moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «Не сваріть маму, я вас дуже люблю». У Сираях поминали загиблих на дорозі



«Не сваріть маму, я вас дуже люблю». У Сираях поминали загиблих на дорозі

— Прошу Бога, щоб їх на тому світі не розлучали. Пустушку Мар’янки у гроб обклали. Нікусі — її речі, Тані — мобільний. Я спати не можу, весь час на заспокійливому, —говорить 42-річна Олена Малишко, тітка Дениса. — Кажуть, до 40 днів душі нас чують: Нікуся (Вероніка) мене так любила, і я оросила: покажи, що мене чуєш. І раптом — дотик до руки холодний-холодний, очї заплющені, чую, наче крізь сон, її голос: «Не сваріть маму, я вас дуже люблю».

Шух, шух, гу... Туди-сюди Київською трасою, що йде через Сираї Козелецького району, мчать авто, великі і малі. Вони їдуть повз одне з місцевих кладовищ, де в одній ямі поховані 28-річна Тетяна Доломанська зі своїми дітками: семирічною Веронікою і Мар’янкою, якій би у лютому минуло два роки. Вони усміхаються з фотографії, які стоять на могилі. Родини не стало 20 листопада близько сьомої вечора. Їх на трасі збила машина. Жила Тетяна з бабусею свого цивільного чоловіка Дениса Горбачова. Щодня водила Вероніку до школи по пішохідному переходу, який якраз навпроти двору. Та того вечора...



Мар’янка цієї осені


«Там, де я буду, ти мене не знайдеш»

23 листопада, полудень. Родина повернулася з цвинтаря. Носили «снідати» покійникам. Рідні перемовляються: «Чули? А водія поліція вже відпустила».

— Того вечора Таня повела Вероніку до місцевої лікарки (матушки), щоб послухала, бо дитина прихворіла. Щоб не тягти візок з Мар’янкою, залишила меншу дитину на куму. Коли повернулася, зайшла до кав’ярні, де та її чекала. Трохи посиділи, випили з кумою і подругою кави — і пішла додому, — розповідає 42-річна Олена Малишко, тітка Дениса. — Чому вона не пішла на перехід, як це робила завжди? До узбіччя залишався метр, коли їх збила машина. Удар був настільки сильний, що з усіх трьох позлітали шапочки. З Вероніки навіть зав’язана, і помпон відірвався. Ось,— показує Олена. — Також взуття метрів на двадцять, навіть устілки з нього повилітали. Коляска дитяча розбилася на частини. Пустушка відлетіла, речі повипадали. У машини відвалився бампер, потріскалося лобове скло... З якою швидкістю треба було летіти, — витирає сльози жінка, і притискає до себе речі загиблих діток. — Там же немає і сліду гальмівного шляху.



Олена Малишко показує шапочку Вероніки




Тетяна Доломанська з донькою Веронікою

19 листопада у мене був день народження, а 29-го — у Тані (тепер у цей день будемо поминати 9 днів). Вона до мене у Київ не приїхала. Я їй телефоную і кажу: «А я до тебе обов’язково приіду», — продовжує Олена. — Вона: «А я свого відзначати не буду, і вдома мене не буде». Я кажу: «Однак тебе знайду».«Там, де я буду, ти мене не знайдеш», — відповіла. Наче душа щось передчувала.

15-го у її куми був день народження, справляли. Таня тричі повторила: «Мій день народження буде заключним». На своїй сторінці у «Фейсбуці» про передбачення на наступний рік вона написала: «Останусь незамужней, но с деньгами». Вона мріяла про весілля, білу сукню. Ми її поховали без весільного вбрання. Матушка сказала: двоє діток вже є, тому треба так.

Коли вона народила першу доньку, записала на себе, потім другу. Денис у лютому цього року поїхав у Казахстан на похорон дідуся і там лишився у батьків. Казав, що робить ремонт у квартирі і хоче забрати до себе Таню з дітьми. Вона вже підготувала документи на виїзд. На її день народження Денис з батьками мав приїхати у Сираї. Вони планували пробути тут новорічні свята, а потім всі гуртом їхати до Казахстану. Та довелося приїздити на похорон.

Батька збила машина



Поліна Головач

— Нас у батьків було шестеро, тепер лишилося троє, — змахує сльози 29-річна Поліна Головач, сестра загиблої. — Ще маленькою, у півроку, померла сестра Наташа.

Сім років тому не стало брата Колі. Йому було 26. Повісився.

У 1994 році батька збила машина, якраз навпроти двору. Коли мені було 16, не стало і мами — інсульт.

Нас виростила старша сестра Тоня.

Танюша у нас була метка до роботи, весела. Все мріяла про весілля.

Я їй казала: Денис поїхав, покинув вас. А вона і слухати не хотіла: «Я його люблю, і ми одружимось». Вони спілкувались по «Вайберу».

Кажуть, водій як вискочив з машини, кричав: «Куди лізеш? Чого не по пішохідному переходу?!» Воно то так. А чого ти летів по населеному пункту? Там швидкість була не менше 100 кілометрів. Якби 40, то були б переломи, травми, а не смерть. Від удару Таня пролетіла метрів 50. То якою була швидкість? Він навіть не намагався загальмувати. На кафе камера висить, видно. Дорога порожня, туман, ніяких машин. Вони лишилися б живі, якби не мчав. Сестра загинула на місці, діти ще жили до лікарні.

Три життя оцінили у три конверти

— На місце ДТП приїхали тітушки-боксери з Козельця. Мабуть, друзі водія. Авто поставили за магазином, підійшли до наших і: «Ну що, будемо розбиратися?» Не знаю, чим би все скінчилося, аби їх не відкликав начальник Козелецької поліції. Щось їм шепнув, і вони відразу поїхали. Ще ми своїх не поховали, як у Сираї приїхала мати водія. Покликали Олену в машину, пропонували гроші. Відкрила сумку, а там три конверти. «Не подумайте: це не відкуп — це допомога». Лена нічого не взяла, відповіла: «Верніть нам усю сім’ю». Його рідня каже, ми скалічили йому життя. Так він же забрав три, — продовжує Поліна.

— Поліно, батько загинув від авто, тепер сестра і племінники. Можливо, тут якась зла магія?

— Знаходили ми вдома яйця підкладені, і землю підсипану, і сіль у кишенях після поминок по брату. І ще різні підклади. І знаки про біду були. Сни погані і мені, і сестрі снилися. Собаки вили. І люди чули, як напередодні біди на нашому кутку щось кричало нелюдським голосом. Та хіба ми могли подумати, що отаке горе нам буде?

Таня ледь не загинула торік улітку. Йшла через пішохідний перехід навпроти двору, з дітьми. Шестеро їх було, її і наші, зібралися на футбол. У нас сучасний стадіон, навіть футболісти з Білорусі приїздять туди на змагання. Йдуть вони. Одна фура зупинилась, пропускає, а інша наздогнала її і вдарила так, що і кабіна злетіла. Двоюрідна сестра потягла Таню за руку в канаву. Тоді відбулися переляком. Водій постраждав. Від травм він помер чи то дорогою додому, чи у себе у Молдові. Мені кажуть, він Таню до себе забрав.

Чоловіка Тетяни і батька дітей вдома не застала. Сказали: весь на нервах побіг на кладовище, а потім ще кудись, ще й випив...

Шматки коляски обіч дороги

Пішохідний перехід — за 80 метрів від місця, де сталося ДТП. На узбіччі валяються то там, то там шматки бампера від «Фольксвагена Кадді», який збив матір з дітьми, уламки дитячої коляски. Обдивилася все навколо і зрозуміла: Тетяна вирішила перейти дорогу на перехресті. Розпрощалася з кумою, яка пішла у вуличку. Машин не було, і вона рушила. До узбіччя їй лишилося кілька кроків — і тут удар. Від місця, де все сталося, до величезної плями крові (там лежало тіло Тетяни) я нарахувала 60 кроків. Аж на стільки відкинуло?

«Не сваріть маму, я вас дуже люблю»

— Прошу Бога, щоб їх на тому світі не розлучали. Пустушку Мар’янки у гроб поклали. Нікусі — її речі, Тані — мобільний. Я спати не можу, весь час на заспокійливому, — говорить Олена Малишко. — Кажуть, до 40 днів душі нас чують. Нікуся (Вероніка) мене так любила, і я просила: покажи, що мене чуєш. І раптом — дотик до руки холодний-холодний, очі заплющені, чую, наче крізь сон, її голос: «Не сваріть маму, я вас дуже люблю».

Водій на волі

На «Фольксвагені» з Києва їхав 30-річний Олексій Семистрок, провідний спеціаліст Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Повертався додому в село Тополі Козелецького району. Батько Олексія Федір — відомий у районі бізнесмен. Мати Антоніна — завідувачка сільського клубу. Після скоєння ДТП підозрюваного водія затримали. Суд відпустив його під домашній арешт.

Р.S. Автомобіль — засіб підвищеної небезпеки. Про це треба пам’ятати завжди. Навіть якщо ідете по пішохідному переходу. І коли їдете населеним пунктом. Нині купляється і продається все. Експертиза, свідки, рішення суддів і т. д. Та є Бог. Бійтеся Його. Бо кара небесна набагато страшніша за земну.

Валентина Остерська, «ВісникЧ» №48 (1647) від 30 листопада 2017 року

Теги: аварія, Сираї, Доломанська, Семистрок, Валентина Остерська, «ВісникЧ»

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект