moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф



«Єгоза» проти ФСБ

Я – терорист. Маю завдання від ФСБ: підірвати склад озброєнь, що неподалік Ічні. Зустрілася з московським куратором, отримала долари (аванс за роботу), інструктаж, фальшиве посвідчення — і вперед. Затримають, викриють чи спалахне склад, як у Калинівці? Так я собі фантазувала, ідучи до військової частини «А-1479», шостого військового арсеналу — третього за величиною в Україні. Він за чотири кілометри від міста Ічня. У народі просто «військові склади».

Дивіться також: Жителі сіл біля артскладу на Ічнянщині почали власними силами охороняти територію арсеналу (відео)



Колючий дріт «Єгоза» і паркани перекривають доступ до Ічнянських складів зброї

Була дірка, снаряди лежали, як дрова

Звісно, ніякий я не терорист-диверсант. Аванс отримую не в доларах, тільки мрію про це. Та пильність охоронців перевірити не завадить у будь-якому випадку.

Під Ічнею зберігаються тонни озброєння. Від набоїв для стрілецької зброї до реактивних систем залпового вогню. Загальна площа частини — 682,24 гектара. Охоронний периметр — 40 гектарів. 20 бетонних сховищ, 43 цегляних. Два металевих, 13 дерев’яних, підземних два. Майданчиків відкритого зберігання — 57. Фактична завантаженість — більше 84 тисяч тонн.

За директивою Міноборони, частину мали розформувати до грудня 2015 року. Та потім перенесли на 2017. Нині розформування призупинено. З початку року з військової частини відправили більше восьми тисяч тонн боєприпасів, у тому числі і в зону АТО. А ще там лежать тонни боєкомплекту, що потребує утилізації. На території частини розташовано 13 пожежних водойм і 25 гідрантів у справному стані. Встановлено 609 щогл громовідводів. Усі дані — з відкритих матеріалів засідання Ічнянської районної ради.

Згадалося, як років 10 тому я лісом добрела до військової частини «А-1479». В огорожі була дірка, зайшла. Трава по коліна, височенні сосни, забиті кілки, а між ними лежать снаряди десь по півтора метра кожен, як дрова. І ні душі. Роби, що хочеш. Тоді на території були ще й гори пороху. Через нього били тривогу і військовий прокурор, і місцева влада. У Київ писали листи. Фірма, яка займалася утилізацією (її пов’язували з одним із синів Януковича) повисипала порох на землю просто неба. Метал повивозили, поздавали.

Частина все ближче. Ліс і ліс. По ньому — дороги, ґрунтові й асфальтовані, які кудись ведуть або просто в тупик.

У селі Дружба, що поряд з військовою частиною, жителі насторожені. Певно, попереджені не тріпати язиком зайвого. Дехто має роботу в частині. Підлітки на запитання, як проїхати на військові склади, відповідають: «Не знаємо». Дорослі: «Хто вам сказав, що тут є склади? Що вам треба?»

У військовій частині все за огорожею. На вході — два вартові з автоматами, у бронежилетах і касках. Запускають і випускають на територію частини просто так лише жителів Дружби (дітей і дорослих). їхніх родичів — лише за перепустками.

Немісцеві автомобілі ретельно оглядають, під днищем — спеціальними пристроями з дзеркалом. Ми так і не змогли потрапити на територію, хоча прочекали близько чотирьох годин. Командир у відпустці. Той, хто виконує обов’язки, — на нараді, у нього СБУ і начальство з Києва. Пізніше справді бачили СБУшну машину. Значить, вони вже поїхали. Та нас все одно ніхто не прийняв. А ще один начальник — на навантаженні, відправляють зброю. Так пояснили.

Довелося йти «диверсантом». Далеко не потрапила. Тієї дірки, що була 10 років тому, слава Богу, уже немає. Інших дірок — теж. За старою колишньою огорожею (дерев’яні стовпчики і дріт, висотою десь 1,6 метра) вже є нова, на кілька метрів ближче до складів. Висока, метрів зо три, на ній зверху «єгоза» (колючий дріт) — спеціальний бар’єр безпеки.

Уже затримували

П’ятого липня спецпідрозділи СБУ «Альфа» та Нацполіції «Корд» затримали диверсійну групу. Диверсанти захопили одне з приміщень частини військових складів і заручників, вимагали горілку, літак і т. д. Та це було лише антитерористичне навчання. І закінчилося воно, звісно, перемогою силовиків. Та днями Оксана Сироїд, депутат Верховної Ради, заявила, що під час її візиту на Чернігівщину жителі Ічні говорили, що бояться можливих вибухів на військовому арсеналі. У коментарі до повідомлення Сироїд Людмила Сировець написала:

«Як вірити місцевим жителям, котрі туди по гриби ходять, треба ж якось сліди замітати? Не тільки по гриби ТУДИ поряд ходять...»

А по що, Людмила не пояснила. Може, за коханням? А я ж зустріла з десяток грибників. У корзинках і відрах у них було не густо. На вигляд прості збирачі грибів, не агенти.

15 тисяч у зоні ризику

В. о. голови Ічнянської райдержадміністрації 55-річна Валентина Рябчун:

— Усе тримаємо на контролі. У п’ятницю, 29 вересня, відбулася нарада за участю керівництва військової частини, лісників і т. д. Обговорювали план евакуації людей, транспорт. У вівторок, 3 жовтня, водії автобусів, «швидких допомог» виїздили на місце, щоб у разі чого орієнтуватися у лісовій зоні. Знати, якою саме дорогою проїхати.

Звісно, є проблемні питання, наприклад, у навколишніх селах чимало порожніх приміщень. У деяких населених пунктах залишилися тільки пенсіонери. Ми подали клопотання до Нацгвардії на виділення осіб для патрулювання території. Бо у поліції немає стільки співробітників. У нас тепер відділення поліції, не відділ, звісно, людей менше.

— Валентино Миколаївно, раніше там просто неба лежали гори пороху, а нині?

— Наскільки мені відомо, його повивозили.

— Не дай Боже що, скільки людей доведеться евакуювати?

— Тисяч 15. Ічня та навколишні населені пункти.

Потрібні технічні засоби

— На сьогодні єдине, що потрібно, — технічні засоби. Відеоспостереження по всьому периметру з виведенням на пульт, — говорить 60-річний Микола Небеський, заступник голови Ічнянської районної ради.

— Миколо Олексійовичу, а терикони пороху, вони до цього часу там?

— Наскільки пам’ятаю, утилізацією боєприпасів займалася українсько-американська фірма. Усе поробили. Ще у 2011 році говорили: військової частини не буде. На сьогодні запаси боєприпасів зменшуються. Майже все зберігається у сховищах. Звісно, треба думати про евакуацію, робити все можливе, щоб її не сталося.

— Наскільки люди можуть бути спокійні?

— Робимо все залежне від нас. Але на сто відсотків гарантувати не може ніхто. Поки все не зарити в землю (підземні сховища), — каже 47-річний Андрій Коваленко, командир військової частини.

P.S. Може, не все так страхітливо. За бюджетною програмою «Забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів на 2017 рік» ічнянській частині виділено 4 мільйони 753,80 тис. гривень. їх освоюють. Головне, щоб командири пильнували солдатів, а ті страхували командирів.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №40 (1639), 5 жовтня 2017 року

Теги: Ічня, склад озброєнь, артсклад, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект