moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Пожежа «запалила» багаття милосердя



Пожежа «запалила» багаття милосердя

На згарищі хати у селі Кобижча Бобровицького району, де ще взимку трапилася пожежа, працюють усі небайдужі. Місцеві мешканці ловлять кожну погожу днину, аби допомогти 68-річній Валентині Іванівні Гурик відбудуватися. Адже жінка вже й так півтора місяці живе у холодній літній кухні з полу якої аж вітер свище, бо того жахливого січневого дня вогонь забрав все – дах над головою, одяг, харчі...



Біда до бабусі Валентини постукала несподівано, хоча вже не вперше приходить і змушує нещасну лити гіркі сльози. Дванадцять років тому вона поховала свого молодшого тридцятирічного сина Валерія, якого привалило цеглою на місцевій фермі. Через кілька років раптово помер чоловік. А тепер ще й пожежа звалилася на тендітні плечі Валентини Іванівни. Внаслідок загорання будинок зазнав значних ушкоджень. На щастя, сама господиня вціліла. Її в той час не було вдома.

«Я пішла в центр до крамниці. І через сорок хвилин мені подзвонили і сказали, що горить моя хата. У мене топилася груба, можливо десь іскра вилетіла чи може якесь замикання сталося, бо старих електричних дротів по хаті чимало. Хто зна... Сусіди, що живуть через паркан одразу викликали пожежну і мені набрали. Людей тут назбиралося пів села. Я щодуху забігла у двір і перекрила газ. Добре, що одразу збагнула, хоч і була у шоковому стані. А то все вщент би вигоріло».

Впоратися самотужки з такою наругою, що як сніг на голову звалилася на стареньку, просто неможливо. Адже залишитися на схилі літ практично без даху над головою посеред зими – дуже й дуже страшно. Вогонь, як язиком, злизав все в домі за лічені хвилини. Хоча на виклик виїхало дві пожежні з Кобижчі і одна з Бобровиці. От тільки їхали, за словами постраждалої, понад пів години.



«Я не розумію, чому так довго не було рятувальників. Їх одразу викликали. Але в нас без повідомлення начальнику частини ніхто на виклик не виїжджає. Хоча мають дві машини. Одну нову. Леонід Яковишин у минулому році надав. Та не спішили вони...», - витирає сльози бабуся.

У начальника пожежної частини своя правда. Він запевняє, що обидві машини прибули на місце події за п’ятнадцять хвилин.

«Я навіть сільському голові давав виписку: у скільки поступив дзвінок, коли виїхали, і коли прибули. Я розумію Валентину Іванівну, коли горить власна хата – хвилина за кілька рахується. Бо дивитися як полум’я з’їдає нажите роками – це рівно тому, що різати по живому. Іще одне непорозуміння через яке затрималися машини: ніхто не додумався зателефонувати на 101, а набирали наш звичайний стаціонарний. Він на той час не працював, - зізнається В’ячеслав Бушура. – Потім зателефонували мені на мобільний і машина виїхала на виклик. За кілька хвилин пішла і друга, коли я підняв рятувальників з іншої зміни. З приводу наступного непорозуміння: так, мої хлопці мені доповідають, що вони їдуть на виклик, але не питають: нам їхати чи ні. А коли вже на виїзді телефонують на мобільний і кажуть, мовляв, їдемо за такою адресою. Нині почався пожежо-небезпечний період. Ми в повній готовності. Вже й акамуляторами новими забезпечені, дякуючи «Землі і волі» та сільській раді. Працюємо оперативно. Ось лише за вихідні два виїзди – загорання сухої трави на чималій території. Я розумію горе громадянки Гурик, але якщо б ми приїхали через сорок хвилин, як вона каже – матеріальні втрати були б набагато більшими».



Та світ не без добрих людей, тож не залишили в біді й пенсіонерку. Значну допомогу отримала від ТОВ «Земля і воля».

«Якби не вони – я б собі дах наврядчи перекрила. Дякувати керівництву господарства, що не лишають таких як я сам на сам з лихом. Забезпечили металочерепицею і необхідними матеріалами для заміни даху. А люди скільки несуть. Мені соромно брати, але розумію, що без їхньої допомоги на свою пенсію у літній кухні доведеться й надалі жити. Сусіди багато допомагають у відновленні житла».

Важко навіть уявити, як би довелося без сторонньої допомоги цій нещасній жінці, у якої лишився лише один син – опора і допомога у всьому. Тому вдячності господині немає меж. Вона зі сльозами дякує усім тим, хто підтримав її у цю тяжку мить випробувань.

«Нехай добро ними зроблене – добром і відгукнеться», - говорить Валентина Іванівна сусідам, близьким і просто небайдужим...



Сніжана Божок, "Чернігівщина" №31 (588) від 4 серпня 2017

Теги: с.Кобижча, Бобровицький район, пожежа, допомога, Валентина Іванівна Гурик, Сніжана Божок, "Чернігівщина"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект