moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф



Загубилися дитячі гроші

Мати шістьох неповнолітніх дітей Олена Тумановська придбала хату в селі Сидорівка Борзнянського району, і переїхала туди жити разом з усіма дітлахами. Раптом перестали надходити всі виплати на її карту: як матері-одиначці, малозабезпеченість. і навіть допомога при народженні двох менших дітей, яка вже призначена І законно мала б виплачуватися щомісячно.

— Хоч би пояснили, чому. Розказали, що робити, до кого звертатися. А то сидить у кабінеті: «Я не знаю. Чекайте». Він чекати не може і — обурюється 39-річна Олена Тумановська, тримаючи на руках маленького Іллюшу.



Олена Тумановська вдягає на прогулянку Іллюшу

Разом 16 років. Без штампа і без паспорта

Олена родом з Шостки Сумської області.

Батько всіх дітей — 60-річний Олександр Тумановський. Познайомились, коли Олена працювала в Києві. На базарі продавчинею.

Олександр — киянин, вдівець. Жив у Торезі Донецької області. Коли від онкології померла дружина, повернувся в Київ. Розписуватися не стали, жили на квартирі.

— У мене й батьки все життя прожили не розписані. Штамп у паспорті нічого не дає, — вважає жінка. Але коли йшла записувати першу дитину, змінила своє прізвище з Бончукової на Тумановську. Щоб діти булиТума-новськими.

— Ми 16 років разом, — каже Олена.

— Уже близько двох місяців не працюю. Живу тут, дивлюся за дітьми, їсти готую. Поки Олена їздить по інстанціях, пише заяви, бере та відвозить довідки. То в Борзну, то в Курінь, то на Бахмач, — розказує Олександр Тумановський, чистячи картоплю. — А я працював на будівництві, без документів. Мої залишилися на окупованій території. Звісно, обманювали, недоплачували, різні люди траплялися. Офіційно оформленим заробив би більше. Привіз би якусь копійку дітям. Але щоб відновити тут паспорт, треба підтвердження з Тореза. Запит послали, а відповіді вже рік нема, — Олександр нарізає брусочки на сковорідку і виносить на веранду смажити. — Взагалі-то я архітектор, майже закінчив інститут.

Зразу, як почалася війна, можна було піти в поліцію чи соціальну службу, сказати, що тікав з окупованої території, — і допомагали відновити паспорт, давали статус переселенця, — каже чоловік. — Тепер треба прописку і підтвердження сусідів, що ти справді там жив. Не родичів. Або посилають за паспортом у Торез. А як туди проїдеш? Ще варіант — піти в Міністерство внутрішніх справ у Києві. Але щоб записатися на прийом, теж документ треба. А в мене з документів тільки талон-попере-дження від старих прав.

— І ще десь військовий квиток валяється, — підказує Олена.

Діти не вміщалися в стару хату

Після народження Лізи купили хату в селі Курінь Бахмацького району, без оформлення. Через два роки, в 2004, народився Кирило. Коли Ліза пішла до першого класу, а Кирило — в дитячий садочок, сім’я поповнилася Ярославом. Ще через рік народився Сан Санич.



Ярослав з Персиком

— Я була вагітна, коли Олександр з інсультом лежав у лікарні. Це четвертий інсульт, який він переніс за своє життя. І два інфаркти було. Віднявся лівий бік. Лікарі сумнівалися, чи виживе. Чоловік попросив: «Лено, хто б у нас не народився, назви Сашею». Так у нас з’явився Сан Санич.

У 2015-ому — Даніїл. Коли знов ходила вагітна, в Курінь приїхали представники соціальної служби, подивилися будинок і запропонували мені з п’ятьма дітьми пожити в Чернігівському обласному соціальному центрі матері та дитини «Батьки й дитина разом». А тим часом нам би підібрали будинок, бо той, де ми жили, не підходив — старий і малий. Хата і правда стара, обмазана глиною, 54 квадрати. Зате ми поставили там євровікна, хороші двері, підлогу поклали.

У соціальному центрі мені з дітьми обіцяли виділити окрему кімнату. І виділили. Поки мами живуть там, на державному забезпеченні, дитячі гроші йдуть на картку, потім — на нове житло. Нам талони на харчування давали, їздили в їдальню. Двічі на місяць приїжджав наш тато. В лютому народився Ілля.

Коли трохи зібралося грошей, почали підбирати нам будинок. Соціальний робітник знайшла оголошення: в Сидорівку Борзнянського району потрібна багатодітна сім’я. Щоб не закрили місцеву школу. Обіцяли надавати підтримку, житло є на вибір. Поїхали туди з чоловіком. Нас зустріла директор школи Валентина Мищенко. Показала п’ять будинків. Ми вибрали цей. Частину суми оплатили ми: 40 тисяч, що нако-пилося на картці. Решту — районний депутат Микола Пирковський. Прислав робітників, які очистили двір від заростей, бо до хати могли добратися тільки від^сусідів. Зараз дров машину прислав. Його люди й попиляли.

Будинок з документами. Проте на оформлення потрібні гроші. Поки ще ми прописані в Курені.

Із серпня всі виплати раптом припинилися

— В обласному соціальному центрі прожили до липня. Лізі потрібно було закінчити школу, 9 класів, та отримати атестат. У Чернігові навчалася в 35-й школі.

Відбули випускний. Плаття, босоніжки купували самі, на ринку. Зараз вони знадобились дочці в училищі — часто виступає там, танцює. А потім поїхали в Сидорівку. Вже звідси їздили на екзамени. Ліза вступила до Козелецького коледжу ветеринарної медицини.

Зараз Лізі 14 років, Кирилу —13, Ярославу — 9, Сані — 8, Дані — 2, а Іллі — 9 місяців.

Допомогу при народженні дитини на Іллю оформляла, коли була в Чернігові. Зараз усім призначають однаково: по 41 тисячі 280 гривень. 10 тисяч з них приходять на картку зразу, решта т- щомісяця до 3 років. І ще отримувала допомогу на Даню. Виплати на картку, по 860 гривень на кожного малюка.

Але з серпня всі виплати припинилися. Пояснили: прийшла бумага із соціального центру, що ви виїхали жити в Борзнянський район.

Зателефонувала в Борзну. Кажуть: «Ваша справа ще не прийшла. Треба послати офіційний запит. Усі питання — в Чернігів». Або: «Ви прописані в Бахмацькому районі, звертайтеся в Бахмач». Ми що, не в одній країні живемо?



Кирило, Сашко, Ярослав, Олена з Іллею на руках. Зверху - Олександр Тумановський

Без довідки не дадуть іншу довідку. І так по колу

— Майже чотири місяці ніяких грошових надходжень не було. Жити ні на що, дітям треба їсти-пити, ліки. Накопилися борги. В жовтні прийшло попередження з РЕМу, що відріжуть електропостачання. Директор школи Валентина Мищенко звернулась до Миколи Пирковського, він заплатив 1200. За день до того, як мали приїхати монтери.

Я хотіла оформити малозабезпеченість, але, коли Ліза поїхала за довідкою в Козелець, сказали, не дадуть, поки мама не заплатить за гуртожиток та комунальні послуги. Всього з вересня назбиралося півтори тисячі гривень. Комендант вимагає оплатити до нового року. Хотіла подивитися в 1 нтернеті, чи маємо ми якісь пільги на гуртожиток, але Інтернету тут нема.

Днів 10 тому нарешті прийшли в Борзну наші документи. Я їздила в Курінь, брала довідки, що ми там прописані і що не отримую виплат, не маю паїв. Щоб нам прописатися тут, треба повністю оформити на себе хату, а грошей на це нема. Тут брала довідку про стан сім’ї і що проживаємо без прописки, що паїв нема. Все відвезла в соцзабез у Борзну. Залишились доччині документи: де навчається, що не має стипендії... Але довідку не дають, бо за гуртожиток заплатити нічим. Ліза могла б отримувати соціальну стипендію, але для цього в соцзабезі треба взяти довідку, що вона з малозабезпеченої родини. Замкнене коло...

Усі ці документи зберуть у Борзні і відправлять на Чернігів, і вже там вирішуватиме комісія, чи будуть нам надаватися виплати.

«Шо ж мені робити?» — «Не знаю. Чекайте...»

— Приїхала в Борзну, в соціальну службу. Направили в 5-й кабінет. До кого, не знаю — вони ж не представляються. Питаю: «Що мені робити? Коли будуть гроші?»

А у відповідь: «Не знаю. Чекайте».

Була з іллюшею на руках. Кажу: «Ви цьому хлопчику поясніть. У мене маленькі діти, вони чекати не можуть. Треба ліки, їжа, одяг. Знаєте, скільки «Нурофен» чи «Парацетамол» коштує? (Поки говоримо з Оленою, у сусідній кімнаті на ліжечку лежить хворий Даня. Дитина погано почувається, не встав навіть фотографуватися. — Авт.).

Я розумію: виплати по мало-забезпеченості, матері-одиначці.. їх треба переоформлювати раз на півроку. Але ж могли б платити хоча б на дітей: Іллюшу і Даню. Вони мають право на ці гроші. Чому треба чекати якусь комісію?

Іноді Сашина мама з Києва щось передає. Алла Олександрівна сама живе на пенсію. Вчителі нам продукти приносять: молоко, сало, іноді м’ясо, тушонку. Овочі ми свої виростили: картопля, морква — 16 соток засадили. Трохи огірків закрили. А помідори, перець не встигли дозріти. Капуста не зав’язалася. Бо садити почали пізно, в липні, коли сюди з Чернігова переїхали.

Ліза з вересня сюди не їздить — дорого. Останній раз була на день народження хлопців. У Ярослава і Дані

— 17 листопада, а в Сані — 18-го. Привезла подарунки: кому іграшки, кому зошити. Вона трохи підробляє: то листівки роздає, то в церкві листя загребе. А восени люди приходять просто в гуртожиток, забирають їх до себе на городи. Картоплю копати, полуниці вибирати. Ліза навіть щось з одягу собі купила.

Мені роботи в селі нема, — каже Лена. — Микола Федорович обіцяв узяти на роботу в «Українську молочну компанію», де він директор. За 5 кілометрів звідси. Возять автобусом. І мене, і чоловіка. На сезонні роботи.

Ярослав тискає рудуватого кота.

— Це Персик, — знайомить. — Привезли з Куреня. Сусіди годували, поки ми в центрі були.

Зі школи прибіг Кирило.

— Він у мене хорошист, — хвалить сина Олена.

Хата ще без ремонту, стіни облізлі. Зате пляшки ні в хаті, ні по двору не валяються, спиртним не тхне. І ніхто не лається.

— Думаю, дитячі гроші десь застрягли, — робить висновок Олена.

— Чому мені ніхто не може пояснити, куди звернутись, щоб їх скоріше отримати? Як соціальні робітники не можуть зрозуміти, що нам нема за що жити? Документи всі у них на руках, справа з Чернігова прийшла — що ще треба?

Від автора. Взялися допомагати — доведіть справу до кінця. Невже важко було підказати багатодітній матері, щоб зразу, переїхавши на нове місце, зайнялася переоформленням документів, якщо це потрібно? Хіба обов’язки соціальних робітників — тільки перевіряти довідки та шукати порушення?

Бюрократія і байдужість — зло, не менше за корупцію.

Олена Гобанова, «ВісникЧ» №48 (1647) від 30 листопада 2017

Теги: дитячі гроші, Олена Тумановська, Сидорівка, Борзнянський район, Олена Гобанова, «ВісникЧ»

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект