Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Дохлий бугай більше двох місяців пролежав у сараї. Смердів на всю вулицю



Дохлий бугай більше двох місяців пролежав у сараї. Смердів на всю вулицю

Туша мертвої худобини чотири чи три місяці лежала в хліві 58-річної Надії Тарасенко з села Митченки Бахмацького району. Це був її бугай. Надія щоночі відрубувала від нього шматки і вивозила велосипедом за село.



«Здох з голоду»

— Він здох ще на початку березня. Може, й у лютому, — згадує житель вулиці Мельникова 63-річний Юрій Коросташівець. — Холодно було, і сніг лежав.

— Вона сказала, що вже того бугая нема. Може, ще здати надіялася. А тоді сніг зійшов, і як завоняло! Стало ясно: нікуди він не дівся, весь час там лежав, — розповідає 56-річна Олександра Кудлай, сусідка, депутат сільради.


Олександра Кудлай

— Ох і смерділо, особливо, як вітром звідти повіє, — кривиться 58-річна Катерина Романюк.

— Але ж їй спробуй зауваження зробити,— говорить 63-річна Любов Сидун. — Кричить, що сусіди в неї все крадуть і всіх травлять.

— Ще по холоду приїжджали скупники, пропонували за тисячу забрати тушу в зоопарк на корм. А Тарасенко 10 тисяч запросила. Залишили й поїхали.

— Куди тільки не дзвонили й не писали. І в Службу надзвичайних ситуацій, і в поліцію, і в сільраду.

— Вулицею заяву написали начальнику поліції в Бахмачі, що з березня бугай лежить.

— Приходила голова сільради, разом з участковим. Дільничний новий, як з двору вийшов, блювати побіг. Голова взяла розписку, що Надія зобов’язується туші позбутися.

— Замість того, щоб машину найняти, вона того бугая членила і останки в зілля ховала. Ще вчора собаки кості тягали, — гуртом обурюються сусіди.

— Принесла: «Робіть аналіз, бугая отравили». Кинула кишки біля сільради. А що робить, там дотронуться вже не можна, — кривиться Олександра Кудлай.

По вулиці ще тягне дохлятиною. Люди припускають, що Надія приховала десь пару стегон для собак.

— А бугай здох чого? — запитую.

— Мабуть, з голоду, — припускають. — Не бачили, щоб вона косила чи сіно заготовляла. Кукурудзи назбирає та й годує.

«Жалко. Такий бугай 15 тисяч коштує»

— Купляла причіп соломи 100 тюків. З колгоспу виписала ще чотири, тоді ще 15 тюків привезла. Гарбузів було дуже багато. У Каті купила на 1100 гривень буряків. Кукурудза була. Конотопські возять комбікорм, цілу зиму, то купляла по два, по чотири мішки. 21 мішків під двір підвезли. Сама кошу, скошене сюди тягаю, — не згодна з обвинуваченням Надія Михайлівна. — Та невже ж скотина должна здохти?! Сусіди бугая отруїли. Колотять муку з отрутою і поять. Це вже другий. Перший пропав кілька років тому. Я якраз на городі садила капусту по буряку. Аж раптом бичок як закричить у сараї. Прибігла — вже полуготовий, впав. М’ясникам сказала, що цепом задавився. За 10 тисяч дорізали, вивезли. Такий бугай, як оце пропав, 15 тисяч коштує.

«Рубала сокирою, в мішок і на велосипед»

10 травня в дворі Надія Тарасенко розповідає:

— Дві корови залишилось. Одна щойно розтелилася, телятку два тижні. У стадо поки що не йдуть. І цих би позбувала, бо з такими сусідами тримати неможливо.

У дворі купа гною, по ньому і ходити доводиться.

— Там він лежав, — показує у глиб хліва позад корів. — Вже нічого нема, тільки солома, якою я його обкладала. Спочатку льодом, зверху соломою, щоб не гнив. Як у дворі сніг розтанув, з холодильника носила.

— Скільки ж там того льоду в холодильнику, щоб бугая обкласти вистачило? — дивується Олександра Кудлай.

— У чоловіка Івана в хаті великий холодильник, звідти брала, — парирує Надія. — Вже від того бугая нічого й не залишилось: голова, шкура та передні ноги. Живіт зразу видалила.

Щодня відрубала по шматку і вночі вивозила за село. Рубала сокирою, в мішок, на велосипед. Потім там в корчах закопувала. І лопату з собою возила, звичайно, — запевняє жінка. — Вночі, бо вдень через сусідів на вулицю вийти не можу.

Розписку просили, я написала. Сама б і остачу вивезла, та не встигла. Приїхала голова сільради з транспортом.

«Травлять, знущаються»

— Глянете, як мені сусіди воду в колодязі потруїли, — запрошує Надія Тарасенко на город.

— Надю, ну хто б її труїв, не вигадуй, — заперечує Олександра Кудлай.


«Отаке каміння брали і кидали в мене!» — Надія Тарасенко

За хвірткою на город ще одна купа гною.

— Я сама, мені вже важко. Я не те що бугая, гній вивезти не подужаю, — жаліється Надія Михайлівна. — То зараз гній лежить. Раніше не було. Сама живу, чоловік ослаб. А я ще й тітку в Обмачі доглядаю. Як кому з людей гній треба, хай беруть. Подарую, аби тільки вивезли.

На городі два колодязі.

— Камерою гляньте — там у колодязі отрути насипано.

За що вони, мене так ненавидять, знущаються? Технікум закінчила, у магазині 20 років пропрацювала. Завідуючою була. В Батурині трудилася. В нас з чоловіком машина була, кінь, поважали нас.

Іван мій у лікарні, при смерті, — знову плаче Надія Тарасенко.

— Казав: «Надю, бугая вивеземо, не чіпай сама». Я в нього зиму жила (живуть окремо. — Авт.). А тоді самого на носилках вивезли, в районну лікарню забрали. Серце, тиск. А я як в 60 років 5 центнерів зразу потягну?

Тільки я з двору — сусіди в двір і там шастають, — скаржиться Надія. — Буряки порвали, гусей крали. Банки з погреба повитягували. Покрівлю з сараю зняли. Кури гребуться — курей потравили. Скот, собак труять. Кіт сидить на заборі — він що поганого зробив?

Я на експертизу в Бахмач курку возила, отруту знайшли.

Надія Тарасенко показує копію висновку Бахмацької державної лабораторії ветеринарної медицини від 20 липня 2012 року. Написано, що у шлунку її курки виявлено фосфіт цинку (щуряча отрута).

«Хай на всю Україну воняє»

— Воняє їм... Звичайно, воняє. І я воняю.

Коли приходили забирать останки, холодної води з колодязя відро на мене вилили! Мокра вся була! Сміються з мене!

— Ну, не кажи дурниць, Надю, — заспокоює Олександра Василівна. — То ж дільничний просив показати, куди вона останки вивозила. А дорогою охкала, на погане самопочуття жалілася. Потім їй зле стало, почала осідати. Каже: «Зараз впаду тут», — пояснює мені Кудлай. — Ну, хтось із сусідів з дволітрової банки й линув. А ніяк не з відра.

— З відра, — стоїть на своєму жінка. — Вся до нитки промокла. Доки це знущання триватиме? Попоробила, попотягала, а й пенсії собі не заробила. Дівчата, які народилися раніше на три місяці, уже давно полупають пенсію. Мені місяця не вистачило. Тепер кажуть, у 63 роки тільки отримуватимеш. Чого я така нещасна по жизні?

Да я нарочно того бугая залишила, щоб на всю Україну воняло! — заявляє жінка.

«Якби не ховала, а звернулась зразу — вирішили б»

— Я про цю ситуацію взнала тільки недавно. Люди балакали, але заяв до сільради не надходило, — говорить митченківський сільський голова Людмила Рибальченко. — Сьомого травня, в понеділок, бугай ще лежав. У вівторок, 8 травня, ми домовились з директором СТОВ «Нива». Знайшли людину, яка погодилась. І після обіду останки бугая вивезли трактором. На скотомогильник. І землею прикидали. Дільничний інспектор з нами був, два ветлікарі. Дезінфекція в сараї проводилась.

«Голими руками за ноги зачепив та й поліг. Як треба»



Володимир Чорток

Витягати смердючу тушу з сараю взявся 38-річний Володимир Чорток. По-вуличному Дятел. Чоловік працює на фермі в СТОВ «Нива».

— Я сам живу на вулиці Мельникова. Сусід Надії Тарасенко, — каже завфермою Віталій Коломієць. — Так воняло, у дворі ходить не можна було. Вивертало од того запаху. Директор підприємства дав трактор. Я давай шукати добровольця. А ніхто йти не хоче. Я тоді до Володі: «Витягнеш?» Каже: «Витягну». Йому все одно було. Це врахується як додаткові роботи.

З-за рогу ферми йде Володимир.

— А що, зачепив та й потяг, — киває Чорток. — Я б не сказав, що сильно воняло, — на цих словах співробітники пирхнули з реготу. — Ні, ну як потяг, то завоняло, — уточнив Володимир. — Кишок не було. Нічим не обкладений. Голова, плечі, передні ноги. Зав’язав мотузкою за ті ноги. Руками все, без рукавиць. Потім помив на фермі. Витяг на вулицю і на причіп. Трактор ковшем забрав. Треба — зробив.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №23 (1674), 7 червня 2018 року

Теги: бугай, Надія Тарасенко, Бахмацький район, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект