«Він був одним із нас»

Під таким гаслом в обласному Палаці дітей та юнацтва пройшов 15-й звітний концерт вихованців гуртка «Гра на гітарі». Один за одним виступали юні гітаристи, демонструючи різний рівень. Для когось це був перший публічний виступ. Були й музиканти, які вже досягли певних висот. І разом з учасниками концерту, їхніми батьками та друзями в просторій аудиторії незримо був присутній колишній гуртківець Палацу Євген Бушнін, який, на жаль, два роки тому загинув в АТО на Сході України. Фото героя з розповіддю про нього розміщувалось на спеціальному стенді. Пам’яті Євгена Бушніна і був присвячений цей мистецький захід.



Мама Євгена Наталія Миколаївна Бушніна не приховувала свого хвилювання і вдячності за те, що про її сина не забувають.

Згадуючи його дитячі роки, вона зазначила, що Женя зростав дуже веселим і дружелюбним хлопчиком. І майже усі його шкільні роки пройшли у Палаці. З 1-го класу він, зокрема, займався спортивною гімнастикою у Олександра Івановича Терещенка. А ще він дуже любив музику, вчився грати на гітарі. Будучи 17-тирічним юнаком став членом гуртка «Дискоклуб», який тоді у Палаці очолював другокурсник Чернігівського педагогічного університету Андрій Терещенко (нині він керівник гуртка «Гра на гітарі»). Отже, мій син був одним із вас,- сказала перед початком концерту Наталія Миколаївна Бушніна.



Вихованці Дитячої інформаційної агенції «Крила» по закінченні програми скористались можливістю поспілкуватися з мамою героя.

- Наталіє Миколаївно, Ваш син закінчив історичний факультет Чернігівського педагогічного університету. Він був учителем?
- Ні, він захопився археологією і працював в археологічних експедиціях.

- Євген брав участь у Революції Гідності?
- Безпосередньо у тих подіях він участі не брав, але надавав посильну допомогу. На роботі вони виготовляли щити, якісь знаряддя...він підтримував це всією душею.

- А як Ви сприйняли його рішення піти в зону проведення АТО?
- Це був шок. Тому що ніхто про це не знав. В армії він не служив. Військового квитка у нього не було. Згодом я дізналася, що він добровільно з другом пішов до Чернігівського військомату. Друга не взяли, а Євген 5-го вересня 2014-го року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

- Вам відомо за яких обставин він загинув?
- Це сталося 10 лютого 2015-го року. Ми з ним розмовляли по телефону об 11-й 30-ть, а орієнтовно о 12 годині бойовики почали обстрілювати Краматорськ. Саме тоді під час виконання військового обов’язку Женя був смертельно поранений у груди – осколком йому розірвало легені.

- А через півроку Указом Президента України Євген Бушнін був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Тобто Ваш син загинув як герой?
- Про його героїчні вчинки я нічого не можу сказати. Тільки те, що він піднявся з дивану і добровільно пішов до війська, на мою думку, вже є героїзмом. Деякі «отвиливают», деяких «откупают»... На одному з заходів треба було відповісти на кілька запитань анкети і зокрема про те, який геройський вчинок здійснив ваш син. Якщо чесно, я цього не знаю. Але під час спілкування з бойовими побратимами Євгена хлопці мені сказали, що сама служба у загоні спецпризначення має свою специфіку: мовляв, чим менше нас бачать і чують, тим краще, тим більшого успіху ми досягаємо. Розповіли вони мені і про те, як одного разу кілька наших бійців потрапили в засідку, потрібні були добровольці, щоб пішли їх виручати, і мій Женя відгукнувся одним із перших…

З дня загибелі Жені минуло більше двох років. Хоч трохи змиритися з горем мені допомагає підтримка друзів мого сина. І з університету, і зі служби. Ці хлопці приїжджали 10 лютого на другу річницю його загибелі. Скільки прекрасних слів я від них почула. Як я рада була з ними зустрітися. І вони продовжують мені телефонувати. Знаєте, як це підтримує! Ніякі пам'ятники, ніякі меморіальні дошки не замінять живої пам'яті про сина. І я дуже тішусь, що про нього не забувають. У педуніверситеті була організована виставка, присвячена йому, взимку відбувся футбольний турнір (хлопці-атовці проводили) і одна з восьми команд була названа його ім'ям. Цей захід в обласному Палаці дітей та юнацтва… Адже Женя дуже любив музику, дуже любив гітару. І я ніби то повернулася у дитинство та юність свого сина. У нас вдома постійно проходили репетиції.



- А які Ваші враження від концерту?
- Я приємно вражена. Такі красиві і талановиті діти! На фоні тих жахливих подій, що не так давно відбулися у нашому місті, це чудо.

- Ви маєте на увазі жорстоке побиття дівчинки однолітками?
- Так. Якщо діти не зайняті чимось прекрасним і цікавим, ясна річ, підуть тільки «на вулицю». А тут у них ганебних вчинків не буде. Тому що вони в музиці. А музика - це завжди життя, культура, надія. І ці прекрасні діти – це віра, що все у нас буде добре, що в України є майбутнє.

До речі, двоє вихованців гуртка «Гра на гітарі» наприкінці квітня представлятимуть обласний Палац дітей та юнацтва на конкурсах і фестивалях: Аліна ГАЙ – у Львові у конкурсі «Світ талантів», а Андрій Чорний візьме участь у конкурсі Української патріотичної пісні та поезії «Янголи світла» у Чернігові.

Що ж до традиційного, нагадаємо, вже 15-го звітного концерту вихованців гуртка «Гра на гітарі», то його керівникові Андрію Терещенку було дуже приємно, що мама його колишнього вихованця, а згодом друга Євгена Бушніна, Наталія Миколаївна, яка перед звітом мала намір послухати тільки дві чи три композиції, залишилася до кінця концерту. Тобто, як творча людина вона відчула об’єднуючу магію гітари. Те, що роднить цих дітей з її сином, бо ці юнаки і дівчата грають ту ж саму музику, яку грав і її син. Перше ж знайомство Андрія Терещенка з Євгеном Бушніним відбулося 24 роки тому, коли Женя спочатку прийшов у гурток «Дискоклуб». Потім він ходив на гітару. А згодом вони грали в одному чернігівському гурті «Кущі». Мали виступати разом і на Зеленій сцені у 2014 році у спеціальному проекті, присвяченому легендарному гурту БІТЛЗ. Готувалися.... Навіть залишилися фотографії. Тобто це були останні фотографії Євгена Бушніна у Чернігові. Та у день концерту він мав уже бути на призовному пункті. Тож ввечері зі сцени оголосили, що музиканти будуть грати для Євгена і сподіваються, що згодом вони ще виступлять разом. Та не судилося.

«Євген був дуже світлою, позитивною людиною і гарним музикантом. І це підтверджую не лише я, а і його компетентні друзі – додає Андрій Терещенко. Восени на базі обласного Палацу дітей та юнацтва ми плануємо провести Фестиваль гітарної музики пам’яті прекрасної людини, патріота та музиканта Євгена Бушніна. Впевнені, це свято не тільки додасть юним музикантам снаги та майстерності, а й сприятиме їхній справжній позитивній популярності серед однолітків. Адже музика, у тому числі і гітарна, несе добро та радість».

Матеріали по темі:

Преклонив колени, Чернигов попрощался со спецназовцем Евгением Бушниным, который погиб в Краматорске

«Мне не нужен герой. Мне нужен живой»

Віра Лисиця, дитяча інформаційна агенція «Крила». ОПДтаЮ

Теги: Євген Бушнін

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект