Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » П'яниці нам не друзі, але й не вороги, або Чи можна кинути пити?



П'яниці нам не друзі, але й не вороги, або Чи можна кинути пити?

Хто з алкоголіків каже, що хоче кинути, та не може, бреше. Не хоче по-справжньому. Вип’єш — кров веселіше у жилах біжить. Життя не таке нудне, сіре та бідне. Поринаєш зі стану в стан: зі сп’яніння у похмілля, і навпаки, і ніяких проблем. Ціна такої безпроблемності — здоров'я і життя. Та скільки того життя взагалі? (Чорний гумор). Чи можна кинути пити? Можна, якщо захотіти, стверджують співрозмовники. Вони зав’язали. За допомогою сили волі та лікарів.

Симптоми алкоголізму — добровільний опохміл. Радісний

— Як кинути пити? — запитала у Петра Седня, лікаря-нарколога 2 категорії Чернігівського обласного наркодиспансеру. (Петро Петрович —- син покійного головного нарколога області. Петро Михайлович Седень помер 21 червня цього року 65-річним).

— Обов’язкове бажання.

— «Хіба я алкоголік? Ну, вип’ю увечері», — буває, кажуть. Коли людину можна вважати алкоголіком?

— Симптоми алкоголізму — добровільне похмілля після перепою. Радісне. Якщо людина, не хвора на алкоголізм, напилася, у неї буде блювота, а на ранок покажи їй пляшку — відвертатиме. Алкоголік же, навпаки, схопить цю пляшку. Це перше. Друге — для алколголізму, як для будь-якої залежності, характерний синдром відміни. Сп’яніння проходить, не похмелишся — виникає порушення сну. Бажання випити дуже сильне. Тремтіння кінцівок і головний біль. Похмелишся — минає.

Два роки тому у вересні в Чернігівську обласну психоневрологічну лікарню (у народі — Халявин) потрапив Василь Мазепа. Родом із Костобоброва Семенівського району. Призваний на 10-денні навчальні збори у Гончарівському. Тоді про це писав «Вісник Ч», матеріал передрукували численні сайти (див. «Пригоди аватара у Гончарівському», forum.pravda.com.ua) «Різко кидати пити не можна, —
ділився. — Якщо дома п’ю два тижні, мама зранку сто грам наллє, в обід сто грам, увечері теж. І так кілька днів. Так виходжу із запою». Або пиво мама купувала.

— Пиво має у собі етиловий спирт. Це, по суті, було продовження запою. Запій може бути і від пива. Нема такого, як пивний алкоголізм чи горілчаний. Є просто алкоголізм.

— У Гончарівському в солдата стався ще й напад епілепсії.

— Бо він не похмелився. Ускладнений синдром відміни. Плюс епілептичні припадки або делірій (делірій — у народі «білка», або біла гарячка. При звичайній гарячці виникає маячня, підвищення температури, шкіра червона. А біла гарячка — теж маячня, але шкіра біла, температура не підвищується). У Ріпках був такий випадок. У людини виникли судомні напади на фоні алкогольного синдрому. Ударився головою об бордюр. Треба було зробити томографію. Прийшов, заїжджає у тунель томографа, махає руками і кричить: «Самольоти! Самольоти!» Почався делірій. Так і не змогли зробити дослідження.

— Були випадки, коли з АТО привозили хлопців, померлих від набряку головного мозку. Алкоголь може провокувати?

— Так. Алкогольний делірій, якщо не лікувати, призводить до набряку головного мозку і енцефалопатії (ураження головного мозку). Якщо деліріозна симптоматика: зорові, слухові галюцинації, — деякі люди похмеляються. На час сп’яніння галюцинації зникають. Протверезів — з’являються. Так може тягнутися і тиждень. Поступово призводить до набряку мозку. Делірій бажано лікувати на ранньому етапі. Хвороба молодіє. Жінки 25-річні бувають з делірієм. І навіть на зовнішності це не відображається.

— Жінки маскуються косметикою?

— Не завжди. Особливості організму. Міцне здоров’я. Алкоголем не пошкоджені травна, сечовивідна, серцево-судинна системи. А нервово-психічна система у цих випадках слабша, отже, виникає делірій.

— Як лікується алкоголізм у лікарні?

— По протоколу. Детоксикація. Кров чистять. Вводять препарати, які очищають організм і нейтралізують алкоголь. Усувають похмільний синдром.

Лікування від алкоголізму, як і від будь-яких залежностей, це повна відмова від алкоголю. Не п’є тиждень або й 5 років, або й 50. Якщо вип’є, навіть небагато, все почнеться спочатку. Є різні методи.

— Якщо лікуватися амбулаторно, на аптеку треба багато грошей?

— І виведення із запою, і лікування — приблизно у тисячу гривень можна вкластися.

Валерій Лабунський* не п'є 37 років

71-річний Валерій Лабунський із села Боршна Прилуцького району від горілки відмовився завдяки силі волі і кодуванню.

— Скільки працював (розвозив по бурових людей тягачами, база була у Варві), жодного разу не получав зарплату, — розповідає. — Увесь час дружина. Надійка отримала гроші - заходить у магазин, дівчатам віддає 5 рублів, бо знає, що все одно з получки я вип’ю. Не дасть, так позичу у когось. Пляшка горілки коштувала 3,62. Пиво — 14 копійок.

Дев’ять год мучився від горілки. У мене такий організм, що я оце можу не пить, не пить, а варто 50 грамів випить — в рознос пішов!

— Як зупинилися?

— Тітка, батькова двоюрідна сестра, прийшла і каже: везу сина у Запоріжжя до Довженка. Був такий Олександр Романович (помер у 1995 році), який кодував. Його центр у Феодосії, але приймав і в інших містах. «Поїде Валера чи ні?» Кажу: «Поїду».

Він спочатку нас, чоловік 30, розсадив, розказував про шкоду куріння, алкоголю. У нього така паличка фігурна з нержавійки, він нею водить. Балакає, а ми засинаємо. Хвилин 30-35 про шкоду розказував. А потім по одному приймав.

Питає: «Скільки років п’єте?» Я йому сказав. Він: «На скільки років кодувати?» Відповідаю: «На всю оставшуюся жизнь». Каже: «Хоч один мужик найшовся. А то — на півроку, на рік. Тільки сили мені витрачать». Я сидів на стільці, він стояв наді мною, щось бурмотів собі. Щось шептав. Тихенько-тихенько.

— То шептання вплинуло чи ваше бажання?

— І воно, і бажання. Усе в кучу зібралося.

21 серпня буде 37 років, як я не п’ю. Ні пива, нічого — абсолютно.

Попередив: «Якщо потягне випити чи вже випив, шукайте мене або у Запоріжжі, або у Феодосії, бо погане діло буде».

У нас один із Боршни до нього їздив, а тоді спочатку нюхав, далі у пиво палець мочав, облизував, а потім випив. Увесь опух. Визвали «швидку». Сказали: «Е ні, не беремося».

Один-єдиний раз було, що поверталися з роботи, зайшли у магазин. Там на розлив продають. Хлопці мені: «Ну чого ти, Господи. Візьми випий». Мені як захотілось випить!.. А тут ящики стоять із мінеральною водою. Беру пляшку, відкриваю, один-єдиний ковток води зробив — і все, перехотілося. (Хлопці, які пропонували випити, повмирали уже. Колгоспи механізатори довше 60 років не живуть. Аміачна вода, гербіциди, пестициди круглий рік.)

Друзі були, працювали разом. Жодного разу не запропонували мені випити. І в їдальні у мене окрема склянка, бо хлопці можуть у склянки горілочки налить, хильнути. А мені — щоб навіть запаху не було. Стакан чистійший мій стояв, із золотим ободочком.

Ми з дружиною рік не ходили ні на весілля, нікуди. Я їй сказав: «Якщо хочеш, іди. Але будеш спати у другій кімнаті, щоб мені не воняло». А потім я ходив вільно. П’ють — мені байдуже.

А потім і курить кинув. Вже 12 років як.

52 роки курив. З 6 років. І листя з дерев, із соняхів курили, і тютюн — бо їсти хотіли. Як покуриш, відбиває апетит. Усе йшло. Скручували самокрутки із газетного паперу. Потім був «Біломор», «Шахтерские». Потім болгарські пішли — «Шипка», «Сонце».

— І від куріння кодувалися?


— Не кодувався, — сміється. — Не захотів. Дружині сказав 23 лютого, що курити не буду. Вона каже: «Усі вовки у лісі подохнуть». Тягло тижнів три, а то й більше. Горілку легше кинути пити, ніж курити. Горілка то таке. Нема — не випив. А сигарети нема — у другого узяв. І закурив. Для здоров’я кинув курити. Бо кашляти почав.

*Про Валерія Лабунського як про людину, у якої серце справа, а не зліва, «Вісник Ч» писав у номері за 24 серпня цього року.


Леонід Сірий*: «Сам себе закодував»

51-річний Леонід Сірий із Сеньківки Городнянського району не п’є взагалі. Давно. Добрий десяток років.

— Я сам себе закодував, — говорить. — Організм відмовився.

Пив. Мо’, місяць, мо’, два, мо’, три. Випив, напився, проспався.

Якось піднявся — на похмілля сушняк. Я — води, раз — воно усе назад. Думаю: во допився, і вода без горілки не лізе. Зараз поправим. Я — чарку, 50 грамів, тільки понюхав. І від одного запаху вивернуло. Не зрозумів, що таке.

Думаю: не буду нюхать, коли п’ю. Випив, воно сюди упало, — показує на глотку, — і назад. Так три дні. Що не вип’ю — назад.

Їсти взагалі нічого не міг. І пити, навіть води. Що не вип’ю — вилітає. Занепад сил. Алкогольне отруєння.

— Чим саме отруїлися?

— Пив горілку, а потім вино, пиво. Усе, що по балді давало. Усе, що на «ш». Шпирт, шамогон, шампанське. Шо горить.

Повезли у Городнянську лікарню. Оформили в інфекційне, щоб до нарколога не йти. Я під крапельницею, як Ісус Христос на розп’ятті, три дні лежав. Під кінець дали сечогонку. Давай у туалет бігать. Потім клізми ставили. Усе, що тільки можна для очищення.

Через три дні травичка позеленіла для мене. Зрозумів: жити буду.

Після того, як одмучився, сказав: усе. І на Новий рік не п’ю.

Скільки разів мене попереджали, і це точно. Якщо я не вмію пити, до здоху не навчуся. Хоч і 10, і 20 років не випиваю, як підійму чарку-дві, цих років ніби й не було. Усе на свої місця стає. Якщо хто уміє, стакан вип’є — і все.

А я чарочку-дві, думаю теж, що все. А хлопці:

— Давай іще.

— Ні, норма у мене.

— Таити не п’яний.

— Так?

— Так.

— Ну, давай іще одну чарку.

— Ну, як?

— Давай іще одну.

Отак, поки думаю. А потім уже ніхера не думаю. Відерце став переді мною — буду черпать, поки не упаду біля нього.

Тому якщо не умієш пити, краще відмовся.

*Про Леоніда Сірого «Вісник Ч» писав у номері за 17 серпня цього року, коли розповідав про стіну на кордоні.



170 тисяч п'яниць, якщо офіційну цифру помножити на 10

— По області на 1 липня 2017 року на обліку 16 тисяч 965 осіб, хворих на хронічний алкоголізм, — говорить тимчасово виконуючий обов’язки головного лікаря Чернігівського обласного наркодиспансеру Леонід Ладонько. — Фактично набагато більше. У 5, а то й у 10 разів.

По Чернігову 4831 особа хвора на хронічний алкоголізм, у Ніжині — 1356, Прилуках — 958.

На обліку тільки ті, хто звертається самостійно. Примусове лікування лише через суд.

Скільки ви можете випити?

Петро Седень, нарколог:

— Бокал або два винця. Домашнього, без хімічних добавок. Куми у Криму, звідти раніше привозили. Якось потрапив у компанію. Один чоловік, уже покійний, два літри горілки випив. Здоровий, зріст майже два метри. Я дружині дзвонив, у хату заносили. Тиск високий був. На весь організм навантаження. Дієтологи називають безпечну дозу алкоголю. Але так ніхто не вживає. Якщо пляшка відкрита, випивається уся.

Микола Хололій, пасічник, Березна, Менський район.

— Півлітра за час застілля. Щоби пив від зорі до зорі, такого не було. Знаю одну жінку з Березни, яка за добу може трилітрову банку самогону випити! Ото жінка! На ранок похмелилася — і як стьоклишко. Працювала в «Общепиті».

Олександр Білик, пенсіонер, колишній сільський голова, Смолин, Чернігівський район:

— Три-чотири літри горілки за... рік. У компанії — до півлітра. І щоб закуска була. Не вмію конфетами і насінням закусувати. Або рукавом занюхувати. Горілка має бути добра. М’яка-на смак. Без різкого запаху. Якщо не горілка, а вино, — щоб не бурда.

Колись, як був головою, відвідували з екскурсією Верховну Раду. Обідали там. На столі була пляшка горілки, 0,7 літра. Не змогли випити. Хоча ми не з таких хлопців, щоб соромитися. Чим недобра горілка, краще своя самогонка. Сахарка. Із картоплі чи пшениці тепер, шкода, не гонять. Складна технологія. Якщо не вмієш пити, краще не пити взагалі. Ні горілки, ні вина. Хоча вино на Чернігівщині не поширене. Ні в споживанні, ні у виробництві. Вино там, де південь.

Валентин Федоренко, будівельник, жив у Сновську, зараз на Київщині:

— Горілка до добра не доводить. І в Біблії сказано: «Пий вино, та не упивайся». Не вмієш пити — не спокушайся. Бо п’єш до певного часу.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №40 (1639), 5 жовтня 2017 року

Теги: алкоголізм, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект