Битися чи миритися?

— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?

— Де вже миритися? Битися з тобою, проклятим!

От і почали вони биться — аж земля гуде.


Це українська казка про Кирила Кожум’яку, який бився зі Змієм і переміг. А в кінці князь каже: «Кирило, не знаю, як тобі і дякувати!» Видно, скупуватий був князь. Ніяк не міг наважитись розлучитися з часткою грошей або землі.



Битися чи миритися — українське питання на всі часи. І для області також. На Чернігівщині, як і по всій Україні, йде процес розмежування земель об’єднаних територіальних громад. Часто лунає думка (я таке не раз чула, тільки не казатиму, де і від кого), що при розподілі конфлікти неминучі. Адже землю громади здаватимуть в оренду. Більше землі — більше надходжень. А ще ж може бути вдячність за те, що вибрали того орендаря, а не іншого. Тому голови битимуться за кожну ділянку. І треба бути готовим до тривалих і гучних конфліктів. А якщо ні, то їм та справа так собі потрібна.

Але поки що конфліктів нема. Навпаки, Павло Шимко, міський голова Бахмача, розповів:

«Голови трьох сусідніх територіальних громад (Бахмацької міської, Бахмацької сільської та Курдської сільської) разом з представниками проектних інститутів, міським, районним архітектором та начальником відділу земельних ресурсів виконкому Бахмацької міської ради узгодили позиції щодо проектних меж територій суміжних громад та ознайомилися з проектом Генерального плану міста Бахмача, погодження перспективних та існуючих меж якого повинно бути закріплено рішеннями сесій відповідних місцевих рад! Містобудівна документація — просторово-юридична основа локального розвитку кожного населеного пункту, що відноситься до будь-якої територіальної громади! Міцна громада — міцна держава!!!»

Бахмач ще не став центром об’єднаної територіальної громади, але до того йдеться. Та й земля навколо міста завжди в ціні:

— Павле Миколайовичу, чи були конфлікти при розмежуванні? Якщо не було — чому, на вашу думку? — запитала міського голову.

Він відповів:

— Була прогресивно-продуктивна полеміка, в даній ситуації важливу роль відіграла думка експертів (представників проектних інститутів) і впевненість у перспективі об’єднання громад. Єдиним ігнорантом був сільський голова Халимонова, але конфлікт вичерпано.

— Як щодо конфліктів між ОТГ за землю? Можливі вони?

— Звичайно.

Тим часом готова чергова страшилка: «Прикро, що українська спільнота не хоче бачити тієї біди, яка насувається з боку так званих ОТГ. Ці ОТГ вже стають символами абревіатури ОЗУ, перетворюються в такі собі феодально-кланові утворення з общаками й своїми, непідвладними центру, нормами. І саме вони вже «працюватимуть» на наступних виборах безконтрольно. Так хто після цього має перемогти в президентських виборах? Той, хто переміг в ОТГ!»

Та чи варто брати все це близько до серця? Порядні люди є, на них тримається Україна. І область.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №19 (1670), 10 травня 2018 року

Теги: ОТГ, територіальні громади, «Вісник Ч», Ольга Макуха

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект