Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Директор Остерського ринку перед смертю подзвонив сусіду


Директор Остерського ринку перед смертю подзвонив сусіду

22 липня у місті Остер Козелецького району застрелився 56-річний Володимир Коротков, директор Остерського ринку. 



Постріл жваво обговорюють у місті, бо ще не забулося самогубство головного лісничого Остерського військового лісництва 50-річного Валентина Судака. Чоловік у лютому повісився, перед цим залишив записку, в якій вказав, кого винуватить у своїй смерті.

28 липня, 10 ранку. На ринку Остра не людно. З десяток торгівців продають молоко, сир, городину і м’ясо. І стільки ж яток з різними товарами. Після того, як у місті відкрився супермаркет «Сільпо», багатьом підприємцям довелося згорнути бізнес. Торгівля вирує лише у вихідні до опівдня.

Продавці розповідають: Володимир Коротков став директором ринку десь з півроку тому. Поміж себе вони його називали Кернесом. Бо ходив у окулярах, схожих на ті, що носить мер Харкова Геннадій Кернес.

Збоку здавалося, у чоловіка все в шоколаді. Коротков разом з підприємцем Володимиром Бородавком вели справи. В офісі ринку цідять крізь зуби:

— У нас було два директори, тепер один.

Будинок, де жив Коротков, — за п’ять хвилин ходу від річки Десна. Високий паркан, усе зачинено. Стукаю.



— Там нікого немає, — говорить сусід, 59-річний Михайло Ходаченко. — Я наглядаю за двором, годую курей, собаку, японських рибок. Ось, подивіться, які красиві, червоні. Плавають у невеликому ставку. Володя їх купив по 700 гривень за штуку для душі. Коли брав, продавець сказав: «Я можу вам впарити дорогий корм, але не буду, бо вони люблять кукурудзяну варену кашу». От я і варю, годую. Взимку рибки опускаються на дно (глибина десь на зріст людини) і не їдять. Я тут і за сторожа, і за садівника.

Володимир дуже любив перші страви: супи, борщі і т. д. Я розлучений, живу з сином. Отож готувати навчився. Квіточки, грядки полоти приходила жіночка. Це вона квіти поставила на місці його загибелі. Володимир картоплі не садив, оточував себе тим, що радувало око.

— Ото і ялин насадив — погана прикмета, — зауважую.

— Не знаю такого. Володимир зовсім не пив. Спокійний чоловік був. До старих прихильно ставився. Бувало, їде з Києва на своєму «Мі-цубісі Паджеро Вагон», молодих не бере, а пенсіонерів — завжди. Він же з Києва. Там — сім’я. Працював начальником служби охорони в одному з банків. Коли той закрився, переїхав жити в Остер. Стару хату за 600 доларів купив тут ще років 16 тому.

— Чому в Острі, а не під Києвом десь?

— Була фірма: возили вугілля з Донецька. Компаньйон купив собі тут будинок, і Володимир заразом. Хату ми з братом йому відбудували. Я зі своїм братом живу через стіну, та менше з ним спілкувався, ніж з Вовою. Цікава була людина. Дві вищі освіти, капітан КДБ. Майстер спорту СРСР з гімнастики. Я в журналі «Огонек» за 1976 рік його фото ще молодого бачив. Він ніколи не хвалився. Любив полювання, риболовлю, приймати гостей. Бувало, купить сома чи судака кілограмів 20-30. Наваримо, насмажимо, гості поз’їжджаються — весело. Дружина приїздила на вихідні. Донька доросла.

— Якщо все так було добре, то чому?

— Останні півроку він ходив засмучений. Я в душу не ліз. Міркував собі так: захоче людина, сама розкаже. Певно, дарма не поцікавився.

— Михайле Івановичу, півроку Коротков ходив пригнічений, стільки ж він і директор. Може, з бізнесом щось?

— Не знаю. Я Бородавка питав. Казав, що справи йдуть нормально.

У нас роками була традиція щоранку пити каву. У Володі кавомашина. Чи то капучіно, чи ще щось зробить. Того дня він чомусь її не зварив. Зазбирався на роботу. Я кажу: «А традиція?» Він: «Яка?» — «Кава». — «А...». Пішов, зварив велику порцію, попили, і кожен подався у справах. Того дня я з сином поїхав до товариша на свіжину. А він опівдні вернувся з базару. І дзвонить мені: «Де ти знаходишся?» «Якщо треба, буду через 15 хвилин», — кажу.

— «Напевно, я тебе не діждусь», — сказав.

«Так ввечері побалакаємо»,— я йому. Невдовзі дзвінок від його дружини: «Спасай Володю». А я чарку випив— за кермо сідати зась. Кажу сину: «Я десять тисяч штрафу платити не хочу, вези».

Примчав, заскочив до двору. А Володя під деревом собі в рот з мисливської рушниці вже вистрелив. Я давай набирать «швидку», руки трясуться, ніяк не можу на сенсорному телефоні набрати (він подарував, я свій на риболовлі втопив).

Побіг до сусідів. Викликали поліцію.

Приїхав Бородавко, кричить: «Він ще живий, треба рятувати». Дзвонили в остерську лікарню, там сказали: «Везіть на Козелець». Поклали в Бородавкову машину і повезли. Дорогою він командував, щоб готували ноші, лікарів і т. д. Ввечері Вова помер. Поліція забрала відео з камер спостереження. Кажуть, що перед смертю він повідправляв СМСки друзям. Заповідав, де його ховати.

Кремували Володю у Києві на Байковому кладовищі. Багато друзів прийшло попрощатися. Потім до гробу підійшло двоє чоловіків, і він поїхав у піч. Урну поховали, певно, на Лісовому. Поминали у ресторані «Козачок».

* * *

Політичних мотивів у самогубстві колишнього КДБшника експерти не знаходять. Перед смертю Володимир Коротков надіслав СМС дружині, в якому попросив вибачення і попрощався. Поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 120 («Доведення до самогубства»).



Валентина Остерська, "Вісник Ч" №31 (1630) від 3 серпня 2017

Теги: Остер, Козелецький район, застрелився, Володимир Коротков, Валентина Остерська, "Вісник Ч"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект