МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Нинішній рік стане переломним для молочної галузі



Нинішній рік стане переломним для молочної галузі

Мінагрополітики відклало впровадження нових молочних стандартів з 1 січня на 1 липня 2018 року. Імплементація цих стандартів є одним із зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Говорячи простою мовою, з початку липня переробники молока не зможуть купувати сировину з приватних селянських домогосподарств. Принаймні у такому вигляді, як купували досі. Від упровадження нових умов європейці очікують значного покращення безпечності молока в Україні. Що чекає українське село? Що треба робити власникам корів, аби мати змогу і надалі продавати своє молоко, і чи не обрушать подібні зміни і без того хисткий ринок молока?

Корову – під ніж!

Статистика останніх років переконливо засвідчує тенденцію до скорочення поголів’я дійного стада в області. Якщо на кінець 2016 року в господарствах Чернігівщини утримували 113,3 тисячі корів, то вже через рік ця цифра зменшилась до 110,6 тисячі голів. Відсоток скорочення сягнув позначки 2,7. Скорочення поголів’я дійного стада відбулося і на високотоварних фермах, і в господарствах населення. Селяни першими найбільш болісно реагують на нестабільність молочного ринку. Вони перестають здавати молоко переробникам і або продають його звичайним людям, або пускають худобу під ніж.

Наприкінці 90-х років у Хорошому Озері на Борзнянщині в кожному другому домогосподарстві утримували корову.



«В нашому селі було 309 корів, і це на 700 дворів, – каже Хорошеозерський сільський голова Микола Радевич. – Зараз у Хорошому Озері разом із телицями – 92 голови. Як бачите, є тенденція до різкого зниження. Знаю, що весною ще до десятка корів люди позбудуться. Селяни у віці тримати худобу вже не в силі, а молоді це не цікаво. Та й ціни на молоко залишають бажати кращого».

Микола Іванович сам тримає в господарстві корову. Здає молоко приватному заготівельнику по 5 гривень за літр.

«Ціна, як на мене, занизька, – розмірковує староста. – 7-8 гривень за літр – це ще куди не йшло. Порахуйте, які витрати селянин несе на утримання однієї корови, і самі переконаєтесь в тому, що наше молоко беруть дешево. Я сам тримав не так давно дві корови і телицю, але через низьку ціну на молоко продав худобу і залишив одну корову для себе».

До намірів аграрного міністерства відмовитись від закупівлі селянського молока у Хорошому Озері ставляться скептично.

«Проблем зі збутом молока в нашому селі немає, – каже Микола Радевич. – Люди навіть на базар в центр села виносять і продають по 15 гривень за літр. Дефіцит! Є люди, які тримають по 3-4 корови, переробляють молоко на сири, сметану, масло і возять продавати в Київ. Їм навіть свого молока не завжди вистачає. Докуповують у сусідів».

Мешканець Хорошого Озера Василь Борець чхати хотів на наміри міністерства. Більшість молока від двох корів у Василя Петровича забирають односельці.

«На нашому кутку корів вже майже ніхто не тримає, – каже Василь Петрович. – До нас по молочку в чергу записуються, а влітку від клієнтів відбою немає. Молоко у нас завжди розходиться, тож навіть якщо молокозаводи перестануть з якоїсь причини купувати селянське молоко, я не пропаду».

«Якщо закриємо ферму, то наше село спіткає доля більшості сіл»

Чи переживуть грядущі зміни виробники молока, які не мають сучасних доїльних залів, адже європейське молоко – це молоко виключно екстра-класу?



Доярка Федора Цигай – одна з кращих на фермі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Полісся» в селі Кувечичі Чернігівського району.

У Федори Михайлівни, як і в більшості доярок, понад три десятки «підопічних». Доять їх, як при колгоспі – з допомогою доїльних апаратів у алюмінієві бачки.

«Робота нелегка, – бідкається доярка. – Але добре, що й така є. Платять непогано, а головне – вчасно. В більшості довколишніх сіл на фермах вже давно вовки виють».

Кожна десята корова в Чернігівському районі – з кооперативу в Кувечичах. Нині тут утримують 360 голів дійного стада.



Голова правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Полісся» Михайло Купрієнко каже: «Виживати дуже складно. Якщо взяти виключно молоко, то воно вже вище рентабельності, але за ним тягнеться значний шлейф: відгодівля, вирощування із теляти, зарплати тощо».

Нині середньоденні надої у кооперативі складають 20 літрів на корову, середньорічні – близько 4 тонн молока від корови. Куди подінуть своє молоко після того, коли переробники відмовляться від його закупівлі, тут поки що не знають.

«Ми давно мріємо про доїльну залу, але за відсутності належного кредитування сільськогосподарських виробників наразі не можемо собі дозволити таку розкіш, хоча проектно-кошторисну документацію свого часу зробили, – розповідає Михайло Михайлович. – Якщо держава дасть можливість розвиватися кооперативам, то ми нею обов’язково скористаємось».

Наразі ж заготовлену сировину кооператив збуває на ПАТ «Куликівське молоко» по 8,6 гривні за літр.

«Закупівельні ціни на молоко вже почала падати, – бідкається Михайло Купрієнко. – Важко прогнозувати, як будемо виживати завтра, адже нестабільність ринку впливає на тваринництво. Якщо закриємо ферму, то наше село спіткає доля більшості сіл. Доки в селі є робота – є дитячий садок, є школа – село буде жити».

Тіньовий ринок «молочки»


Згідно з даними департаменту агропромислового комплексу облдержадміністрації, на кінець 2017 року у всіх категоріях господарств Чернігівщини виробництво молока склало 548,2 тисячі тонн, з них 237,5 тисячі тонн – вироблено на крупно-товарних фермах, а 310,7 тисячі тонн виробили селяни. Загальна тенденція в молочній галузі краю свідчить про скорочення обсягів виробництва молока. Так, порівняно з показниками позаминулого року, у 2017 році молока стали виробляти менше на 1,3 відсотка. При цьому питома вага молока, виробленого на фермах, зросла майже на 10 відсотків. Селяни ж, навпаки, стали менше здавати молока на переробні підприємства – мінус 10,9 відсотка у порівнянні з 2016 роком.



За словами заступника голови обласної ради Арсена Дідура, тепер на легальних молокопереробних підприємствах Чернігівщини частка молока від населення не перевищує 30 відсотків.

Здебільшого виробники орієнтовані на крупно-товарні ферми. Чому?

«По-перше, це легальне молоко, а по-друге – це молоко контрольованої якості, адже проконтролювати на збірних пунктах окремо взятого здавача молока складно, – пояснює Арсен Дідур. – Виникає питання: а де дівається решта молока від населення, адже у загальній структурі виробництва молока селяни забезпечують майже 40 відсотків товарного виробництва, а в структурі переробки – максимум 30 відсотків. Наприклад, в структурі ПАТ «Куликівське молоко» всього 15 відсотків – це молоко від населення, – продовжує заступник голови облради. – Причина в тому, що значна частина молока від селян бере участь у формуванні тіньового ринку. Молоко закуповують приватники – за готівку, без документів. Звинувачувати людей в тому, що вони так чинять – неправильно, швидше навпаки – вина держави в тому, що вона змушує людей так поводитись».

На переконання Арсена Дідура, 2018 рік стане переломним для молочної галузі.

«З позиції наших зобов’язань перед Європейським Союзом, якщо ми вважаємо себе цивілізованою державою, виробництво молока треба впорядкувати, – каже Арсен Володимирович. – Молоко від населення повинне мати однакові податкові правила і однакові пільги з позиції держави. Для цього люди мають об’єднатися в кооперативи і вже через кооперативи забезпечити якість молока, його обсяги, можливість продавати туди, де вигідно. Поки що цього, на жаль, немає».

За словами заступника голови облради, селян, які тримають корів для себе, зміни не торкнуться, а от тим, хто збуває молоко товаровиробникам, доведеться зареєструвати точку виробництва молока, створити мінімальні умови – придбати доїльний апарат, отримати ветеринарні довідки тощо. Зрозуміло, що поодинці ніхто не виживе, тож ідеальним варіантом для села, на думку Арсена Дідура, має стати кооперація виробників молока.

У цьому селянинові повинна допомогти держава. Власне, як і переробникам молока, котрі з початком війни втратили ринки збуту.

Виживають завдяки Білорусі

«Для того, щоб споживати власне молоко, а не їсти імпортний «пластилін», держава має повернутися обличчям до національного товаровиробника, – переконаний Арсен Володимирович. – До того часу Україна і надалі залишатиметься сировинним придатком. Переробки, як такої, немає, а це ж додаткові робочі місця, зарплати, додана вартість... Як виживають нині підприємства? Стихійно! Європа взяла від СРСР планову економіку, вони там чітко розуміють, скільки продукції їм треба виробити, скільки має бути корів, молока тощо. І вони розуміють, що якщо є надлишок, то держава повинна його викупити для того, щоб зберегти робочі місця, – продовжує заступник голови облради. – В європейських країнах національний товаровиробник отримує дотації, у нас же всі процеси стихійні, тому важко прогнозувати, куди завтра переробні підприємства виведе крива. Що говорити? Ми півроку не маємо міністра агропромислового комплексу, а маємо виконуючого обов’язки, котрий далекий від аграрної галузі. Тобто в Україні все доволі печально. Єдине, що викликає оптимізм – це наш мудрий народ. Всі дивуються, як виживають переробники. Виживають вони не завдяки державі, а завдяки тому, що ми українці – талановита нація, яка навчилась виживати».

Арсен Дідур зізнається: у 2017 році молочна галузь Чернігівщини вижила здебільшого за рахунок поставок до Білорусі. Куди вони дівали нашу молочку, можемо тільки здогадуватись. Зрештою, Олександру Лукашенку потрібно віддати належне: розуміючи наявність дефіциту на певних ринках, білоруси купують наш товар, загортають його в свою упаковку і продають як своє. Саме за рахунок цього і вижили наші переробники. Відсутність належної стратегічної політики в молочній галузі призвела до втрати вітчизняними підприємствами ринків збуту.

«Догосподарювались до того, що навіть Канада стала нашим конкурентом по сухому молоку, – обурюється Арсен Дідур. – У 2016 році турки повністю демпінгували нас на наших історичних ринках в середній Азії – в Казахстані, Туркменістані, Узбекистані, Азербайджані, Вірменії, Грузії».

Отож для того, аби змінити ситуацію, національного товаровиробника треба підтримувати і захищати.

На переконання Арсена Дідура, котрий впродовж багатьох років був дотичним до молочної галузі, лякатися змін у системі виробництва та закупівлі молока не варто.

«Цей шлях свого часу проходила Прибалтика, – пояснює він. – Зрозуміло, що держава повинна допомогти селянинові. І той один мільярд гривень, який уряд обіцяє виділити на підтримку кооперативів, має піти на закупівлю доїльних апаратів, холодильників, облаштування корівників тощо. Це має зробити держава, якщо вона хоче зберегти населення як виробника і уникнути соціального бунту».

Важко не погодитися, бо доки в селянина є корова, він годує себе сам, а його проблеми не лягають на плечі держави. Люди при владі зобов’язані це цінувати.

Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №6 (667) від 8 лютого 2018

Теги: молочна галузь, Віталій Назаренко, "Чернігівщина"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект