moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «Ти у берцях, ували – йому буде больніше»



«Ти у берцях, ували – йому буде больніше»

Вибиті зуби, гематоми на обличчі, очі позапливали, струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, багатоуламковий перелом носа. Все це у 34-річного Андрія Мізенка, жителя селища Козелець. За освітою він вчитель музики, етики, естетики та художньої культури. Роботи за спеціальністю не знайшов. Займається ремонтами. Остання «шабашка» ледь не коштувала йому життя.

Нині Андрій у неврологічному відділенні Козелецької центральної районної лікарні. Йому вже зробили репозицію кісток носа, з якого весь час сочиться сукровиця. Пов’язка мокра, прилипає до обличчя, говорити важко.

— Коли розкриваю рот, біль пронизує все обличчя і віддає у мізки, — скаржиться Андрій. — Добре, хоч живим лишили. Я допомагав ставити міжкімнатні двері Віті Силенок. Двоє вже поставив, залишилося ще двоє. За кілька днів до цього зустрічають мене Артем Ремез і Артур Волонкович. З ними я колись працював у одній бригаді в Борисполі, в Києві. І кажуть: «Ми дізналися, що ти робиш у Віти, давай нам 10 відсотків. Бо ми тебе з Вітою звели». Я обурився.


Андрій Мізенко


Обезбашені отаке накоїли

— Яке звели? — дивується 33-річна Вікторія Силенок, голова громадської організації «Завжди твій вибір». Жінка прийшла навідати Андрія. — Десь місяців три тому пила я каву у центрі, чекала на подругу. Побачила Артема Ремеза. Він сказав, що займається ремонтами. Я зраділа, бо якраз затіяла оновлення квартири. Телефону у нього не було. Взяв мій номер, сказав, передзвонить. Був напідпитку, я ще тоді подумала: забуде. Та за кілька годин передзвонив. Прийшов з Артуром і Андрієм. Я сказала: спочатку у ванній стяжку, труби заховати, плитку покласти. Андрія я впізнала, ми разом у дитячому таборі відпочивали. Артем такий діловий: «Я отвечаю за всі косяки». І ходить по квартирі, вікна видивляється, як зачиняються. Мене це насторожило. Кажу: «У ванній багато роботи». Завтра вранці передзвонимо і почнемо роботу», — сказав Артем. Та ні завтра, ні через тиждень ніхто зі мною не зв’язався. Я знайшла іншого майстра. Він все зробив. Дійшло до заміни дверей. Кого попало впускати до житла не хочеться. Та ще й бажано, щоб майстер був хороший. Тато напитав у людей підходящого. Йому і порекомендували Андрія Мізенка.

31 жовтня мене під під’їздом зустріли Артем і Артур, від них несло перегаром. «А є Андрій?» — спитали. Андрій потім сказав, що вони винні йому 1300 гривень. Спитав, коли віддадуть. Вони пообіцяли, що скоро розрахуються. 1 листопада о п’ятій вечора Андрій ставив двері, я чекала на батька, вхідних не замикала. І тут заходить чоловік, невисокий, з борідкою, в окулярах, сумка через плече. Андрій
взяв цигарку, і вони пішли вниз. Я ще чула, як спускалися, говорили про роботу. Хвилин через п’ять забігає моя 9-річна донька і кричить: «Там Андрія б’ють». Ми викликали і поліцію, і муніципальну варту. Приїхали: кров біля під’їзду є, а нікого немає. Муніципальники обдивилися навколо будинку — нікого. Крові було стільки, що засумнівалася, чи ще живий.

«Двічі непритомнів. Обіцяли вирізати сім'ю, якщо заявлю у поліцію»

— Я спустився під під’їзд, думав, доки покурю, обсудимо розцінки, — продовжує Мізенко. — А там вже Артур і Артем: «Де гроші?» Я, аби відчепилися, кажу: «Та віддам я вам 100 гривень — це 10 відсотків». Поставити четверо дверей — тисяча гривень. У п’ятницю зі мною розраховується Віта — я і віддам. Вони стали мене з ніг збивати. А тоді показують на старшого: «Це дядя Коля, він авторитет з Києва». Він мені ніж до живота приставив. Тесак добрий. А ті двоє попідруки і потягли мене через дорогу до річки Карасня.

— Андрію, ви б кричали, кликали на допомогу, — кажу.

— Якби кричав, ніж би в живіт всадили, і все. Дотягли мене до річки. Били по черзі Артур і Артем. Артур був у берцях. Артем сказав: «Ували його з ноги — больніше буде». Ще Артем дістав з нагрудної кишені ніж, лезо сантиметрів десять. Погрожували: «Не даси гроші, заріжем, заявиш у поліцію, твою сім’ю порішим». Вибили два зуби, розбили ніс, кров лилася, заливала лице, одяг. Я навіть захиститися не міг, руки сховав у рукави, так страшно було. Ось: на них жодної подряпини, — простягає руки Андрій. — Старший, коли бачив, що я вже не ворушуся, командував:

«Годі». І мені: «Іди вмийся». Іти я не міг, ноги не тримали. І я повз до річки. Після того, як вмивався, ставало трохи легше. Вони продовжували бити. І так кілька разів.

Вимагали гроші, грозилися втопити. Коли я вдруге опритомнів, зрозумів: прикінчать — і кінці у воду. І я сказав: «Візьму у Віти гроші, бо я жити хочу». Ноги були як ватні, йти не міг. Вони підхопили мене під руки і повели.

Дійшли до дороги, бачать: біля будинку Віти стоять мікроавтобус і машина. Перемовлялися між собою. Машина підозріла і люди там, наче, у формі (муніципальна варта).

— Ми їх помітили, — каже Віта. — І правоохоронці кинулися до них. А вони Андрія покинули і врозтіч, тільки почула, як кричали: «Ножи выбрасывай».

Мати пенсіонерка, батько інвалід

— Андрія забрали в поліцію. І Віта, і Наташа поїхали за ним. Одяг весь у крові, очі позапухали, кров тече. Поліцейський його опитав, сам усе написав і тицьнув пальцем, де підписатися. Хоча брат ледь бачив, — розповідає 36-річна Олена Крупка, сестра Андрія. — Хіба у такому стані можна допитувати? Він там теж непритомнів. Не пам’ятає, що говорив поліції. А його просяклі кров’ю речі і порізану ножем куртку я забрала, їх у мене поліція не вилучила. Андрію того ж вечора зробили рентген. Я думала, там ніс перебитий, а мені кажуть, там з п’ятнадцять осколків, багатоуламковий перелом. Пор зробив йому репозицію носа.

Вони погрожували зарізати сім’ю. Я живу окремо, Андрій у лікарні, а батьки зовсім беззахисні. Тато пересувається з ходунками. Просила слідчого, затримайте їх. А він: «їздили, ніхто не відкрив. З 10-ї вечора до 6-ї ранку ми не маємо права заходити в помешкання». Що ж це за закони такі? Але ж з 19.45, коли забрали Андрія в лікарню, і час ще був до 22-ї. Людину ледь не вбили, вимагали гроші, погрожували ножем вбивати рідних — і хай гуляють на волі? Самій довелося їхати до Артура. Стукала, стукала. Телевізор, бачу, працює, а двері ніхто не відчиняє. А вони ж поліція. Якби добивалися, їх би впустили. І все б розслідували по гарячих слідах. Кров і біля будинку, і біля річки, де били брата, дощ позмивав.


Олена Крупка

Дівчата, Наташа і Віта, телефонували у Міністерство внутрішніх справ на «гарячу лінію» Нацполіції, домагалися оперативного реагування. Чого можна очікувати від людей, які вже не вперше потрапляють у поле зору поліції?

Артем перебив щелепу одному хлопцю. Є справа у поліції, та до суду ще не дійшла. Потерпілий зник. На Артура є кілька заяв про крадіжки, та вони, білі і пухнасті, розгулюють Козельцем. Андрія ледь не вбили. Ми будемо робити йому комп’ютерну томографію, невідомо, що там у голові.

— Струс головного мозку ми ставили на підставі непритомності та інших ознак. Стан хворого стабілізуємо. Наслідки перелому носа можуть бути різні: і викривлення перетинки, і затруднене дихання, і хронічний гайморит, — каже 60-річний Володимир Сіренко, завідувач неврологічного відділення Козелецької ЦРЛ.

За два дні до Ремеза і Волонковича не добралися правоохоронці, та ситуацію під особистий контроль взяв начальник Козелецького відділення поліції підполковник Анатолій Домарацький. За моїм, автора, зверненням.

Артема Ремеза поліція забрала до мого приїзду. А його батька «брали» при мені. У ньому Вікторія Силенок впізнала чоловіка, який заходив у квартиру, викликав Андрія надвір. Знайшли і Артура.

Підозрювані, 25-річний Артем Ремез, 18-річний Артур Волонкович і батько Артема 50-річний Ігор, на волі. Міру запобіжного заходу їм не обирали. Кримінальне провадження відкрите за ст. 125 (Легке тілесне ушкодження), доки немає висновку судмедексперта. Розслідування покаже, яку кваліфікацію злочину ще може додати.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №45 (1644), 9 листопада 2017 року

Теги: кримінал, Андрій Мізенко, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект