Одинадцять жахів 11-го відділення

Їй набридли знущання. Над нею самою, колегами, пацієнтами... Поскаржилася - і за два місяці звільнили. Точніше, «скоротили посаду». Оксана Будьонна працювала старшою медичною сестрою у протитуберкульозному відділенні обласної психоневрологічної лікарні, коли вперше відкрито заговорила про нелюдські умови, антисанітарію, аварійний стан, злиденність і ті моторошні речі, про які у місті ніхто не чув і їх не бачив. Бо просто не міг...



Тамара Петрова, перший заступник голови Громадської ради при Чернігівській облдержадміністрації, детально вивчала питання й особисто спілкувалася з пані Оксаною, медперсоналом і головним лікарем закладу. Себто, з усіма сторонами конфлікту:

- Одинадцяте відділення є закладом закритого типу, розташоване подалі від людей та інших корпусів лікарні. В ньому перебувають особливі пацієнти: з серйозними психічними розладами, визнані недієздатними чи небезпечними для суспільства й, водночас, хворі на туберкульоз. Туди нікого не пускають!

А кого й пускають - ті мовчать. Хворі не можуть заявити про свої права. Рідним байдуже - платити за місця в дорогих хоспісах не по кишені, а жити під одним дахом із психічно неврівноваженим наважаться лишень такі ж. Але медики... миряться з усім і заплющують на все очі. Бодай слово - і вони на вулиці.

З миру по нитці, від керівництва - на горіхи

Пейзаж шокує. Тут - кахельна плитка відпадає, там - на шматках старих шпалер -пліснява. Провалюється підлога й сиплеться стеля, лущиться фарба... скрізь, у кожній кімнаті. Тріщина... ще одна. Подекуди навіть каркас будівлі видно!

- Як побачила фото, спершу не повірила, -зізнається Тамара Петрова. - Сказати, що там «жах», - це нічого не сказати!

Будівлі двісті п’ятнадцять років. Після Другої світової насилу відновили, а потім підтримували «косметично». До того ж, самі працівники і за свої чесно зароблені. Як зазначають медики у зверненні, яке підписало понад дев’яносто відсотків колективу, відділення №11 ще з моменту відкриття мало такі робочі місця, що не відповідають технічним і санітарним нормам. Споруда потребує капітального ремонту, кабінети, палати, санвузол - усе в аварійному стані! Інженера з техніки безпеки й охорони праці, що нібито працює в закладі та має про все це дбати, не бачили.

У документі йдеться: «Адміністрація не звертає на це ніякої уваги. Хтозна, чи взагалі планувалися в кошторисі видатки на ремонт нашого відділення? Підтримували приміщення, як могли, за власні кошти... Самі придбали комп’ютер, холодильники, пральні машини, праски. Також постійно купуємо журнали та бланки для ведення документації, пральні, чистячі та миючі засоби, пакети для сміття...»

Про умови, в яких перебувають психічно-хворі туберкульозники, важко казати. Пацієнти регулярно отримують невідповідну нормам їжу - хлібні котлети, каші, супи та борщі на воді, прісні оладки. Ходять у недоносках. Взимку працівники заклеюють вікна клейонкою, на яку теж «скидаються», і закутують підопічних у ковдри та додатковий одяг. Від протягів через великі щілини в старих віконних рамах пацієнти дуже мерзнуть! Парадокс, але за це ще й на горіхи персоналу від керівництва дістається.

Без душу й рукавичок, але... з туберкульозом

Та й це - не найстрашніше. За диспансеризацію чи загальні аналізи, що здають у своєму ж закладі, працівники сплачують внески до «Фонду Святого Пантелеймона». Насправді такі послуги мають надавати колективу безкоштовно. Найбільше переживають, що кімнати для гігієни, аби прийняти душ після контакту з хворими на сухоти, немає. Як і належного забезпечення антисептичними та дезінфікуючими розчинами, засобами індивідуального захисту (гумовими рукавичками, масками, хепофільт-рами)... Про що може йти мова, якщо не було навіть устаткування для забору крові! Вакуумні пробірки, бактерицидні лампи та ємності для аналізів - і ті на плечах персоналу. Згідно з чинним законодавством подібні моменти передбачені як першочергові, проте в Чернігові ними чомусь відверто нехтують.

«Комісію з інфекційного контролю створили тільки цьогоріч, 23 січня, хоча мали б - із першого дня роботи диспансеру. Як закладу присвоїли вищу акредитаційну категорію, якщо до сьогодні не було жодних кваліфікованих перевірок відділення?!.. Це питання взагалі не розглядалося!» - зауважують медики у зверненні.

Впевнені, саме через це їхні колеги й отримали професійні захворювання. Зокрема, торік у двох молодших медичних сестер діагностували туберкульоз, а трохи раніше, в 2011-му. відповідний «вирок» винесли ще одній співробітниці. Потім її звільнили і прикрий інцидент забули. Про все інше також замовчували: робоче місце в медичній галузі нині на вагу золота!

Маєток, дача, авто та відділення — що зайве?

«На чисту воду», так би мовити, керівництво 11-го відділення вивели цього літа. Оксана Будьонна неодноразово вимагала від начальства відповідей і дій. Але, коли ні того, ні іншого не отримала, ініціювала колективне звернення. Документ «про наболіле» разом із підписами подала до Новозаводської та Громадської рад.



- Пішла «ва-банк». Знала, що скоротять, та розуміла, що все одно не зможе більше працювати в закладі. Й ногою туди не ступить! -продовжує співбесідниця Тамара Петрова. -Проте після її гучного виступу та звинувачень, а також засідання профільної комісії 13 червня, у грі нарешті з’явився і головний лікар психоневрологічної клініки...

Володимир Ященко вже тринадцять років обіймає посаду очільника закладу. Як зазначають працівники медичної установи, за цей час встиг і сучасний маєток зі зрубу звести, і дачею неподалік міста обзавестися, і новенький позашляховик прикупити. У лікарні ж грошей завжди бракує, хоча начальник управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА Петро Гармаш і керівник обласного протитуберкульозного диспансер. Микола Дейкун завіряють - державне фінансування закладу завжди стовідсоткове : заборгованості немає. Куди тоді спрямовували ці кошти? Протягом п’яти років відділення зовсім не забезпечували препаратами для швидкої медичної допомоги та ліками для хворих! Медикаменти працівники виписували й купували за вказівкою адміністрації, а не за передбаченим переліком для потреб закладу. Втім, минулої осені лікарня «змилувалася» - придбала двадцять бактерицидних ламп, замість передбачених нормою вісімдесяти, і сто тридцять п’ять хепофільтрів, яких вистачає тільки на місяць. Як і раніше, довелося просити підтримки у волонтерів...

«Уявіть, як ставиться до нас керівництво, якщо ні до Дня медичного працівника, ні до свята медичної сестри навіть і вітань ніяких не було! Корпоративні урочистості, бенкетні заходи й туристичні поїздки - взагалі мрія! Внески у профспілковий комітет є, а результату зась. Колеги, що мають стосунки чи родинні зв’язки з керівництвом, взагалі робочий час не відпрацьовують!..» - діляться наболілим працівники відділення у своєму зверненні.

Вирок чи пенсія? або Лікарі, збирайте речі

Ситуацію, котра склалася не на користь лікарні, Володимир Ященко спробував вирішити звичними методами - зібрав підписи для нового звернення від працівників, які начебто «не знали, що тоді підписували, і на що погоджувалися». Натомість, головлікар лише додав масла у вогонь.

- Вони вперше зважилися на правду, якою б гіркою вона не була. Не злякалися й втратити робоче місце, - додає у спілкуванні з нами Тамара Петрова, перший заступник голови Громадської ради при Чернігівській облдержадміністрації. - Навіть, якби це був тільки один підпис, або одне слово - ми мали б відреагувати і розібратися з цим.

Незаперечний факт, що права пацієнтів і персоналу, котрий їх обслуговує, грубо порушують. Всі вищеподані аргументи суперечать, насамперед, здоровому глузду та людяності. Потім - законодавству України, локальному документу закладу (колективному договору) та комплексному плану з охорони праці.

Скільки тут правди - вирішуватиме спеціальна робоча група гри постійній комісії обласної ради. Можливе, викриють ще й не таке... Крім перевірки й вирішення проблемних питань, обговорять перспективи використання будівлі відділення №11 Чернігівського обласного психоневрологного диспансеру, що по вулиці Івана Мазепи. 3.

- Заклад у такому занедбаному стані, що витрачати гроші на нього марно - можна звести ще кілька маєтків, - розмірковує Тамара Петрова. - Найраціональніше буде приєднати відділення до Чернігівського протитуберкульозного диспансеру як структурний підрозділ, бо обидві установи мають однаковий профіль лікування. Остаточного рішення поки немає, та робити щось, безумовно, треба.

Щодо очільника психоневрологічної лікарні Володимира Ященка, то його подальша доля невідома.

- Суду навряд чи дочекаємося. Мо на пенсію відправлять або на якусь нижчу посаду переведуть, - припускає співбесідниця.

Працівникам 11-го відділення у Громадській раді пообіцяли, що нікого у колективі не звільнятимуть. Але чи витримають вони після таких знущань можливу чергову порцію «незадоволення» від начальства?..

Валерія Шеремет, "Деснянка" №32 (665) від 10 серпня 2017

Теги: 11-е відділення, психоневрологічна лікарня, Валерія Шеремет, "Деснянка"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект