moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Бобровицьку гімназію «проміняла» на школу в Техасі



Бобровицьку гімназію «проміняла» на школу в Техасі

Минулий навчальний рік для школярки Марії Соломатіної став справді особливим. Дівчина отримала змогу навчатися у Trinity High School у другому за кількістю населення та величиною штаті Америки -Техасі. Потрапила туди юна бобровичанка завдяки своїй наполегливості та цілеспрямованості, адже виграла грант. Марія вже давно цікавилася програмами обміну і вивчала самостійно англійську мову, бо неабияк хотіла відкрити світові Україну. Тому її мотиваційний твір на тему «Чому саме я?» став одним із кращих і вона потрапила до числа фіналістів. Співбесіду на знання мови та вміння поводитися пройшла успішно, і ось час збирати валізи.



Налаштовуючись на дорогу до США, дівчина переглядала відеоролики, читала літературу про омріяну країну. І лише згодом зрозуміла, що в реальному житті все інакше...

На асфальті хоч яєчню смаж

Подорож до Америки виявилася для школярки надзвичайно захоплюючою і насиченою. Заокеанська країна зустріла температурою повітря плюс 47 градусів Цельсія і величезними кактусами. Не зовсім такими уявляла Марія Штати.

«З аеропорту нас привезли до Аризони - це один із найспекотніших штатів Америки. Там на розпеченому асфальті можна було яєчню смажити, - усміхається моя співбесідниця. - Три дні готували до нового життя. Пояснювали, як маємо поводитися у новій родині, розповідали про наші права і обов’язки, проводили тренінги. Далі розподілили, хто куди поїде. Я потрапила у дивовижний штат Техас. Він просто вражає своєю величчю, а ще - сумішшю розкоші та нашої, української, простоти, доступності, простодушності».



Марія потрапила до родини пенсіонерів. Волт та Каміла постійно приймали у себе школярів з усього світу, хоча мали своїх дітей і онуків. Одночасно з нашою Марією там проживала нідерландка Мірта, з якою вони дуже потоваришували. Ще й в один клас потрапили.

Учитель у школі - твій друг

За словами бобровичанки, система викладання у тамтешній старшій школі суттєво відрізняється від нашої. По чотири уроки щодня, які тривають півтори години. 150 предметів на вибір, а з них обирають близько восьми. Багато практичних робіт, під час яких учні творчо мислять і наочно спостерігають те, що вивчають. «Учитель у США - твій друг. У класі максимум 20 учнів, тому викладач може більше уваги приділити кожному. Пожартувати, перекинутися добрими словами і просто поцікавитися, як справи, - розповідає наша героїня. - Там легше навчатися, ніж у нас в Україні. Головне - слухати викладача. Домашніх завдань мало. Відверто зізнаюся, я їх рідко робила, бо хотіла більше ознайомитися з культурою країни, оцінити зсередини дозвілля американців, побачити, чим живе ця багата й успішна країна».

Та попри те, що дівчина не сиділа годинами за книжками, навчальний рік закінчила на відмінно.

Юна мандрівниця відзначила: у тамтешніх її однолітків інше ставлення до життя. Вони мають право водити машину з 16 років, багато з них до цього віку встигають собі заробити на авто. Там ніхто не ходить пішки. Дівчатам до школи було трохи більше милі, але їх постійно відвозив водій. «Більшість американців знає, чого хоче. Однак я не можу сказати так про всіх: дехто просто спускає гроші на розваги. Дехто думає, що хоч і не матиме роботи, то зможе прожити на соціальні виплати. Ті ж, у кого є мотивація - візьмуть максимум від навчання і знайдуть достойну роботу», - ділиться спостереженнями Марія.

Дев’ять зайвих кілограмів

Американці живуть дещо іншим життям. У них свої клопоти, тому не варто дивуватися, якщо вранці вони підуть на роботу або у своїх справах і не подадуть вам сніданок, а запропонують скористатися холодильником. А ще, за словами школярки, не варто підходити до них близько під час спілкування.

«У них є особиста зона - десь близько метра. Вони не українці, які обіймаються під час привітання чи прощання. Спочатку мене це насторожило і навіть дещо образило: чому це від мене відходять? Можливо, я їм неприємна? - й досі обурюється дівчина. - Але потім мені розповіли, що це така особливість у цієї нації. Хоча насправді вони дуже дружелюбні і комунікабельні».



Родина, в якій проживали дівчата, ніколи не заморочувалася з приводу харчування. Продуктів різноманітних було вдосталь, але щоб стіл накривати, то таке лиш на вечерю. І то не щодня.

«Вранці якісь пластівці з молоком. По обіді здебільшого фастфуд, а вже ввечері більш нормальна їжа. Вони давали нам гроші на харчування у кафе і ресторанах», - дивується школярка.

За словами Марії, жінки там не «паряться» на кухні.

І навіть якщо американці готують самі, то роблять це подружжям, навіть якщо часи закоханості вже давно минули. На кухнях є все, аби полегшити їм роботу: зручні кавоварки, тостери, посудомийки. Що казати, рідко в якій оселі є праска - все роблять автомати.

«У нас був лише один обов’язок по дому - покласти у посудомийку тарілки після того, як поїмо.

Все! Прибирати до нас ходила жінка двічі на тиждень. Готувати ніхто не змушував. Звісно, я пробувала їх пригостити нашим борщем і варениками, але ці страви, на жаль, у мене не вийшли. Не дуже я вмію готувати», - зізнається дівчина.

Ще школярка розповідає, що американці - це нація, яка любить попоїсти.

«Куди не підеш - їжа. На спортивних змаганнях - лотки зі смаколиками, у церкві - теж. Це мене аж відлякувало трохи. Але яке там усе смачне! Особливо вразила мексиканська кухня. Мені мої американські батьки на свята дарували сертифікат на похід у мексиканські ресторани. Це було свято. Недарма я набрала дев’ять зайвих кілограмів. А Каміла з мене лише сміялася, мовляв, це ще не багато: у нас одна дівчина рік жила, так на двадцять кіло погладшала. Батьки ледь упізнали, коли та додому повернулася, їм смішно, а мені не дуже. І це при тому, що я там щодня по п’ять кілометрів бігала. Так у них заведено, тому вирішила не виходити за рамки загальноприйнятих правил. А ще двічі на тиждень ходила на лакрос (командна гра з твердим гумовим м’ячем, який переносять полем за допомогою кросів - сіток на довгій ручці)».

Другій раз - в одинадцятий клас

Марія Соломатіна в американській школі закінчила одинадцятий клас, хоча мала б іти у десятий, але там дванадцятирічна освіта, тож її вирішили одразу прийняти до одинадцятого. Тепер для неї те, що ми звикли бачити з екранів телевізору про американських школярів, - міфи.

«Хоч там я закінчила навчання на відмінно, повернувшись додому, писала контрольні, тести, здавала такі собі іспити, щоб мене прийняли до одинадцятого класу. Все пройшло добре і тепер я знову в одинадцятому класі. Цей рік в Америці мені допоміг повірити в себе, і я ще раз пересвідчилася, що треба над собою працювати, удосконалюватися, адже наше майбутнє залежить лише від нас самих», - наголосила наша героїня.



Активну, усміхнену й оптимістичну Марію добре знають у Бобровицькій гімназії. Вона одна з найуспішніших учениць освітнього закладу, на яку покладають великі надії. У майбутньому дівчина хоче пов’язати своє життя з рекламою і вже зараз над цим працює. А ще у неї чудове життєве кредо: «Мети досягає той, хто її прагне!».

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №7 (616) від 16 лютого 2017

Теги: наші за кордоном, Марія Соломатіна, Бобровиця, Сніжана Божок, "Чернігівщина"

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект