Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Микола Романов: Робота з бездомними вимагає законодавчих ініціатив і чіткого алгоритму дій



Микола Романов: Робота з бездомними вимагає законодавчих ініціатив і чіткого алгоритму дій

 
Еволюція сформувала людину, але не застрахувала її від необачності. Зайвий доказ цьому — таке ганебне явище, як безпритульність, що є відображенням цілого букета суспільного негативу. Проблема масштабна, тож як би не хотілося сховати від неї, наче відома птаха, голову в пісок, тіло, тобто проблема, все одно залишається на поверхні.

Позитивний досвід міста Чернігова щодо попередження тяжких соціальних наслідків бездомності говорить про те, що громада спільно з владою свого часу не побоялася повернутися обличчям до проблеми, яку і в кращі часи суспільство воліло не помічати. Так на Святомиколаївській, 33 з'явився Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних, який 19 грудня, на День Святого Ми-колая відзначатиме свій перший 5-річний ювілей.

Дім на півдорозі

Про результати та перспективи роботи з його підопічними нам розповів Микола Миколайович Романов, котрий від самого моменту створення є керівником закладу, що для багатьох став рятівною соломинкою і навіть урятував не одне життя. До речі, цього року Микола Романов отримав почесне звання «Благодійник року» (у номінації «Приватна особа»). Нагорода невипадкова й цілком заслужена, адже його допомогу відчули понад 300 переселенців, сім'ї яких ще вчора, мали все для нормального життя, а сьогодні опинилися на межі виживання і фактично в ситуації підопічних Центру.

Загалом, із волонтерською роботою Центр, у якому на сьогодні перебувають 20 осіб, багато чого пов'язує. Враховуючи специфіку роботи та досить невисокі зарплати, його персоналу — 9 штатним працівникам — доводиться мати справу з особливою групою ризику, і ризики ці не враховуються. Правда, на це тут ніхто не скаржиться, адже навколо стільки людей, у яких від життя лишились самі друзки.

Щодо Чернігова, то загалом це одне з небагатьох українських міст, де влада і громада потурбувались про створення закладу. На сьогодні можна констатувати, що порівняно з результатами аналогічних центрів, громадські організації яких отримали мільйонні гранти, чернігівський Центр виглядає досить обнадійливо. І це при тому, що більшість питань, серед яких лікування та харчування, які поребують фінансових і матеріальних ресурсів, він вирішує самостійно.

За словами Миколи Романова, існування Центру (розрахований на 22 місця), згідно з положенням, спочатку було підпорядковане од ній меті — надати первинну допомогу людям без даху над головою. Простіше кажучи, не.дати померти їм на вулиці від переохолодження.

І це вдалося повною мірою, водночас під'їзди будинків зітхнули з полегшенням.

— Потрапляли до нас і люди безпритульні по факту, а юридично — ні, бо мали прописку. У ході роботи оголилася ціла низка проблем, які перешкоджали людині повернутися до нормального життя і вимагали шляхів вирішення. Адже нічліг — це, скоріше, разовий, превентивний захід, який поза рамками інших соціальноважливих послуг вирішує проблему в однобокому порядку. Тому до послуги надання тимчасового житла згодом додалися послуги харчування, юридичних консультацій, оформлення документів, тимчасової реєстрації, а також організували лікування та працевлаштування, — розповів керівник Центру. Він також висловив вдячність усім небайдужим чернігівцям, які хто чим міг допомагають у питаннях харчування та лікування. — За цей час до нас звернулися 943 людини (214 із місць позбавлення волі), які отримали понад 89 тисяч різних послуг.

За весь час заклад посприяв працевлаштуванню 164 підопічних 96 було відновлено паспорти, 429 зареєстровано за його адресою. Крім того, 112 пройшли курс лікування в стаціонарі (5.5 — у міській та обласній лікарнях, 20 — у тубдиспансері, 23 й 14 — у шкірно-венерологічному та психоневрологічному диспансерах). Крім того, 14 осіб знайшли рідні, утворилося 6 сімейних пар. Поховано було 5 людей.

Соціально виключені особи: хто винний?..

Здавалося б, для тих, хто потрапив у складні життєві обставини, є простий «рецепт»: звернутися до Центру, де на 3 місяці гарантовані дах над головою, тарілка супу, одяг (хоч і вживаний, та все ж одяг), а головне — можливість привести себе до ладу, відновити втрачені документи і влаштуватись на роботу. Утім, щодо останніх двох послуг, то це водночас і типова проблема, з якою не все так просто. Адже, не маючи документів, людині важко довести іноді навіть сам факт свого існування, не те що працевлаштуватись. Відповідними службами робота з паспортами ведеться, але в деяких випадках процес відновлення затягується надовго, на кілька років. І весь цей час людина перебуває в «підвішеному» стані, адже, щоб підтримувати своє існування, їй потрібно працювати.

Як показує практика, майже 70% підопічних центру готові до позитивних змін у житті, а також мають бажання і готові працювати.

— Так, скажімо, про працевлаштування інвалідів держава подбала: беручи їх на роботу, підприємство отримує податкові пільги. А що робити людям, у яких немає на руках документів? Вони розуміють, що нікому не потрібні, а значить, дорога в них одна... — каже Микола Романов.

Для чверті клієнтів бродяжництво стало раз і назавжди обраним способом життя. Вони «живуть одним днем», спиваються і деградують, жодні спроби «перевиховати» не дають позитивних результатів. Згідно з чинною Конвенцією прав людини, змусити працювати людину ніхто не може. Виходить, той, хто хоче мати роботу, не може її отримати, а хто може — не хоче.

Можливо, настав час визнати, що без рамок і обмежень, стримувальних факторів, які раніше діяли у вигляді законів, людина внаслідок негативних обставин, слабкості характеру нерідко приречена на аморальний спосіб життя.

Нагадаємо: у 1991-му був прийнятий закон «Про зайнятість населення», який скасував кримінальну відповідальність за дармоїдство (тунеядство — рос.) і визнав безробіття. Як наслідок, коли боротьба з цим явищем припинилась і відповідно термін «тунеядство» просто зник, воно знову з'явилось у всій красі. По мірі його поширення сформувалися окремий контингент соціальновиклю-чених осіб і відповідно байдуже ставлення до них суспільства.

За відсутності відповідальності свобода дій без життєвонеобхідних зобов'язань (таких як трудова діяльність) стала слизьким шляхом, санкціонованим державою та особистим вибором кожної людини.

До речі, нещодавно за подолання кореня зла взялися сусіди-біло-руси: влада вирішила повернути термін, а міністерства й відомства вже виступили з ініціативою ввести відповідальность відносно безробітних, а також накладання штрафів і податків до 1 тис. дол. на рік.

...і що робити?

Директор центру переконаний, що потрібна загальнонаціональна програма, в якій докладно викладена стратегія і методика соціальної реінтеграції бездомних осіб. Є новий парламент, і є сподівання, що пропозицію від Чернігова депутати візьмуть до уваги та напрацюють законодавче підґрунтя для конструктивної роботи в цьому напрямку. Однак важливою є і громадська думка, основна функція якої — соціальний контроль. Адже ми несемо, відповідальність також і за незроблене.

4-рівнева модель Центру: від нічліжки до місцевих «кібуцу»

Микола Романов уже давно плекає ідею пілотного проекту соціальної реінтеграції безпритульних у Чернігові. Спрямований він на відновлення втрачених соціальних зв'язків із суспільством, повернення до нормального способу життя шляхом формування позитивної мотивації в особи через трудову діяльність. Проект не є чимось революційним, але несе в собі найкращі напрацювання різних регіонів і зрештою міг би стати прикладом для інших областей. Задум цілком реальний, оскільки не потребує якихось фантастичних коштів, але вимагає відповідного приміщення в місті (скажімо, як у Полтаві, на 600 м2), поділеного на три умовно ізольовані підтипи, кожен із яких виконував би покладену на нього функцію.

Перший — нічліжка: приміщення на 12 місць із чітко визначеною регламентацією часу перебування в ньому (від 18.00 до 6.00, далі — санобробка приміщення), що пояснюється обмеженою функціональністю такого закладу. Ночівля в ній — це доступний спосіб пережити час, коли існує високий ризик обморожень і смерті від переохолодження.

Другий рівень — Центр соціальної адаптації на 20 осіб. Це ключовий заклад, де людина може розраховувати на комплексну допомогу, необхідну для реінтеграції в суспільство. На відміну від першого рівня — нічліжки, ЦСАБ орієнтований на осіб, які прагнуть змінити своє життя на краще. Наразі ці заклади об'єднані в один. Потреба в роздільному перебуванні пояснюється тим, що спільне проживання «обнадійливої» категорії з людьми, які живуть «одним днем», однакові умови не підтягують останніх, натомість демотиву-ють перших і зводять нанівець усю виховну роботу.

3-й рівень — соціальний готель на 30 осіб (до речі, він передбачений ст. 19 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»), наближений за умовами до хостелу. За кожен день перебування в ньому клієнт має сплачувати фіксовану символічну суму. Заробити кошти на проживання можна, зокрема, у майстернях при готелі, де трудова діяльність стимулює в підопічних потребу утримувати себе.

Подібні підрозділи в рамках проекту діють у Вінницькому закладі комплексного обслуговування бездомних.

Завершальною ланкою єдиного ланцюжка закладів можуть бути колективні спільноти на зразок ізраїльських «кібуцу». Це об'єднання людей, які разом займаються сільським господарством (зокрема теплицями, тваринництвом) на виділених для них земельних ділянках поза межами міста. Таким чином вони утримують себе, центр і допомагають іншим незахищеним верствам населення (багатодітні родини). Це свого роду соціальне підприємство, учасникам- якого надана можливість скористатися програмами розвитку сільського господарства.

Отже, є проект, пропозиція, яка вимагає якісно нових підходів у вирішенні питання, що стосується найбільш безправної категорії людей. «Я сподіваюсь, що ми будемо почуті, і цей проект залишиться не тільки на папері, а найближчим часом почне реалізовуватися», — зазначив Микола Романов.

* * *

За час існування Центр адаптації бездомних та безпритульних посприяв працевлаштуванню 164 підопічних, 96 було відновлено паспорти, 429 зареєстровано за його адресою. Крім того, 112 пройшли курс лікування в стаціонарі, 14 осіб знайшли рідні, утворилося б сімейних пар. Поховано було 5 людей

Інга Вітковська, «Чернігівські відомості» № 51 (1239) від 17 грудня 2014

Теги: Микола Романов, бездомні, Інга Вітковська, «Чернігівські відомості»

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект