Итак, Господа поразвесте уши и слушайте, ибо буду глаголать я часто и много…
В силу занимаемой мной должности боятся мне нечего но кто знает чем это может обернутся для моих подчиненных поэтому прошу не задавать мне прямых вопросов откуда я и куда иду – идея создания этого акка основана на созерцании хотя бы минимального наведения порядка нынешней властью, авось услышат слуги народа своих господ или донесут до них СМИ и снизойдет на нас благодать их.
Итак господа о чем я, случилось так что я могу видеть как происходят выплаты зарплат и распределение денег учителям и могу сказать происходят они – хреново и с задержками. В черниговском районе зарплату за ноябрь задерживали почти две недели хотя по официальным данным 3 дня. Так было сообщено в местные СМИ(кто читает тот знает), возмущает сам факт наглого вранья – вранья в микрофоны СМИ(собственно для облечения этого и пишу)
Итак господа какой вывод можно сделать – кто то не будем тыкать ...

Сразу скажу. Опыт хождения на всякие там родительские собрания у меня в силу жизненных обстоятельств достаточно большой. Да и совершенно не кумарило меня никогда сдавать всевозможные школьные взносы. Даже наоборот, всегда старался первым все сдать и свалить с собрания, дабы не слушать все эти мамочкины соплепережовывания на все возможные темы. А тем-то, ёкарный бабай, бесконечное множество!
Так вот. Первым абзацом я хотел сказать, что родитель я мирный и опытный. Но в этом году как-то интересно и ярко проявились определенные школьные тренды.

Началось все на первом собрании в мае по обычной программе.
- на ремонт класса (ну обои там всякие)
- и на какие-то спецовые тетрадки
Потом на втором собрании ближе к учебному году был нириальный мастер- класс по технике прямых продаж. Я чуть не заржал.
- А теперь давайте поговорим об учебниках. У нас на всех ...

Часом складається враження, що у нашому славетному Чернігові ніхто або майже ніхто не працює навіть до 17 години. Чому я так думаю?

Моя дитина ходить до 2 класу. Обоє з чоловіком працюємо, тому донька відвідує групу подовженого дня. А оскільки дорога додому полягає через Бєлова із досить інтенсивним рухом – то сама її поки що не переходить, чекає нас у школі.

І що мене щоразу дивує – уже о 17 годині вона лишається одна-однісінька з вчителькою! І так не лише у нашому класі. Коли о 17.20 я влітаю до школи, там уже нікого немає, крім прибиральниці.

Щоразу мені співчувають – ой-ой, як же важко, що вам доводиться ТАК довго працювати!

Даруйте, але куди ж менше?

Ну, припустимо, третина дітей може розходитися додому сама (дорогу переходити не треба). Ще третину – забирають бабусі-дідусі.

Але інші? Де можна працювати до 15, максимум до 16 години? На базарі? Чи сидіти вдома?
...

Вона була схожа на велетенську тропічну хижу квітку. Така ж зубаста, м’ясиста і… смердюча.
Вона ще тільки підходила до класу, а запах уже летів попереду коридором. Ні, вона була чистоплотна і певно що слідкувала за собою. Тільки тепер я розумію, що від неї пахло молодою недолюбленою жінкою. Так пахнуть підлітки, у яких буяють гормони.

Казали – чоловіка у неї немає, а донечка часто хворіє. Тому нібито вона і зла.
Але нам у наші 10 років було байдуже до її особистих проблем. Власне, коли ми її бачили, нам уже ставало все байдуже, усі почуття глушив страх.

Школярі часів перебудови, ми не знали фільмів про монстрів. Якщо снилося щось жахливе – то була саме вона, наша вчителька математики.

Її звали Катерина, проте одразу перейменували у Катюшу. "Катюша" – то було не "виходила на берег", то страшна радянська зброя.

Катюша була висока, з могутніми плечима і грудьми. З ...

Історія ця відбулася у школі Чернігова, яка вважається однією з престижних – третій.
Діти перейшли до 5-го класу і, відповідно, отримали нового класного керівника.
Вона одразу ж почала з розподілу посад серед дітей, як у старі добрі часи. Той – відповідає за полив квітів, той – слідкує за підручниками і так далі.

Все б нічого, але вчителька підійшла до підбору обов’язків учнів дуже креативно.
Вона ввела посаду, яка називається "Ябеда-корябеда". Обраний нею хлопчик мав доносити їй, хто погано поводиться на уроці, хто списує, а хто й уроки зриває.
Як вам такий креатив?

Батьки хлопчика, які й розповіли мені цю веселу історію, того ж дня порадили дитині відмовитися від "почесної посади" і провели вдома виховну бесіду.
Але ж обов’язки стукача у класі залишилися, і хтось із дітей, на думку класного керівника, повинен їх виконувати.

І найцікавіше. Думаєте, таку по ...

Майже чверть чернігівських школярів уже отримали відпочинкові та оздоровчі послуги. Про це повідомив під час обласної селекторної наради з питань відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2010 року секретар 
Чернігівської міської ради Олег Шеремет. 


Загальна кількість школярів в обласному центрі на початок літньої оздоровчої кампанії становить близько 18,6 тисяч, на сьогодні оздоровчі послуги надано 1576 дітям, послуги з відпочинку забезпечено 3105 дітям.
всё это очень хорошо, вот только где отдохнули-оздоровились дети и какое отношение имеет к этому городская власть на сайте горсовета не сообщается. 

4861 школьник за полтора месяца - фантастическая цифра, а потому верится с трудом. наверное, олег семёнович посчитал и тех детей, которые оздоравливаются в деревне у бабушки или дни напролет проводят на несуществующих пляжах города чернигова, или ...

Видео на сайте про то, как ученики меняются местами с учителями, напомнило мне школьные годы…

А ведь у нас тоже менялись… Я помню секретаря школы даже заменяла!:) Ох у меня и паника была тогда. А почему? Да потому что меня посадили в кресло и бросили, а телефон то звонит. Ну я правда справилась со всем. Все сообщения были записаны и ничего не потерялось!;)

Да и помню меня учительница математики как-то тоже просила начать урок. Ух и гордости ж было. Ведь не кого-то выбрали, а меня.
...

Пару тижнів тому доля занесла мене до славетного міста Лева, до краю, за яким завдяки різним анекдотам та байкам закріплена слава бендеровської клоаки, де злобні націоналюги виношують підступні плани по винищенню Московії та всіх москалів. Так от за три дні перебування в цьому чудовому, красивому місті я так і не побачив жодного "бендерівця", що почав би дратуватись, почувши мою російську мову. Навіть у Криївці охоронець з автоматом, побачивши як ми з друзями сьорбнули медовухи, тільки задоволено посміхнувся. То до чого ж була оця передмова - ці бредові пару рядків? - тільки, щоб шановним cвоїм землякам чернігівцям викласти деякі факти для роздумів. - А може російську мову треба захищати не там "на заході", а як раз тут, під "боком" у Росії?:

У Львові з майже 140 шкіл в п'ятнадцятьох з них викладання ведеться на російській мові, п'ять з них - суто російські. Є польські школи, є єврейська.

В Чернігові, станом на минулий рік - одна ...

продолжение. начало в заметках "день физкультурника" и "школьный мотив"

  Из женского преподавательского состава никнэймы имели лишь некоторые особы, что никак не удивляло тогда, несмотря на их количественное большинство в сравнении с сильным полом.

Юная баба Галя
Помимо уже упомянутой Валентины Константиновны «Граммофон», помимо обязанностей классного руководителя нашего класса она также являлась учителем украинского языка и литературы, была ещё Галина Афанасьевна «баба Галя».

Баба Галя была химичкой и по школе бродили легенды, передававшиеся от старших младшим о её неудавшихся опытах, взрывах в пробирках и количестве выпитого её разведенного сухого спирта, запрятанного в подсобке.

Очень уж старой она не была, но знали её даже ровесники моих родителей, так же учившихся в 14-й. Причем уже в их время она была именно БАБОЙ Галей, что странно в виду её молодости в то время. Од ...

начало истории в заметке "день физкультурника"

Новые три школьных года ознаменовались второй сменой и более самостоятельной жизнью, ведь мои родители, как и многие другие папы с мамами тех дней работали стандартную пятидневку с восьми до пяти, потому утром я был хозяином квартиры.


вторая смена
Вставал я рано, часов в семь и, притворяясь спящим, ждал, когда щелкнет дверной замок, оповещающий об уходе родителей. Быстро выпрыгнув из-под одеяла, я одевался и гнал на улицу, а оттуда с друзьями к школе, чтобы лазить по разным спортивным снарядам, которых тогда было много, и наблюдать за уроками физкультуры у старшеклассников.

Возвращались домой, чтобы переодеться и в школу. Кушал я в то время мало, потому во избежание конфликтов с родителями на почве питания, я смывал в унитазе содержимое тарелок, которое мама готовила мне для завтрака и обеда. В этом я был не одинок среди сверстников.
Бывало, заходишь к кому-т ...