік. Переїхали з Хрустального Луганської області. Взяли хату в кредит. 37-річна Олена та 43-річний Володимир виховують семеро дітей. У Змітнів багатодітних переселенців запрошували, аби не закрили сільську школу. Нардеп Олег Ляшко подарував їм тільну корову Смерічку. Товаришували із сусідами. Тепер 66-річна Наталія Пшеницина боїться жити біля Бобрових по сусідству.



— І поліцейські кожного тижня бувають, і соціальні служби навідуються, і сільський голова в курсі, а дати раду ніхто їм не може, — жаліється Наталія Василівна. — Ляшківську корову Смерічку вони продали. Ще весною. Голодна ходила по моєму городу, шукала, чим підживитися. І по сусідських городах блукала. А тоді, як почалася паша, мо’, у травні продали. Теля ще раніше збули. Казали, за Смерічку вторгували 20 тисяч гривень. На що вже гроші витратили, не знаю.

Життя мені з ними немає. То ледь не спалили. Дерево сухе у них у дворі впало. Давай там же його і палити. Ну, хоч би на город відтягли. Чотирьох курок у мене вкрали, одну вбили.

Якось надумала я помідори консервувати. Думаю, треба ж на городі кріпчику нарвати. Вийшла, нагнулася, рву. Чую, щось шамотить у зіллі в кінці городу. Я ж бачу погано, операцію перенесла. Придивляюся: сидять. Одна на шухері стоїть, інші на моєму городі картоплю копають. Кажу: що ви? А вони мені: «Переплутали». І далі картоплю риють. Вони ж свої городи запустили, зілля по пояс. І голові подзвонила, і депутатам, і в поліцію. Ніхто нічого зробити не може. А Боброви поняли, що захистити мене нікому, ото і здіваються як хочуть. А оце нещодавно привезли дров. Попросила сусідського хлопця, щоб попиляв. Він у саду пиляє, я складаю. Аж виходить хазяйка. Правда, не вчу-яла, чи твереза, чи ні: «Не пиляй, у мене дитя спить». Кажу, до хати ще скільки, ти вікно закрий, і чутно не буде. А вона мені: «Ну, я тобі устрою». Сиджу і боюся, чого мені ще від них чекати.

Голова все знає, та нічого не робить, щоб не забрали дітей, не закрили сільську школу. А вони мене тут кончать, поки довчаться.

— Тепер молоко купують, — підтверджує Дмитро Іващик, сільський голова Змітнева. — Кажуть, невигідно і затратно корову тримати. До сільського життя так і не звикли.

— Випивають?

— Інколи п’ють, інколи тримаються. Як казав один, покажіть мені у цій місцевості, хто зовсім не п’є. Такий тип жителя у нас.

— Ви їх захищаєте, щоб школу не закрили?

— Щоб почали процес закриття, повинно бути 24 школярі і менше. У нас їх поки що 28. Ми прийняли рішення: за народження дитини сільрада буде платить по дві тисячі гривен. У минулому році заплатили вісім тисяч. У цьому — тільки за одну дитину. Проживемо ще осінь, як буде виднітися, що діла йдуть погано, піднімемо виплати до п’яти тисяч. Треба ж якось рятувати демографічну ситуацію на селі.

Кажуть, Смерічка тепер живе в господарстві сільського голови Андрія Ірхи.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №36 (1687), 6 вересня 2018 року

Теги: переселенці, корова Смерічка, Ляшко, Змітнев, «Вісник Ч», Юлія Семенець

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект