МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
МагрАвто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Заревнував до смерті, тепер сидітиме довічно



Заревнував до смерті, тепер сидітиме довічно

12 жовтня Менський районний суд оголосив вирок 42-річному Сергію Снітку — довічне позбавлення волі. Він 14 червня у селі Комань Новгород-Сіверського району відлупцював дошкою по голові свою співмешканку 23-річну Юлію Гарбуз. Наніс не менше 20 ударів. У неї була відкрита черепно-мозкова травма, перелом кісток склепіння та основи черепа. Жінка померла у лікарні, не приходячи до тями. Побиття сталося біля двору Юлиної матері, 56-річної Любові Пророк.



Любов Іванівна рано залишилася вдовою, ростила Юлю сама. Працювала вчителем у школі в селі Дробишів. Коли її у 2006 році закрили, пішла вчителювати в інтернат у село Красний Хутір. Почала прикладатися до чарки. Таку працівницю тримати біля учнів не стали.

Юля в школі навчалася середньо. Потім поїхала в Шостку Сумської області в профтехучилище, де вчать на кухарів. Не закінчила, вискочила заміж. Народила доньку, їй нині років чотири. Випивала, погуляти рвалася, за дитиною дивитися не хотіла. Шлюб розпався. Лишилося маля у свекрів на Сумщині. Народила в березні цього року хлопчика. Та про дитину не піклувалася. І невдовзі, з подачі сільради, соціальні служби забрали маля і відправили у Прилуки, в дитячий будинок.

Юля жила як заманеться. Молода, лице не спите, приваблива. Закохався в неї односелець Сергій Снітко. На Різдво минув рік, як він повернувся з тюрми. Вийшов трохи раніше по «закону Савченко» (до речі, цей закон відмінили, за ним день у СІЗО враховувався у строк як два дні). Відсидів майже 13 років. 15 років тому компанія, в якій був, убила друга.

Сергій народився у селі Бирине Новгород-Сіверського району. Коли йому було років чотири, батько убив матір. Хлопця забрала до себе у Дробишів Акулина Гришкова, сестра покійної матері. У школі він вчився непогано. Та далі нікуди не пішов. Тоді колгосп приймав усіх. Працював скотарем, пас корів, телят. Доки не втрапив у тюрму. Тітка померла, хата залишилася.

— Як прийшов, вів нормальний спосіб життя. Повирубував чагарі біля хати, бо за роки все навколо позаростало. Провів електрику, бо не було. Я допомагала йому переоформити паї, отримати за них орендну плату, субсидію оформити. Сергій попервах зовсім не пив. Здавалося, все у нього буде добре, — розповідає 48-річна Любов Акуленко, сільський голова Комані.

Юлю ховали усім миром. Хрещений, рідня, сільрада допомагала, бо мати сама б не впоралася.

На суді Сергій розповів, що вони два дні перед трагедією пили. І.спали. Коли Сергій прокинувся, побачив, що Юлі поруч немає. Її вітчим сказав: пішла до сусіда. Снітко за нею, знайшов. Побачив обох у ліжку. Металевий штир був напоготові. У дружини були спущені штани. Жінка стала тікати. А чоловіки зчепилися. Та невдовзі суперник утік. А Сергій вирвав із сараю дерев’яну дошку і кілька разів вдарив жінку по стегну і плечах. Притяг додому за волосся. Потім умивав її у дворі від крові.

Мати Юлії на суді просила для Сергія довічного позбавлення волі. І суд прислухався. Тюрма Снітку як рідний дім. 8 квітня 2002 року йому дали рік за побиття людини. 29 грудня 2003 — 14 років за вбивство. Та висновків він не зробив. Мати загиблої розповіла, що заступалася за дочку, так і їй дісталося. Тоді вона кинулася за допомогою до сусідів. Сергій, коли зрозумів, що накоїв, сказав тещі: «Відсиджу три роки, прийду і поріжу усіх вас». Уже не прийде. А якщо і вернеться, то не раніше ніж через 25 років, якщо Президент помилує.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №45 (1644), 9 листопада 2017 року

Теги: Юлія Гарбуз, Менський суд, Сергій Снітко, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект