moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Директор Остерського ринку перед смертю подзвонив сусіду



Директор Остерського ринку перед смертю подзвонив сусіду

22 липня у місті Остер Козелецького району застрелився 56-річний Володимир Коротков, директор Остерського ринку. 



Постріл жваво обговорюють у місті, бо ще не забулося самогубство головного лісничого Остерського військового лісництва 50-річного Валентина Судака. Чоловік у лютому повісився, перед цим залишив записку, в якій вказав, кого винуватить у своїй смерті.

28 липня, 10 ранку. На ринку Остра не людно. З десяток торгівців продають молоко, сир, городину і м’ясо. І стільки ж яток з різними товарами. Після того, як у місті відкрився супермаркет «Сільпо», багатьом підприємцям довелося згорнути бізнес. Торгівля вирує лише у вихідні до опівдня.

Продавці розповідають: Володимир Коротков став директором ринку десь з півроку тому. Поміж себе вони його називали Кернесом. Бо ходив у окулярах, схожих на ті, що носить мер Харкова Геннадій Кернес.

Збоку здавалося, у чоловіка все в шоколаді. Коротков разом з підприємцем Володимиром Бородавком вели справи. В офісі ринку цідять крізь зуби:

— У нас було два директори, тепер один.

Будинок, де жив Коротков, — за п’ять хвилин ходу від річки Десна. Високий паркан, усе зачинено. Стукаю.



— Там нікого немає, — говорить сусід, 59-річний Михайло Ходаченко. — Я наглядаю за двором, годую курей, собаку, японських рибок. Ось, подивіться, які красиві, червоні. Плавають у невеликому ставку. Володя їх купив по 700 гривень за штуку для душі. Коли брав, продавець сказав: «Я можу вам впарити дорогий корм, але не буду, бо вони люблять кукурудзяну варену кашу». От я і варю, годую. Взимку рибки опускаються на дно (глибина десь на зріст людини) і не їдять. Я тут і за сторожа, і за садівника.

Володимир дуже любив перші страви: супи, борщі і т. д. Я розлучений, живу з сином. Отож готувати навчився. Квіточки, грядки полоти приходила жіночка. Це вона квіти поставила на місці його загибелі. Володимир картоплі не садив, оточував себе тим, що радувало око.

— Ото і ялин насадив — погана прикмета, — зауважую.

— Не знаю такого. Володимир зовсім не пив. Спокійний чоловік був. До старих прихильно ставився. Бувало, їде з Києва на своєму «Мі-цубісі Паджеро Вагон», молодих не бере, а пенсіонерів — завжди. Він же з Києва. Там — сім’я. Працював начальником служби охорони в одному з банків. Коли той закрився, переїхав жити в Остер. Стару хату за 600 доларів купив тут ще років 16 тому.

— Чому в Острі, а не під Києвом десь?

— Була фірма: возили вугілля з Донецька. Компаньйон купив собі тут будинок, і Володимир заразом. Хату ми з братом йому відбудували. Я зі своїм братом живу через стіну, та менше з ним спілкувався, ніж з Вовою. Цікава була людина. Дві вищі освіти, капітан КДБ. Майстер спорту СРСР з гімнастики. Я в журналі «Огонек» за 1976 рік його фото ще молодого бачив. Він ніколи не хвалився. Любив полювання, риболовлю, приймати гостей. Бувало, купить сома чи судака кілограмів 20-30. Наваримо, насмажимо, гості поз’їжджаються — весело. Дружина приїздила на вихідні. Донька доросла.

— Якщо все так було добре, то чому?

— Останні півроку він ходив засмучений. Я в душу не ліз. Міркував собі так: захоче людина, сама розкаже. Певно, дарма не поцікавився.

— Михайле Івановичу, півроку Коротков ходив пригнічений, стільки ж він і директор. Може, з бізнесом щось?

— Не знаю. Я Бородавка питав. Казав, що справи йдуть нормально.

У нас роками була традиція щоранку пити каву. У Володі кавомашина. Чи то капучіно, чи ще щось зробить. Того дня він чомусь її не зварив. Зазбирався на роботу. Я кажу: «А традиція?» Він: «Яка?» — «Кава». — «А...». Пішов, зварив велику порцію, попили, і кожен подався у справах. Того дня я з сином поїхав до товариша на свіжину. А він опівдні вернувся з базару. І дзвонить мені: «Де ти знаходишся?» «Якщо треба, буду через 15 хвилин», — кажу.

— «Напевно, я тебе не діждусь», — сказав.

«Так ввечері побалакаємо»,— я йому. Невдовзі дзвінок від його дружини: «Спасай Володю». А я чарку випив— за кермо сідати зась. Кажу сину: «Я десять тисяч штрафу платити не хочу, вези».

Примчав, заскочив до двору. А Володя під деревом собі в рот з мисливської рушниці вже вистрелив. Я давай набирать «швидку», руки трясуться, ніяк не можу на сенсорному телефоні набрати (він подарував, я свій на риболовлі втопив).

Побіг до сусідів. Викликали поліцію.

Приїхав Бородавко, кричить: «Він ще живий, треба рятувати». Дзвонили в остерську лікарню, там сказали: «Везіть на Козелець». Поклали в Бородавкову машину і повезли. Дорогою він командував, щоб готували ноші, лікарів і т. д. Ввечері Вова помер. Поліція забрала відео з камер спостереження. Кажуть, що перед смертю він повідправляв СМСки друзям. Заповідав, де його ховати.

Кремували Володю у Києві на Байковому кладовищі. Багато друзів прийшло попрощатися. Потім до гробу підійшло двоє чоловіків, і він поїхав у піч. Урну поховали, певно, на Лісовому. Поминали у ресторані «Козачок».

* * *

Політичних мотивів у самогубстві колишнього КДБшника експерти не знаходять. Перед смертю Володимир Коротков надіслав СМС дружині, в якому попросив вибачення і попрощався. Поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 120 («Доведення до самогубства»).



Валентина Остерська, "Вісник Ч" №31 (1630) від 3 серпня 2017

Теги: Остер, Козелецький район, застрелився, Володимир Коротков, Валентина Остерська, "Вісник Ч"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект